06.06.2012 року Справа № 25/5005/1305/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М.-доповідача
суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Шевченко Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №01 від 13.03.12;
ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 20.03.12;
ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 20.03.12;
відповідач - 1: ОСОБА_4, фізична особа, паспорт серії НОМЕР_1 від 16.01.01;
відповідач - 2: ОСОБА_5, фізична особа, паспорт серії НОМЕР_2 від 08.02.97;
від відповідача - 2: ОСОБА_6, представник, довіреність №894 від 07.05.12;
третя особа в судове засідання не з'явилась, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росток", с. Колона-Межова Межівського району Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2012 року
у справі № 25/5005/1305/2012
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росток", с. Колона-Межова Межівського району Дніпропетровської області
до відповідача - 1: ОСОБА_4, АДРЕСА_1
відповідача - 2: ОСОБА_5, АДРЕСА_2
третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Петропавлівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, АДРЕСА_3
про визнання договору дарування частки у статутному капіталі (фонді) товариства недійсним.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2012 року у справі № 25/5005/ 1305/2012 (суддя Чередко А.Є.) відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування частки у статутному фонді. Рішення мотивоване тим, що не знайшло свого підтвердження те, що на час укладення спірного договору відповідач-1 не був учасником товариства. У відповідача-1 були відсутні правові підстави для відчудження своєї частки у статутному капіталі Товариства на користь відповідача-2 без одержання на це згоди інших учасників товариства, які згідно із Статутом мають переважне право придбання частки учасника, який її уступив. Разом з цим, суд пришов до висновку про те, що особами, права та інтереси яких були порушені внаслідок укладання спірного договору дарування є інші учасники Товариства, а не саме товариство, яке відповідно не є належним позивачем у справі, що унеможливлює задоволення позовних вимог в силу ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 1 ГПК України. Крім того, відступлення учасником частки з порушенням переважного права придбання інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини 4 ст. 362 ЦК України, що і є належним способом захисту порушеного права у даному випадку.
У апеляційній скарзі позивач посилається на ту обставину, що здійснивши вихід з числа учасників товариства та вже не будучи його учасником, відповідач-1 здійснив відчудження частки у статутному капіталі Товариства, власником якої на момент укладення договору дарування він вже не був. Положення законодавства про переважне право на придбання частки учасника товариства поширюються лише оплатні правочини, яким з огляду на приписи ст. 717 ЦК України договір дарування не є . Тому права учасників у даному випадку не порушені, а належним позивачем є саме ТОВ »Росток». Просив скасувати рішення суду, задовольнивши його апеляційну скаргу, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити повністю.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.12р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач) суддів: Тищик І.В, Верхогляд Т.А.) прийнято апеляційну скаргу до розгляду у судому засіданні 25.04.12р.
25.04.12р. в судовому засіданні оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи до 16.05.12р.
У відповідності з розпорядженням секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 15.05.12р. дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Білецької Л.М. суддів: Тищик І.В, Джихур О.В.
16.05.12р. в судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.12р.
Третьої особою надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення -без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
У відповідності з розпорядженням секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 05.06.12р. дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Білецької Л.М. суддів: Тищик І.В, Верхогляд Т.А.
В судовому засіданні 06.06.12р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Представник третьої особи не використав своє право бути присутнім у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність
висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 10.12.1996р. № 02-5/422 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
П. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2998 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»врегульовано положення щодо наявності порушеного права. Зокрема, у ньому йдеться про те, що вирішуючи корпоративний спір, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Предметом спору у даній справі є оспорювання укладеного правочину, укладеного між учасником товариства і третьою особою, з мотивів порушення переважного права на придбання частки товариства, а також з підстав того, що на момент укладення оспорюваного договору, відповідач-1 уже не був членом товариства, а отже не мав правових підстав на відчудження своєї частки.
З матеріалів справи видно, що відповідач-1 був учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Росток» з 26 лютого 2001 року ( а.с. 33-35). Його внесок до статутного фонду складає 1228 грн. 40 коп., що становить 16,6 % статутного фонду. За даними графи 360 балансу «Неоплачений капітал»заборгованість відсутня (а.с. 39).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право товариства як юридичної особи оспорюваним договором не порушене з огляду на наступні обставини.
П.6 Установчого договору від 26 лютого 2001 року за участю ОСОБА_4 визначено, що учасник товариства може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи декільком учасникам товариства або третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом на придбання частки (її частини) учасника, який її уступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді або у іншому співвідношенні, встановленому загальними зборами учасників. Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення внеску учасником, який його уступає. Частка учасника після повного внесення може бути придбана самим Товариством. У цьому випадку воно зобов'язане передати її третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі товариства провадаться без урахування частки, придбаної Товариством.
Оскільки в Установчому договорі відступлення права на частку здійснюється тільки за згодою решти учасників, а не товариства, то є вірним висновок суду першої інстанції про те, що порушені права учасників не товариства у разі відступлення права на часку третім особам. Докази наміру на придбання частки самим товариством відсутні, а тому його інтереси як юридичної особи не порушені. Доводи в апеляційній скарзі про те, що обмеження переважного права на придбання частки стосується тільки оплатних правочинів, спростовується текстом вищенаведеного пункту, з якого вбачається, що йдеться саме про уступлення права на частку (її частину) і не конкретизовано, за оплатним чи безоплатним договором, тому суд вважає, що це обмеження стосується будь-якого відступлення і охоплює як оплатні, так і безоплатні договори.
У п. 31 вищенаведеної постанови Верховного Суду України зазначено, що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (ч.2 ст. 147 ЦК (саме її наведено на обґрунтування своїх позовних вимог позивачем), частина друга статті 53 Закону України «Про господарські товариства»не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України.
Зазначаючи про те, що на момент відчудження своєї частки відповідач-1 не був членом сільськогосподарського ТОВ »Росток», позивач вважав оспорювану угоду такою, що суперечить вимогам закону. Проте на порушення ст. 33 ГПК України ні у позовній заяві, ні у апеляційній скарзі позивач не обґрунтував свої доводи і не надав відповідних доказів про те, яким чином оспорювана ним угода порушує саме права Товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права-це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. У ч. 3 ст. 167 ГК України встановлено, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Станом на 12 березня 2012 року відповідач-1 продовжує значитись як член - засновник (учасник) юридичної особи
позивача (а.с.64-65).
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення цього спору була саме неправомірна діяльність товариства, яке на свої збори, які мали відбутися 7.06.2011 р. запропонувало у порядку денному питання «Про заключення договору невиходу із співзасновників СТОВ «Росток»до 31 грудня 2015 року» (а.с.36) і повідомлення про що було отримано відповідачем-1, що суд розцінює як пряме обмеження корпоративного права відповідача-1 на безперешкодний вихід з товариства у будь-який час.
Допущені порушення закону при укладанні спірної угоди стосуються саме прав інших учасників, а не самого товариства ще і тому, що у відповідності до ч. 4 ст. 145 ЦК України «Управління товариством з обмеженою відповідальністю»до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить вирішення питання про придбання товариством частки учасника (п. 6). У разі, коли б таке рішення було прийнято, можна було б стверджувати про порушення права товариства як позивача у справі.
За таких обставин доводи суду першої інстанції слід вважати обґрунтованими і правильними, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.12р. у справі № 25/5005/1305/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росток", с. Колона-Межова Межівського району Дніпропетровської області -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.В. Тищик
Суддя Т.А. Верхогляд