79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.06.12 Справа№ 5015/1624/12
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сімферополь
до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Львів
про стягнення 12 231,23 грн.
Суддя Чорній Л.З.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_3 -представник
Від відповідача: не з'явився
Судом роз'яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.
Суть спору:
Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Сімферополь до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Львів про стягнення 12 231,23 грн. боргу.
Ухвалою суду від 25.04.12 р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 23.05.12 р. Ухвалою суду від 23.05.11 р. у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 07.06.12 р.
07.06.12 р. представник позивача в судове засідання з'явився, подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 11 861,98 грн. в тому числі судові витрати по справі.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, письмового відзиву по суті позову суду не надав; конверти з ухвалами суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи повернулися в суд з відмітками „за закінченням терміну зберігання".
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, наданої представником позивача в судове засідання, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою 79040, АДРЕСА_1, тобто за адресою, зазначеною у позовній заяві.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»від 02.06.2006 р. № 01-8/1228).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи , суд встановив.
10 грудня 2009 року між ФОП ОСОБА_1 (позивач) та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №1762/09 відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти цей товар, оплатити його вартість та повернути тару у відповідності з умовами договору.
Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі.
На виконання умов договору відповідно до товаро-транспортної накладної №ПЛВ-280249 від 13.07.10 р. відповідачу відвантажено товар на загальну суму 6 839,36 грн.
Відповідно до п.4.1 договору оплата за придбаний товар, який передається по даному договору проводиться покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівки через касу продавця або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом семи календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
Однак, відповідачем всупереч умов договору не здійснено проплату за поставлений товар, в результаті чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 6 839,36 грн.
Відповідно до п. 5.2.1 договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від його вартості за кожен день прострочки платежу. Відповідно до наведеного відповідачу нараховано 472,20 грн. пені.
Відповідно до п. 5.2.2 договору у випадку затримки платежів за прийнятий товар більш ніж 10 днів, покупець додатково до суми боргу виплачує продавцю відсоток по невиконаним грошовим обов'язкам у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами продавця. Відповідно до наведених положень позивачем відповідно до поданого розрахунку нараховано 1 231,08 грн. за невиконання грошових зобов'язань.
Крім цього, відповідно до п. 5.2.3 договору у випадку затримки оплати вище термінів, передбачених даним договором, за письмовою вимогою продавця покупець зобов'язується повернути неоплачений товар за власний рахунок та своїм особистим транспортом в термін та за адресою, що вказана продавцем. За відмову від повернення або неповернення у десятиденний строк з дати письмової вимоги неоплаченого товару покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі 25% його вартості, не звільняючись при цьому від зобов'язань по поверненню товару. Враховуючи наведене, позивачем нараховано відповідачу 1 709,84 грн. неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Таким чином, окрім пені позивач фактично просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 25% вартості неоплаченого товару, що становить 1 709,84 грн.
З огляду на положення ст. 549 ЦК України, пеня і штраф є різновидом неустойки, відповідно стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено п.5.2.3 договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана позиція також підтверджується практикою Вищого господарського суду України, який у своїй постанові від 01 липня 2010 р. (справа №17/15-09) зазначив, що „покладення на відповідача додаткової відповідальності (понад стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ) за порушення того ж самого грошового зобов'язання за той самий період прострочення у вигляді штрафу суперечить нормам чинного законодавства.
Крім того, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні штрафу в сумі 1 709,84 грн. позивачу слід відмовити.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 8 542,64 грн. з яких: 6 839,36 грн. складає основний борг, 472,20 грн. пеня, 1 231,08 грн. відсотки за невиконання грошового зобов'язання. В частині стягнення з відповідача 1 709,84 грн. штрафу в задоволенні позову слід відмовити.
Вказане повністю підтверджено матеріалами справи та поясненнями представника позивача в судовому засіданні.
З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими матеріалами справи і такими, що підлягають до часткового задоволення.
Судові витрати по справі згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. 61 Конституції України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85,116 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79040, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 95034, АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_3, р/р НОМЕР_3 в КРД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021; ідентифікаційний код НОМЕР_2) 6 839,36 грн. основного боргу, 472,20 грн. пені, 1 231,08 грн. відсотків за невиконання грошового зобов'язання, 1 609,50 грн. судового збору.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
3. В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовити.
Суддя Чорній Л.З.
Рішення складено