"06" червня 2012 р.Справа № 5017/1456/2012
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ";
До відповідача: Малого приватного підприємства "Крижанівка";
про стягнення 7105,41 грн.
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 17.05.2012 р. за вх. №2204/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ" (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Малого приватного підприємства "Крижанівка" (далі -Відповідач) 7 105,41 грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судових засідань був належним чином повідомлені, про що свідчить поштове повідомлення від 05.06.2012 року за вх. №2325/2012.
Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
27.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ" і Малим приватним підприємством "Крижанівка" був укладений договір поставки, що мав подвійний номер: 0201 з боку Постачальника та 545 з боку Покупця.
Враховуючі вище викладене, Позивач, у відповідності зі взятими на себе зобов'язаннями, здійснив постачання Відповідачу продукції на суму 5 485,12 грн.
За вказаним договором поставки, Відповідач зобов'язався оплатити придбану продукцію протягом 14-го календарного дня з моменту постачання продукції (дати складання видаткової накладної). Неоплачена продукція передавалася в період часу з 05.08.2011р. по 31.08.2011р., однак, оплачена не була взагалі.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ" просить суд стягнути з Малого приватного підприємства "Крижанівка" заборгованість за поставлену продукцію у сумі 5 485,12 грн., неустойку в сумі 1 494,14 грн., збитки, що пов'язані з незаконним користуванням коштами Позивача у виді: три відсотка річних у сумі - 82,27 грн., та інфляційні збитки за час позадоговірного користування коштами Позивача -43,88 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вище встановлено господарським судом, між Малим приватним підприємством "Крижанівка" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ" (Постачальник) був укладений договір поставки № 0201-545 від 27.11.2010р., відповідно до якого Позивач -Постачальник зобов'язується передати у власність Відповідачу -Покупцю товар-продукцію (алкогольні та безалкогольні напої) передбачені договором, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки Відповідачу товару, що підтверджується накладними: №РН-45-022008 від 08.09.2011р. на суму 1 605,72 грн., № РН-45-021149 від 31.08.2011р. на суму 6 359,40 грн., що підписані обома сторонами. Усього було поставлено товару на суму 7 965,12 грн., отримано оплату було Позивачем на суму 2 480,00 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 5 485,12 грн.
Одержання продукції Відповідачем підтверджується розписом його представників у видаткових накладних, листом, виданим на підставі п.13 наказу міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", що дає право його найманим робітникам одержувати від товариства алкогольні напої. Крім того, дії представників Покупця-Відповідача, у порядку ст. 241 ЦК України, схвалені його посадовою особою, що використовує печатку підприємства в порядку передбаченому п. п. 3.4.1. наказом „Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів" № 17 від 1999р.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Вищевказаним договором постачання (п. 4.1.) ст.ст. 549-552, 623-624 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України передбачена відповідальність Відповідача за прострочення оплати у виді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції.
Враховуючі, що пеня згідно з законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. нараховується (обчислюється) таким чином щоб не перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого нарахування, а також те, що з моменту виникнення у Позивача права вимоги сплати коштів та пені не пройшло 12-ти місяців, пеня розраховується за період з 15.09.2011р. - 13.04.2012р. (за пів року) з рахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення та мінімальної заборгованості за цей період прострочення платежу.
Розрахунок пені, який здійснений Позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені становить 1 494,14 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.
Крім того, у відповідності зі ст. 229 ГК України (відшкодування збитків у випадку порушення грошових зобов'язань), ст. 625 (відповідальність за виконання грошового зобов'язання) ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням індексу інфляції, що діяв протягом прострочення Відповідача, а також 3% річних із простроченої суми, тобто Відповідач, зобов'язаний сплатити Позивачу грошову суму за незаконне користування коштами Позивача в період з 15.09.2011р. - 07.05.2012р. року.
Розрахунок 3% річних, який здійснений Позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% становить 82,27 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення Відповідача.
Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за поставлений товар, який здійснений Позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат становить 43,88 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення Відповідача.
Враховуючи, що в матеріалах справи містяться підписані Малим приватним підприємством "Крижанівка" Акти взаєморозрахунків від 01.07.2011 року та 01.01.2012 року та скріплені печатками обох сторін, Відповідач визнає існуючий борг перед Позивачем.
Однак, Відповідачем не було здійснено ані повернення (повне або часткове) придбаної у позивача продукції, ані здійснено оплату за придбану у Позивача продукцію.
Частина 1 ст.610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, господарський суд вважає вимоги Позивача про стягнення з Малого приватного підприємства "Крижанівка" заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 7 105,41 грн. обґрунтованими та правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Крижанівка" (67562, Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Калініна, буд. 72А, код ЄДРПОУ 22507544, п/р 26008301580600 у ПАТ „ПІБ" м. Одеса, МФО 328135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ" (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19; поштова адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 5-А, ЄДРПОУ 36499654, п/р 2600316878 в АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 300335) заборгованість за поставлену продукцію у сумі 5 485,12 грн., неустойку в сумі 1 494,14 грн., три відсотки річних у сумі - 82,27 грн., та інфляційні збитки -43,88 грн., суму судового збору у розмірі 1 609,50 грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 08 червня 2012 року.
Суддя Меденцев П.А.