01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"05" червня 2012 р. Справа № 02-03/465/8
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., розглянувши матеріали
за заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код: згідно даних заяви -23494105, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 7-7Б (надалі за текстом «Заявник»),
до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-Експедиція»(згідно даних заяви) / «Трансфорт Експедиція»(згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 141889 від 22 травня 2012 року), ідентифікаційний код: 20025232, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Заводська, буд. 23,
про порушення справи про банкрутство, -
до господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код: 23494105 (згідно даних заяви), місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 7-7Б (надалі за текстом «Заявник») із заявою № С11-120-1/09/2585 від 30 травня 2012 року (бланк №165354) (надалі за текстом «Заява») про порушення справи про банкрутство боржника -товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-Експедиція», ідентифікаційний код: 20025232, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Заводська, буд. 23 (надалі за текстом «Боржник»), з підстав, що Боржник, з позиції Заявника, має заборгованість перед Заявником в загальній сумі 3 849 066,2 грн. станом на 29 травня 2012 року, з яких 3 185 353,42 грн., є безспірними та на виконання наказу господарського суду Київської області яким було стягнуто з Боржника безспірну заборгованість 01 серпня 2011 року було відкрито виконавче провадження; Заявник вказує, що для забезпечення вимог Заявника, між Боржником та Заявником було укладено договір іпотеки та договір застави транспортних засобів, де ринкова вартість предметів іпотеки та застави станом на 24 травня 2012 року, становить 2 913 199,00 грн. та 486 306,00 грн. без ПДВ відповідно, що разом становить 3 399 505 грн., виходячи з чого Заявник на підставі ст. ст. 1, 3-1, 6, 7, 11, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом «Закон про банкрутство»), ст. ст. 2, 12, 34, 64 Господарського процесуального кодексу України, просить суд порушити провадження у справі про банкрутство Боржника, визнати Заявника кредитором Боржника на суму 3 849 066,22 грн. у справі про банкрутство, ввести процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Гусара І.О.
Дослідивши детально заяву Заявника з долученими документами, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом; безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року (надалі за текстом «Постанова № 15») підкреслено, що при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання (абзац сьомий статті 1 Закону) - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
У п. 13 Постанови № 15 визначено, що законом виокремлено чотири категорії можливих кредиторів з різним правовим статусом. Тому судам у провадженні у справі про банкрутство слід враховувати особливості кожної з таких категорій у виявленні кредиторів, порядку і черговості задоволення їх вимог тощо. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство тавимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. … Кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника. Вимоги цієї категорії задовольняються в межах порушеної справи про банкрутство, але не можуть бути підставою для порушення такої справи, оскільки відповідно до частини другої статті 8 Закону господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою. Аналогічний за змістом висновок міститься в п. 3.1.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року (надалі за текстом «Рекомендації»).
Пунктами 26, 27 Постанови № 15 визначено, що за заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6 Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що:
- вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними;
- боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами);
- сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. За змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.
Відповідно до п.п. 1.3., 4.2., 4.3. Рекомендацій, провадження у справах про банкрутство складається зі стадій встановлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора, що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення кредиторів та інвесторів, проведення санації (коли остання можлива) чи визнання боржника банкрутом та його ліквідації, або укладення мирової угоди. За заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених статтею 6 Закону. Виходячи з системного аналізу норм Закону у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі статтею 6 Закону мають враховувати й положення преамбули та статті 1 Закону, якими визначено такі поняття як "неплатоспроможність", "боржник" та "кредитор". У вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство господарські суди мають брати до уваги вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, у тому числі щодо виплати заробітної плати, а також зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому такі вимоги мають бути:
- грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів, а не витребування майна;
- безспірними;
- не задоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку;
- сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Неустойка (штраф, пеня), зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, не враховуються господарськими судами у складі грошових зобов'язань при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, суд при вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство не враховує у складі грошових вимог неустойку (штраф, пеню); вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними, що підтверджено належними доказами, а також такими, що не погашені Боржником протягом трьох місяців.
