01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"23" травня 2012 р. Справа № 14/027-12
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Ющенко Л. А. (генеральний директор);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Оіл стандарт", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД-Лотус", с. Таценки, Обухівський район
про стягнення 275 909, 89 грн.
ТОВ „Оіл стандарт" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „ТД-Лотус" про стягнення 275 909, 89 грн. основної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно відповідних видаткових накладних, перелік яких зазначений у довідці № 22/05-12-1 від 22.05.2012 р. ТОВ „Оіл стандарт".
Також, позивач у заяві № 127 від 27.02.2012 р. про забезпечення позову, доданій до позовної заяви, просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2012 р. порушено провадження у справі № 14/027-12 за позовом ТОВ „Оіл стандарт" до ТОВ „ТД-Лотус" про стягнення 275 909, 89 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 04.04.2012 р.
04.04.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 18.04.2012 р.
18.04.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.05.2012 р.
08.05.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.05.2012 р.
23.05.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
Протягом періоду з вересня 2008 р. по грудень 2011 р. позивачем було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 4 848 128, 20 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, перелік яких зазначений у довідці № 22/05-12-1 від 22.05.2012 р. ТОВ „Оіл стандарт", наявній у матеріалах справи.
За період існування між сторонами господарських відносин відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 4 109 253, 32 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, перелік яких зазначений у довідці № 22/05-12-1 від 22.05.2012 р. ТОВ „Оіл стандарт", наявній у матеріалах справи.
Крім того, за період існування між сторонами господарських відносин відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 462 964, 9 грн., що підтверджується відповідними накладними на повернення товару, перелік яких зазначений у довідці № 22/05-12-1 від 22.05.2012 р. ТОВ „Оіл стандарт", наявній у матеріалах справи.
31.01.2012 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 1 від 31.01.2012 р., у якій просив відповідача у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги погасити основну заборгованість за отриманий товар у розмірі 275 909, 89 грн. Факт направлення позивачем вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 5163 від 31.01.2012 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 31.01.2012 р.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався.
Отже, виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати товару виникло після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 08.02.2012 р.
У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 275 909, 89 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, перелік яких зазначений у довідці № 22/05-12-1 від 22.05.2012 р. ТОВ „Оіл стандарт", відповідними виписками з банківського рахунку позивача, перелік яких зазначений у довідці № 22/05-12-1 від 22.05.2012 р. ТОВ „Оіл стандарт", відповідними накладними на повернення товару, перелік яких зазначений у довідці № 22/05-12-1 від 22.05.2012 р. ТОВ „Оіл стандарт", актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. станом на 01.01.2012 р., наявними у матеріалах справи.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 275 909, 89 грн. за видатковими накладними є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Також, як було зазначено вище, позивач у своїй заяві № 127 від 27.02.2012 р. про забезпечення позову, доданій до позовної заяви, просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві.
У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 44 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 ст. 3 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється:
за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;
за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
за видачу судами документів.
Згідно ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 3) п. 2 ч. 2 ст. 4 цього ж закону розмір ставки судового збору із заяв про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, що подаються до господарського суду, становить 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати.
Як вбачається із матеріалів справи, до даної позовної заяви та у процесі розгляду справи позивачем не було додано та надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б сплату ним судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у встановлених порядку і розмірі.
У зв'язку із тим, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б сплату ним судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у встановлених порядку і розмірі, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД-Лотус" (ідентифікаційний код 33223065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оіл стандарт" (ідентифікаційний код 35976939) 275 909 (двісті сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп. основної заборгованості та судові витрати 5 518 (п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 20 (двадцять) коп. судового збору.
3. Залишити заяву № 127 від 27.02.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Оіл стандарт" про вжиття заходів до забезпечення позову без розгляду.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
28 травня 2012 р.