ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/5467-2012 05.06.12
За позовом Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України
До Приватного акціонерного товариства "МТС Україна"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Державна фінансова інспекція в Харківській області
Про внесення змін до договору та стягнення 51 095,67 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 0237/12 від 01.06.12.
Від третьої особи: не з'явився
Радіоастрономічний інститут Національної академії наук України (далі -позивач) звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (далі -відповідач) про:
- зміну ст.3 Договору оренди № 3А-07 з ПАТ "МТС Україна" від 19.10.07. та ст.3 Договору оренди № 4А-07 з ПАТ "МТС Україна" від 13.11.07. в частині розрахунку орендної плати за ставкою 15 %, та застосування ставки орендної плати за розміщення антен у розмірі 30 %, згідно довідки КРУ про недоотриману суму орендної плати за використання державного майна за період: лютий - грудень 2010 р. по січень - жовтень 2011 р.;
- стягнення з відповідача 51 095,67 грн. - збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди).
Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні перевірки діяльності Орендодавця органами КРУ, нарахування орендної плати для відповідача по ставці в розмірі 15% визнано неправомірною з причини того, що відповідач є оператором телекомунікацій, яке надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку та доступу до Інтернет, а отже, для оренди ним державного нерухомого майна повинна використовуватися орендна ставка в розмірі 30%.
Таким чином, позивач вказує, що застосування заниженого розміру орендної ставки є порушенням вимог п.3 додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що, на думку Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України, призвело до недоотримання останнім плати за надане відповідачу в оренду майно за період з 01.02.10. по 31.10.11. в розмірі 51 095,67 грн., яке визначається позивачем як збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.12. порушено провадження у справі № 5023/1606/12; розгляд справи призначено на 17.04.12.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.12., в зв'язку з тим, що відповідач зареєстрований в м. Києві, матеріали справи № 5023/1606/12 на підставі ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.12. (з врахуванням ухвали Господарського суд міста Києва від 04.05.12. про виправлення описки) суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 5023/1606/12 до свого провадження та присвоєно їй номер «№ 5011-30/5974-2012», розгляд справи призначено на 22.05.12.
17.05.12. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшло клопотання від позивача про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників учасників судового процесу, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.06.12.
В судовому засіданні 05.06.12. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в відзиві.
Представник позивача в судове засідання 05.06.12. повторно не з'явився, але 31.05.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.
Представник третьої особи в судове засідання 05.06.12. повторно не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/5467-2012.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.10.07. між позивачем (далі -Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок»(яке Загальними зборами акціонерів було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «МТС Україна», що підтверджується статутом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна») (далі -Орендар) укладено Договір оренди № 3А-07 (далі -Договір-1), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно кімнати № 123 та № 124 площею 55,5 кв. м, на 4 поверсі корпусу № 6 «Б», що перебуває на балансі позивача, та частку покрівлі, площею 5,0 кв. м, розміщене за адресою: вул. А.Проскури, 12, м. Харків, 61085, корпусу № 6 «Б», що перебуває на балансі позивача (далі -майно).
Згідно з п.1.2 Договору-1, майно передається в оренду з метою використання для розміщення обладнання базової станції мобільного зв'язку, встановлення металевої опори для антен та прокладки антенно-фідерного обладнання.
Пунктом 3.1 Договору-1 сторонами погоджено, що орендна плата визначаться на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 01.10.95. № 786 зі змінами (далі -методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить загалом 5 132,14 грн.
З додатку № 1 до Договору-1 вбачається, що мінімальна ставка орендної плати за 1 кв. м за ділянку покрівлі, корпус № 6 «Б»становить 15%.
23.11.07. між позивачем (далі -Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок»(яке Загальними зборами акціонерів було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «МТС Україна», що підтверджується статутом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна») (далі -Орендар) укладено Договір оренди № 4А-07 (далі -Договір-2), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно кімнату № 126 площею 16,8 кв. м, на 4 поверсі корпусу № 6 «Б», що перебуває на балансі позивача, та частку покрівлі, площею 30,0 кв. м, розміщене за адресою: вул.А.Проскури, 12, м.Харків, 61085, корпусу № 6 «Б», що перебуває на балансі позивача (далі -майно).
Згідно з п. 1.2 Договору-2, майно передається в оренду з метою використання для встановлення базової станції та антенно-фідерного обладнання.
