донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.06.2012 р. справа №10/5014/512/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бойченка К.І.
Суддів: Діброви Г.І., Чернота Л.Ф.
Розглянувши апеляційну скаргу: Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов
на рішення господарського суду Луганської області від 19.03.2012року
по справі №10/5014/512/2012 /суддя Мінська Т.М./
за позовом: Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов
про стягнення 25 335,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача -не з»явився
від відповідача -не з»явився
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов штрафу за невірно зазначену у залізничній накладній №48469035 коду та адреси одержувача вантажу у розмірі 25335,00грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.03.2012 року по справі №10/5014/512/2012 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ штраф в сумі 25335,00 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 1609, 50 грн.
Дане рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 19.03.2012року у справі №10/5014/512/2012, відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:
- суд не повністю з»ясував обставини, які мають значення по справі та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірного прийняття рішення по справі.
Водночас в апеляційній скарзі заявник просив Донецький апеляційний господарський суд відновити пропущений строк для апеляційного оскарження, посилаючись на те, що апеляційна скарга удруге направлена до Донецького апеляційного господарського суду після усунення недоліків, зазначених в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.12р., якою апеляційна скарга повернута заявникові, що й призвело до пропущення встановленого строку апеляційного оскарження.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.12 р. Публічному акціонерному товариству «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов відновлено процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 19.03.2012року по справі №10/5014/512/2012.
05 червня 2012 року від представника позивача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Луганської області від 19.03.2012р. законним та обґрунтованим, у зв'язку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.
Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.12 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Бойченко К.І.(головуючий), Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.
Сторони в судове засідання 06.06.2012 р. не з»явилися, про день слухання справи було повідомлено належним чином, представник відповідача надав клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.
Неявка без поважних причин у судове засідання сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У серпні 2011 року зі станції Стаханов Донецької залізниці Публічне акціонерне товариство "Стаханівський завод феросплавів" здійснило відправлення вагону № 43546910 згідно накладної № 48469035, на станцію Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Публічне акціонерне товариство "Дніпровагонрембуд". Провізна плата становить 5067 грн. 00 коп.
На вищевказане відправлення вантажу відправник надав станції навантаження заповнену накладну. У даному документі, відправником в графі 4 "Одержувач" було вказано ПАТ "Дніпровагонрембуд" код одержувача 2910, та зазначено його адресу: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, 3-В. При прибутті вагону № 43546910 на станцію призначення Нижньодніпровськ було виявлено факт неправильного зазначення коду та адреси одержувача, про що було відправлено телеграму № 133 від 25.08.2011 на станцію відправлення Стаханов. На підставі телеграми-відповіді станції відправлення № 58 від 01.09.2011, листа відправника № 2.2/5092 від 01.09.2011 та договору № ПР.ДН-1/10- 7811712/10490НЮп "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" на станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці у вказаній накладній № 48469035 зроблено зміни коду та адреси одержувача на вірні: м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10, код одержувача 6599. Факт неправильного зазначення коду та адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 18к від 24.08.2011.
Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
"Правилами перевезень вантажів", а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника.
Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Отже, позивач за неправильне зазначення в накладній адреси одержувача нарахував відповідачеві штраф у розмірі п 'ятикратної провізної плати у сумі 25335 грн. 00 коп., який просить стягнути з останнього.
За приписами ч. 1 ст. 309 Господарського кодексу України вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі-Статут залізниць) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення). У даному випадку провізна плата -5067 грн. 00 коп., сума штрафних санкцій -5067 грн.00 коп. х 5 = 25335 грн.00 коп.
Статтею 24 Статуту залізниць передбачено, що залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно п.28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон є напіввагоном та приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.
Частиною першою ст. 26 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002р.
За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.
Наведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, зазначених у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Тобто, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем невірно вказані відомості у залізничній накладній №48469035, а саме, коду і адресу одержувача, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць, позовні вимоги є доведеними. У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем винятковості випадку для зменшення розміру стягуваємого штрафу.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає залишенню в силі.
Тобто, доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
1) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов на рішення господарського суду Луганської області від 19.03.2012 року по справі №10/5014/512/2012 залишити без задоволення.
2) Рішення господарського суду Луганської області від 19.03.2012року по справі №10/5014/512/2012 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І.Діброва
Л.Ф.Чернота
Надіслано 5 примірників:
1-позивачу
1-відповідачу
1-до справи
1-ДАГС
1-госп.суду