Заявником заявлено вимоги, що випливають з заборгованості Боржника перед Заявником з кредитних договорів: №012/83/3730 від 02.11.2007 року, №010/26-01/05/143 від 15.11.2007 року, №010/26-01/05/1156 від 30.11.2007 року, укладених в межах генеральної кредитної угоди № 010/83/02/3729 від 02 листопада 2007 року.
Дослідивши заяву Заявника та долучені до неї документи, судом встановлено наступне. Серед долучених доказів Заявником наявний доказ безспірності вимог Заявника, - наказ господарського суду Київської області у справі № 7/041-11 від 19 липня 2011 року про примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 26 травня - 31 травня 2011 року у справі № 7/041-11, яке (рішення) набрало законної сили 04 липня 2011 року, згідно якого наказано стягнути з Боржника на користь Заявника: 2 269 109 грн. 86 коп. заборгованості по кредиту, 670 613 грн. 27 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 102 966 грн. 42 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 28 445 грн. 19 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом та судові витрати: 24 275 грн. 48 коп. державного мита та 224 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Інших доказів безспірності вимог Заявника до Боржника суду не надано.
Відповідно до п.п. 31, 32. Постанови № 15, терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору. Строк виконання цивільних зобов'язань взагалі і грошових зокрема визначається за правилами, встановленими статтею 530 ЦК. … Відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, п.п. 4.3. Рекомендацій та п. 14 Постанови № 15, до безспірних грошових вимог (зобов'язань) Заявника до Боржника (які враховуються при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство) належать: 2 964 223,28 грн. (що складаються з заборгованості по кредиту, по сплаті процентів за користування кредитом, судові витрати). Стосовно іншої частини заявлених Заявником вимог до Боржника докази їх безспірності відсутні, належні докази того, що за іншими вимогами минув тримісячний строк прострочення Боржником зобов'язання у відповідності до вимог п. 32 ПостановиПленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, відсутні.
Відповідно до заяви Заявника, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, між Заявником та Боржником укладено: договір іпотеки від 02 листопада 2007 року, відповідно до якого Боржник передав в іпотеку Заявнику нерухоме майно -майновий комплекс ремонтно-технічної бази, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт Боярка, вул. Заводська, буд. 23. Згідно з висновком незалежної оцінки вказаного предмету іпотеки, ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 24 травня 2012 року становить 2 913 199,00 грн. без ПДВ; також між вказаними особами було укладено на забезпечення виконання зобов'язань договір застави транспортних засобів від 30 листопада 2007 року, відповідно до якого Боржник передав в заставу Заявнику належні йому автомобілі. Згідно з висновком незалежної оцінки вказаного предмету договору застави, ринкова вартість об'єкту оцінки (двох транспортних засобів) станом на 24 травня 2012 року становить 486 306,00 грн. без ПДВ. Отже, згідно доказів наданих Заявником загальна вартість майна, яким забезпечено виконання зобов'язань Боржника перед Заявником за генеральною кредитною угодою № 010/83/02/3729 від 02 листопада 2007 року та кредитних договорів до неї, становить згідно з даними висновків оцінки станом на 24 травня 2012 року 3 399 505,00 грн. без ПДВ.
Загальна сума підтверджених безспірних вимог Заявника до Боржника, що підлягають врахуванню при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство становить, як зазначено, 2 264 223,28 грн., які відповідно до наведеного є повністю забезпеченими заставою. Стосовно іншої частини заявлених вимог Заявника, - суми пені та штрафів, - останні не підлягають врахуванню при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; стосовно іншої частини заявлених вимог -в Заяві та долучених до неї документах відсутні будь-які докази їх безспірності (в тому числі у розмірі, що перевищує розмір 300 мінімальних розмірів заробітних плат) відсутні належні докази того, що такі вимоги не були сплачені Боржником більш ніж протягом трьох місяців.
