01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" травня 2012 р. Справа № 26/046-12
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства „Вишнівськтеплоенерго" Вишневської ради Києво-Святошинського району Київської області, Київська обл. м. Вишневе
про стягнення 4 445 251,64 грн.
за участю представників:
позивача:ОСОБА_1, довіреність № 119/10 від 26.12.2011 року;
відповідача:ОСОБА_2, довіреність № 78 від 15.03.2012 року;
У травні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 3 978 555,52 грн. основного боргу, 53 170,89 грн. збитків від інфляції, 106 826,34 грн. 3% річних, 306 698,89 грн. пені, а загалом 4 445 251,64 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з оплати переданого природного газу за договором № 06/10-2196ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.05.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.05.2012 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 31.05.2012 року.
Через канцелярію суду 31.05.2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в частині стягнення основного боргу, в іншій частині проти позову заперечував та просив суд відстрочити виконання рішення суду до 01.12.2012 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.12.2010 року між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством „Вишнівськтеплоенерго" (покупець) укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2196ТЕ-17, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.
Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ ? до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).
Пунктом 1 додаткової угоди № 5 від 03.10.2011 року до договору сторони домовились вважати договір № 06/10-2196ТЕ-17 від 20.12.2010 року припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Поясненнями позивача, підписаними сторонами актами передачі-приймання природного газу підтверджується факт передачі позивачем відповідачу в період з січня 2011 року по вересень 2011 року природного газу на суму 16 091 377,20 грн. та наявності у останнього заборгованості з оплати отриманого газу у сумі 3 978 555,52 грн. після часткової оплати відповідачем отриманого газу.
Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з передання відповідачу газу протягом січня 2011 року ? вересня 2011 року, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого у цей період газу та має перед позивачем заборгованість у сумі 3 978 555,52 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву поданому через канцелярію суду 31.05.2012 року визнав позов у частині стягнення основного боргу у розмірі 3 978 555,52 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 3 978 555,52 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 53 170,89 грн. та 3 % річних в розмірі 106 826,34 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого природного газу за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Згідно з п. 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 договору встановлено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати переданого газу нараховано 306 698,89 грн. пені за наданим розрахунком, який відповідає вимогам закону.
Отже, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 306 698,89 грн. є обґрунтованими і також підлягають задоволенню.
Через канцелярію суду 31.05.2012 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відстрочити виконання рішення суду до 01.12.2012 року.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" N 02-5/333 від 12.09.1996р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тією виключною обставиною, яка є підставою для розстрочення виконання даного судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочення виконання даного судового рішення та те, що представник позивача заперечив проти такого відстрочення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. у справі № 30/325.
Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, в частині відмови у задоволені позову про стягнення штрафних санкцій спростовуються матеріалами справи та зібраними у ній доказами.
Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 64 380,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства „Вишнівськтеплоенерго" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 11, код 19417197) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 31301827) 3 978 555 (три мільйони дев'ятсот сімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 52 коп. основного боргу, 306 698 (триста шість тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 89 коп. пені, 53 170 (п'ятдесят три тисячі сто сімдесят) грн. 89 коп. інфляційної складової боргу, 106 826 (сто шість тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 34 коп. 3% річних, 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 01.06.2012р.
Суддя Т.Д. Лилак