ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/6603-2012 11.06.12
За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "Мега-поліс"
доПриватного акціонерного товариства "Страхова група"ТАС"
простягнення 26 013,49 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -не з'явився;
від відповідача -не з'явився.
У травні 2012 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Мега-поліс" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група"ТАС" (далі -відповідач) про стягнення 26 013,49 грн., з яких: 25 500 сума основного боргу в межах ліміту відповідальності відповідача, 513,49 грн. пені.
Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №3906-10 від 21.07.2010 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «ВАЗ»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Audi A6»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому заяву про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2012 порушено провадження у справі №5011-34/6603-2012 та призначено її розгляд на 11.06.2012.
Через відділ діловодства суду представником відповідача подано клопотання, в якому останній повідомив суд про погашення суми боргу у розмірі 25 500 грн. у добровільному порядку, на підтвердження чого надав платіжне доручення №36245 від 01.06.2012 на суму 25 500 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з довідки Міністерства внутрішніх справ №8819944 та з постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.06.2011 у адміністративній справі №3-1733/11, 02.06.2011 об 08:00 год. в м. Кременчук по вул. Халаменюка була скоєна ДТП, а саме зіткнення «ВАЗ» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_2, що належить ОСОБА_3 із автомобілем «Audi A6»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_4, що належить ОСОБА_5
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.06.2011 у адміністративній справі №3-1733/11. Вказаною постановою суду ОСОБА_4 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ВАЗ».
Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №3906-10 від 21.07.2010, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс»та ОСОБА_3
За вищезазначеним договором добровільного страхування наземного транспорту №3906-10 від 21.07.2010 та на підставі страхового акту №3766/3906-10 від 20.07.2011 позивачем було виплачено страхове відшкодування за автомобіль «ВАЗ»у сумі 34 024,89 грн. Факт виплати зазначених коштів підтверджується видатковим касовим ордером від 27.07.2011 на суму 34 024,89 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 34 024,89 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «Audi A6»встановлена у судовому порядку.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №ВЕ/5093364 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 3). Вказаним договором (полісом № ВЕ/5093364) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза - 0 грн. (пункт 2), строк дії полісу з 01.08.2010 до 31.07.2011 (пункт 3).
Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу №ВЕ/5093364) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, -визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Відповідно до пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" договори обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).
Позивачем було подано до відповідача заяву про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № ВЕ/5093364 в сумі 34 607,89 грн. Крім того, до вказаної заяви були додані документи необхідні для розгляду питання щодо здійснення страхової виплати за Полісом № ВЕ/5093364. У матеріалах справи містяться докази отримання вказаної вимоги разом з додатками відповідачем 28.11.2011 (повідомлення про вручення поштового відправлення №03110 04290270).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до Висновку №242 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 15.06.2011, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «ВАЗ»у результаті його пошкодження при ДТП складає 33 724,89 грн.
Відповідач виплатив позивачу суму страхового відшкодування по регресній вимозі в сумі 25 500 грн. 01 червня 2012 року, про що свідчить платіжне доручення №36245 від 01.06.2012, копія якого міститься у матеріалах справи.
Відповідно до пункту 1-1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 513,49 грн.
Розглянувши спір по суті в цій частині, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.
Однак, слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.
Наведене випливає з вимог статті 547 та абзацу 1 частини 2 статті 551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між позивачем та відповідачем у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 513,49 грн. пені.
Водночас, згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент звернення до відповідача з регресною вимогою) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Таким чином, положення пункту 36.5 статті 36 Закону "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Таким чином, як вже було зазначено, виходячи зі змісту норм статті 992 ЦК України та пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакціях, чинних на момент звернення до відповідача з регресною вимогою та виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.
Разом з тим, згідно з частини 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (частина 1 статті 546, частини 1, 3 статті 549 ЦК України).
Однак, ані ЦК України, ані Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).
За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 27 березня 2012 року у справі № 4/17-3520-2011 (за позовом ПАТ "СК "Соверен" до ПАТ "Міська страхова компанія" про відшкодування 10 296,11 грн. шкоди в порядку регресу та стягнення 677,71 грн. пені).
З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягають задоволенню.
Відповідно до абзацу 4 статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи той факт, що борг відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі, а спір виник саме внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача на користь позивача в частині вимог щодо стягнення 25 500 грн., у іншій частині вимог щодо стягнення пені, судові витрати у зв'язку з відмовою їх задоволення судом покладаються на позивача
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
1. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група"ТАС" 25 500 грн. основного боргу.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»(03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 23, ідентифікаційний код 30860173) 1 577 (одну тисячу п'ятсот сімдесят сім) грн. 73 коп. судового збору.
2. У іншій частині у позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяСташків Р.Б.