Відповідно до ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Судо взертає увагу на те, що Закон про банкрутство, Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, Постанова № 15 не визначають можливість врахування вимог ініціюючого кредитора до Боржника, щодо яких відсутні будь-які докази безспірності визначені чинним законодавством - до вимог, що підлягають врахуванню при вирішенні питання про порушення справи про банкрутство.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство, суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо: вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до п.п. 1.1. Договору іпотеки, укладеного 02 листопада 2007 року між Заявником та Боржником, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя (Заявника), що витікають з Генеральної кредитної угоди № 010/83/02/3729 від 02 листопада 2007 року з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках, укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем (Боржником), за умови якої іпотекодавець зобов'зується перед іпотекодержателем в повному обсязі повернути кредитні кошти в сумі еквівалентній 3 101 53,07 грн. (з урахування додаткових угод), сплатити за користування кредитним коштами, комісії, можливу неустойку (пеню, штрафи) в розмірах, в строки та у випадках, передбачених Генеральною кредитною угодою та цим Договором. Відповідно до п.п. 6.2. Договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язння на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом, відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строків виконання боргового зобов'язання…
Виходячи з наведених положень договору іпотеки, за рахунок предмету іпотеки, Заявник має право задовольнити свої вимоги (всю суму зобов'язння на момент звернення стягнення) по основному боргу, процентам, іншим нарахуванням відповідно до умов вказаного договору.
Відповідно до п.п. 3.1.4., 6.5.3. договору іпотеки, іпотеко держатель (Заявник) має право у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань за генеральною кредитною угодою звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до умов договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не передбачено рішення суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку», початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про іпотеку», якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про заставу», у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Аналіз зазначених норм та положень договорів дає підстави для висновків, про те, що вартість предмета іпотеки при її реалізації у судовому порядку визначається безпосередньо при його реалізації. (Близькі висновки виникають при аналізі положень Договору застави транспортного засобу від 30 листопада 2007 рок, укладеного між Боржником та Заявником, зокрема п.п. 1.1., 2.17., ст.ст. 19, 24 Закону України «Про заставу»). Виходячи з положень до ст. 47 Закону України «Про іпотеку», безпосереднє укладення договору іпотеки забезпечує право покриття частини вимог, що не покриті сумою одержаною після реалізації предмета іпотеки, - за рахунок іншого майна боржника.
Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство, суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо: вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України «Окремі види застав», іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Судом встановлено, що всі безспірні грошові вимоги Заявника, що підлягають включенню до грошових вимог при вирішенні питання про наявність підстав для порушення справи про банкрутство (у сумі 2 964 223,28 грн)., повністю забезпечені заставою (договором іпотеки та договором застави транспортних засобів) майна Боржника, (стосовно іншої частини заявлених Заявником вимог до Боржника докази їх безспірності відсутні, належні докази того, що за такими вимогами минув тримісячний строк прострочення Боржником зобов'язання у відповідності до вимог п. 32 ПостановиПленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, відсутні) в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті заяви Заявника № С11-120-1/09/2585 від 30 травня 2012 року (бланк №165354) про порушення справи про банкрутство боржника -товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-Експедиція», ідентифікаційний код: 20025232.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. 1, ст. 62, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 5, абз. 6 ч. 2 ст. 8, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», п.п. 13, 14, 26, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18 грудня 2009 року, п.п. 3.1.1., 1.3., 4.2., 4.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, суд, -
1. Відмовити в прийнятті заяви № С11-120-1/09/2585 від 30 травня 2012 року (бланк №165354) Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код: 23494105, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 7-7Б про порушення справи про банкрутство боржника -товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-Експедиція», ідентифікаційний код: 20025232, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Заводська, буд. 23.
2. Судовий збір сплачений Заявником платіжним дорученням № 43285 від 31 травня 2012 року у сумі 5 365,00 (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять грн. 00 коп.) грн. повернути - Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9. Підставою для повернення судового збору є дана ухвала.
3. Копію ухвали надіслати Боржнику та заяву з додатками надіслати Заявнику разом копією цієї ухвали.
4. Додаток: на 151 (сто п'ятдесят один) аркушах для Заявника.
Суддя Скутельник П.Ф.