01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" травня 2012 р. Справа № 5/055-12
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго»Вишневої міської Ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Вишневе
про стягнення 406893,75 грн.
за участю представників:
позивача:ОСОБА_1 -дов. від 16.03.2012р. № 14-326
відповідача:ОСОБА_2 -дов. від 15.03.2012р. № 78
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -позивач) до Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго»Вишневої міської Ради Києво-Святошинського району Київської області (далі -відповідач) про стягнення 406893,75 грн., з яких 351496,00 грн. основний борг, 3444,36 грн. інфляційні втрати, 4426,25 грн. 3% річних, 22922,42 грн. пеня та 24604,72 штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. № 14/2413/11 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ у визначені договором строки.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Представник відповідача, присутній в судовому засіданні проти позову в частині стягнення суми основного боргу не заперечив в решті позову просить відмовити з мотивів викладених в відзиві на позовну заяву, а також просить суд зменшити розмір пені з тих підстав, що відповідач використовує природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, за яку останні не розраховується вчасно та в повному обсязі, що спонукає до накопичення значної заборгованості населення перед відповідачем за надані послуги з теплопостачання та, як наслідок призводить до скрутного фінансового становища підприємства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. № 14/2413/11 (далі -договір), відповідно до умов якого позивач -продавець зобов'язався передати у власність відповідачу -покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (далі -газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач -покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Згідно п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.
Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012р. газ в обсязі до 31150 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м): у 2011р., а саме в жовтні -2000 тис. куб.м.; листопаді -3000 тис. куб.м., грудені -3600 тис. куб.м.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -1309,20 грн.
У відповідності до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості (п. 11.1 договору).
На виконання умов договору позивач в жовтні 2011 року поставив відповідачу природний газ на суму 2291100,00 грн., який останній прийняв, що підтверджується актом приймання -передачі природного газу від 31.10.2011р., який підписаний в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений природний газ в строки встановлені договором в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 351496,00 грн. -різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ у зазначеному вище періоді, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 351496,00 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 351496,00 грн. заборгованості за поставлений природний газ.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ, позивач просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з листопада 2011 року по лютий 2012 року включно складають 3444,36 грн., три проценти річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 14.11.2011р. по 28.03.2012р. складають 4426,25 грн.
Здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно арифметично вірного розрахунку інфляційних втрат, здійсненого судом з урахуванням періоду нарахування інфляційних втрат заявленого позивачем та рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 3440,13 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат суд відмовляє.
Також, позивач посилаючись на п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період прострочення з 14.11.2011р. по 28.03.2012р. складає 22922,42 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Також, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати поставленого природного газу більш ніж на 30 днів штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу, який за розрахунком позивача складає 24604,72 грн.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача заявлених сум пені та штрафу є доведеною та обґрунтованою.
Проте, суд враховує, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталося в зв'язку з складним фінансове становище відповідача, позаяк відповідач використовує природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, за яку останні не розраховуються вчасно та в повному обсязі, що призводить до накопичення значної заборгованості населення перед відповідачем за надані послуги. Зазначена заборгованість підтверджується довідкою відповідача про заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію перед ним від 16.05.2012р. № 151, довідкою про стан заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію що утворилась та не була компенсована відповідачу у 2011р. та І кварталі 2012р. від 30.05.2012р. № 165 та звітом про фінансові результати відповідача за 2011р., які залучена до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій
Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання
Враховуючи майновий стан сторін, складне фінансове становище відповідача, існування значної заборгованості населення перед відповідачем за надані послуги з теплопостачання, надмірно великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 11461,21 грн. та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню до 12302,36 грн.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 351496,00 грн. основного боргу, 3440,13 грн. інфляційних втрат, 4426,25 грн. 3% річних, 11461,21 грн. пені та 12302,36 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення пені в розмірі 11461,21 грн. та стягнення штрафу в розмірі 12302,36 грн. суд відмовляє.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго»Вишневої міської Ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 11, ідентифікаційний код 19417197) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 351496 (триста п'ятдесят одну тисячу чотириста дев'яносто шість) грн. 00 коп. основного боргу, 3440 (три тисячі чотириста сорок) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 4426 (чотири тисячі чотириста двадцять шість) грн. 25 коп. 3% річних, 11461 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 21 коп. пені, 12302 (дванадцять тисяч триста дві) грн. 36 коп. штрафу, 8137 (вісім тисяч сто тридцять сім) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.