79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.06.12 Справа№ 5015/1278/12
За позовом: Фізичної особи - підриємця ОСОБА_1, м.Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Буспостач", м.Львів
про: cтягнення 22 210,50 грн.
Суддя Король М.Р.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: фізична особа - підриємець ОСОБА_1 (м. Івано-Франківськ) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буспостач" (м.Львів) про стягнення 22210,50 грн., з яких: 20500,00 грн. -основний борг, 1567,00 грн. -пеня, 143,50 грн. -інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не оплатив наданих послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні згідно договору № 16/08 від 16.08.2011 р.
Ухвалою суду від 30.03.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.04.2012 р.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 29.05.2012 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів у відповідності до ст. 69 ГПК України.
Позивач позовні вимоги підтримує з підстав, наведених в позовній заяві, просить позов задоволити.
Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору.
Ухвали суду від 15.05.2012 р. та від 29.05.2012 р. надсилались відповідачу на юридичну адресу товариства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявні в матеріалах справи).
В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно договору №16/08 від 16 серпня 2011 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (позивач) та ТзОВ „Буспостач" (відповідач), на підставі заявки № 17/08 від 17.08.12р., отриманої від відповідача, позивач здійснив міжнародне перевезення вантажу траспортним засобом із напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_1/НОМЕР_3 по маршруту м.Псков (Росія)- м.Львів (Україна). Обумовлена вартість перевезення склала 20500,00 грн.
Згідно п.10.2. даного договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 року.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата послуг перевізника здійснюється замовником на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-траспортних документів (TTH чи CMR) з відповідними відмітками про одержання вантажу вантажоодержувачем і оригінала рахунку.
Умовами договору передбачено, що терміни оплат обумовлюються в заявках на перевезення .(п.5.2 договору).
Відповідно до п.3.1.6. договору, до обов'язків замовника відноситься, зокрема, вчасно, у строки, обумовлені в кожному випадку, здійснювати розрахунки з перевізником.
Відповідно до умов договору і заявки позивач виконав перевезення, доставивши вантаж за місцем призначення. Про це свідчить печатка вантажоодержувача в графі „24" CMR і підпис відповідальної особи. 02.09.2011 р. сторонами було складено акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) № 11Д2-13(і) (копія акту міститься в матеріалах справи).
Для оплати послуг позивач надіслав відповідачу рахунок, оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), податкову накладну, оригінал договору від 15.09.2012 р. рекомендованим листом (докази поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).
Відповідач повинен був виконати обов'язок щодо оплати послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 7 банківських днів з моменту одержання вказаних вище документів, як обумовлено у заявці №17/08 від 17.08.2011 р.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 117 від 04.012012р. про перерахування коштів в сумі 20500,00 грн., однак дана претензія залишена відповідачем без реагування.
Свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за надані послуги з перевезення вантажів відповідач не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20500,00 грн.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобо'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
До договору перевезення застосовуються загальні положення про надання послуг, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України закріплено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №16/08 від 16.08.2011 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за послуги перевезення порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 20500,00 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг, позивач на підставі п. 5.3 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1567,00 грн. пені згідно поданого розрахунку пені.
У відповідності до п. 5.3 договору, у випадку прострочки в оплаті замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен прострочений день.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунками пені в сумі 1567,00 грн. та інфляційних втрат -143,50 грн., наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих послуг перевезення згідно з договором №16/08 від 16.08.2011 р.. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 902, 903, 909 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буспостач" (79057, м.Львів, вул. Антоновича, 115-Б, кв. 3, ідентифікаційний код 37277732) на користь фізичної особи - підриємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 20500,00 грн. основного боргу, 1567,00 грн. пені, 143,50 грн. інфляційних втрат, 1610,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13.06.2012 р.
Суддя Король М.Р.