79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.05.12 Справа№ 5015/802/12
За позовом Спілки об'єднань громадян „Всеукраїнська Федерація Споживачів „Пульс", м. Київ
До відповідача ТзОВ „Телерадіокомпанія „МІСТ ТБ", м. Львів
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1 ДП „Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Львів
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2 НУ „Львівська політехніка" в особі навчальної лабораторії інституту хімії, м. Львів
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ДП „Мілкіленд-Україна", м. Київ
про спростування недостовірної інформації
Суддя : Довга О.І
Секретар Скремета О.О.
Представники:
від позивача ОСОБА_2 - довіреність № 0034 від 02.06.11 року;
від відповідача не з'явились
третя особа 1 не з'явились
третя особа 2 не з'явились
третя особа 3 не з'явились
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано (не заявлено).
Суть спору:
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Спілки об'єднань громадян «Всеукраїнська Федерація Споживачів «Пульс», м. Київ, до ТОВ «Телерадіокомпанія «МІСТ ТБ», м. Львів, третя особа 1 ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», м. Львів, третя особа 2 НУ «Львівська політехніка»в особі навчальної лабораторії інституту хімії, м. Львів, третя особа 3 ДП «Мілкіленд-Україна», м. Київ, про спростування недостовірної інформації.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.
Представники Відповідача в попередніх судових засіданнях проти заявлених вимог заперечують з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник ДП «Мілкіленд-Україна», м. Київ надав суду пояснення по суті заявлених позовних вимог, які долучені до матеріалів справи.
Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
Спілка об'єднань громадян „Всеукраїнська Федерація Споживачів „Пульс" звернулась до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МІСТ ТБ", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-1 державного підприємства "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метроології та сертифікації", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-2 Національного університету "Львівська політехніка" в особі навчальної лабораторії інституту хімії, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна", про спростування недостовірної інформації.
У позовній заяві Позивач посилається на наступне:
01.03.2011 року в телепередачі „Книга скарг і пропозицій" ТзОВ „Телерадіокомпанія „МІСТ ТБ" було викладено інформацію для споживачів про питне молоко. З посиланням на дослідження лабораторії ДП „Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" автори програми вказали, що в одному з протестованих зразків продукції було виявлено кишкову паличку.
08.03.2011 року в телеперачі „Книга скарг і пропозицій" ТзОВ „Телерадіокомпанія „МІСТ ТБ" було викладено інформацію для споживачів про сметану. З посиланням на дослідження Навчальної лабораторії інституту хімії Національного університету „Львівська політехніка", професор кафедри органічної хімії Національного університету „Львівська політехніка", професор кафедри органічної хімії Національного інституту „Львівська політехніка" ОСОБА_3 в телепередачі вказав, що у дослідженому зразку жирність сметани складає 10% замість 21%, як зазначено на етикетці.
Позивач зазначає, що інформація, поширена 01 та 08 березня 2011 року ТзОВ „Телерадіокомпанія „МІСТ ТБ" у телепередачі „Книга скарг та пропозицій", Відповідачем не підтверджена і, згідно ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України, є недостовірною. Відтак, Позивач просить зобов'язати ТзОВ „Телерадіокомпанія „МІСТ ТБ" спростувати недостовірну інформацію шляхом поширення в телепередачі „Книга скарг і пропозицій" спростування наступного змісту : „В ефірі ТзОВ „Телерадіокомпанія „МІСТ ТБ" на телеканалі ЗІК, в програмі з циклу „Книга скарг та пропозицій" від 01 та 08 березня 2011 року було допущено розповсюдження недостовірної інформації відносно якості молочної продукції. Журналісти телеканалу в ефірі зазначених передач повідомили інформацію про висновки відносно низької якості молочної продукції, що грунтуються на результатах досліджень, які були проведені з порушенням вимог чинного законодавства та стандартів України. Так, дослідженню на мікробіологічний склад піддавалося молоко, строк зберігання якого вже минув, а отже висновки про його неналежну якість є недостовірними. Перевірка якості сметани на жирність проводилася лабораторією Національного університету „Львівська політехніка", яка не є акредитованою на проведення даного виду досліджень. Окрім того, керівництво Університету та даної лабораторії не вважають результати проведених досліджень сметани на вміст жирів достовірними та такими, що можуть вважатися висновками експертів".
Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ДП „Мілкіленд-Україна" мотивовані тим, що:
01.03.2011р. в телепередачі „Книга скарг і пропозицій" Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТ ТБ" (Відповідач) викладено інформацію для споживачів про питне молоко; з посиланням на дослідження лабораторії (третя особа-1) автори програми вказали, що в одному з протестованих зразків продукції було виявлено кишкову паличку, та про те, що молоко містить гідрогенізовану пальмову олію;
- 08.03.2011р. в телепередачі "Книга скарг і пропозицій" Відповідача для споживачів викладено інформацію про сметану; з посиланням на дослідження навчальної лабораторії Національного університету "Львівська політехніка", професор кафедри органічної хімії НУ "Львівська політехніка" ОСОБА_3 в телепередачі вказав, що у досліджуваному зразку жирність сметани складає 10% замість 21%, зазначеного на упаковці; автори програми вказали, що жирність сметани замість вказаних 20% містить лише 8%; автори навели пряму мову лікаря-лаборанта міської СЕС, яка повідомила про наявність аміаку в пробі понад природній вміст, неякісне молоко; автори програми вказали також, що корисна не кожна сметана, товар містить замінники молочного жиру, зазвичай, це гідрогенізована пальмова олія, яка при тривалому вживанні може нашкодити здоров'ю.
Суд визнав позов таким, в задовлені якого слід відмовити з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Відповідно до статей 94, 277 ЦК України юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про інформацію" під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Відповідно до статті 14 вказаного Закону, поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації.
Відповідно до статті 26 Закону України „Про інформацію" джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. При цьому, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин : а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до ст. 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідно до п.5 ст.6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телеорганізації або автор (автори) програми та /чи передачі.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. „Про судову практику у спарвах про захист гідності та честі фізичної ососби а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що відповідачем у справі про захист честі і гідності, а також ділової репутації може бути фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28.09.90р. „Про застосування судами законодаства, що регулює захист честі і гідності" може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача; якщо позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації). При публікації або іншому поширенню відомостей без позначення автора орган масової інформації за вимогою суду зобов'язаний назвати особу, яка надала відомості, про спростування котрих пред'явлено позов. Таку ж правову позицію щодо необхідності притягнення автора як відповідача викладено і в постанові Верховного Суду України від 27.03.2007 року зі справи N 52/175-06.
Окрім того, у випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.
Окрім цього Пленум ВСУ зазначає, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.(п.19 Постанови) Оскільки, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
У своїх позовних вимогах Позивач посилається на ЗУ „Про захист прав споживачів", відповідно до приписів якої споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Однак, частиною другою цієї статті зазначено, що дана інформація доводиться до відома споживачів виробником ( виконавцем, продавцем). Ст. 25 цього ж Закону надає право громадським організаціям споживачів ( об'єднань споживачів) звертатись з позовом до суду лише про визнання дій продавця, виробника, виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій.
У поясненнях по суті заявлених позовних вимог Позивач не довів суду належними та допустимими доказами порушення його прав та інтересів.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні гарантується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частина перша статті 34 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність і в силу вимог ч. 2 ст.302 ЦК України не несе відповідальність у разі її спростування.
Позивач не навів конкретної інформації що дозволила б ідентифікувати яка ж саме інформація, що була поширена в телепередачі „Книга скарг та пропозицій" 01 та 08 березня 2011 року є недостовірною, а відтак підлягає спростуванню. Телеперадача „Книга скарг та пропозицій", яка вийшла 01 та 08 березня 2011 року містить значну кількість суб'єктивних думок автора та окремих громадян, щодо оцінки тих чи інших продуктів, товарів та послуг, відтак вони не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності ( на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані.
Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору, то суд зазначає:
Відповідно до ч.З.ст.5. закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Статтею ст. 16 цього ж закону визначено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Законом визначено, що використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бірку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
За приписами частини 4 статті 5 Закону обсяг правової охорони, що надасться, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Третя особа, не надала документального обгрунтування про належність їй на праві власності знаків для товорів та послуг, про які вона вказує в позові. Не надано доказів і зареєстрованих вказаних знаків для товарів та послуг саме_ддя товару: молоко та молочні продукти (тобто, відносно 29 класу відповідно до ІДС „Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків ).
Третя особа стверджує, що при характеристиці результатів молока у якому було виявлено кишкову паличку, глядачам демонструвалось зображення пакування молока ТМ «Добряна», однак дане твердження грунтується на припущеннях і не підтверджено жодними доказами. При цьому жодних доказів що зображення пакування є оригінальним і жодний виробник молочної продукції не використовує таке упакування не надано. Третя особа взагалі не надає будь-якого документального обґрунтування, що вона є виробником молока, чи молочної продукції, що нею використовуються вказані знаки шляхом нанесення їх на упаковку в якій міститься товар (молоко, молочні продукти), для якого такі знаки зареєстровано.
Більше того, наявність лише зображення знаку для товарів та послуг на тому чи іншому товарі, упаковці, вивісці тощо, жодним чином не вказує що власник такого знаку є виробником товару, надає послуги, відповідальний за їх якість та наділений правом на спростування інформації поширеної про такий товар чи послуг.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ЗУ „Про інформацію", ст.ст.91, 277 ЦК України, ст.ст. 1,12,33,34,43,49,82-84 ГПК України, суд -
В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Довга О.І.