Пунктом 3.1 Договору-1 сторонами погоджено, що орендна плата визначаться на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 01.10.95. № 786 зі змінами (далі -методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить загалом 2 653,27 грн.
З додатку № 1 до Договору-2 вбачається, що мінімальна ставка орендної плати за 1 кв. м за ділянку покрівлі, корпус № 6 «Б»становить 15%.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що при проведенні перевірки діяльності Орендодавця органами КРУ, нарахування орендної плати для відповідача по ставці в розмірі 15% визнано неправомірною з причини того, що відповідач є оператором телекомунікацій, яке надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку та доступу до Інтернет, а отже, для оренди ним державного нерухомого майна повинна використовуватися орендна ставка в розмірі 30%.
Таким чином, позивач вказує, що застосування заниженого розміру орендної ставки є порушенням вимог п. 3 додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що, на думку Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України, призвело до недоотримання останнім плати за надане відповідачу в оренду майно за період з 01.02.10. по 31.10.11. в розмірі 51 095,67 грн., яке визначається позивачем як збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди).
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Приписами п. 10.1 Договору-1 (з врахування підписаної між сторонами Додаткової угоди № 2 від 14.12.09. до Договору-1) сторонами строк дії Договору-1 погоджено з 01.01.08. до 30.12.11.
Приписами п. 10.1 Договору-2 (з врахування підписаної між сторонами Додаткової угоди № 2 від 14.12.09. до Договору-2) сторонами строк дії Договору-2 погоджено з 01.01.08. до 30.12.11.
У відповідності до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України, оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.
Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 3.5 Договору-1 та Договору-2 встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Позивач просить суд внести зміни до договорів оренди в частині розрахунку орендної плати за ставкою 15 %, та застосування ставки орендної плати за розміщення антен у розмірі 30 % за період: лютий - грудень 2010 р. по січень - жовтень 2011 р.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1846 від 27.12.2006 р. «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»(далі -Методика), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, додаток 2 Методики викладено в новій редакції та визначено орендні ставки за використання нерухомого державного майна. Зокрема, за розміщення антен встановлено орендну ставку 15% (п. 11).
При цьому, як відзначалось, спірними Договорами встановлено, що за використання частини покрівлі площею 5,0 кв. м та 30,0 кв. м, що надані відповідачу в оренду під розміщення антен, мінімальна ставка орендної плати за 1 кв. м за ділянку покрівлі, корпус № 6 «Б»становить 15%.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Але в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до Договору-1 та Договору-2 оренди у відповідності до вимог чинного законодавства України щодо розміру орендної плати за користування спірним майном, в зв'язку зі зміною цільового призначення об'єкта оренди.
Суд наголошує на тому, що позивач, звертаючись до відповідача з листом № 237-720/3 від 05.12.11. пропонував доплатити орендну плату за лютий -жовтень 2011 р., а не внести зміни до Договорів оренди.
На що листом № NT-11-19267 від 28.12.11. отримав від відповідача відмову з здійсненні доплати.
Як відзначалось, в обґрунтування необхідності внесення змін до спірних Договорів оренди в частині розміру орендної ставки за користування орендованим майном, позивач посилається на довідку КРУ про недоотриману суму орендної плати за використання державного майна.
При цьому, в Акті № 032-12/123 від 30.12.11. Контрольно-ревізійне управління в Харківській області посилається на п. 3 Додатку 2 до Методики, яким визначено орендні ставки для операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги з доступу до Інтернет.
Проте, посилання позивача на зазначений вище акт, як на підставу внесення змін до Договору-1 та Договору-2, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач протягом дії Договору оренди сплачував позивачу орендну плату за користування спірним приміщенням у відповідності до умов Договору оренди, так як відповідних змін щодо розміру орендної плати, в зв'язку зі зміною цільового призначення орендованого приміщення, сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства України, до Договору оренди внесено не було.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про телекомунікації", споруди електрозв'язку -будівлі, вежі, антени, що використовуються для організації електрозв'язку та технічні засобу телекомунікацій, як обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.
Згідно із рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 1256 від 11.12.2008 р. "Про затвердження Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділення номерного ресурсу", базова станція визначається як один або декілька стаціонарних радіоелектронних засобів з допоміжним обладнанням, розташованих у визначеному місці і призначених для забезпечення роботи інших радіоелектронних засобів у мережі радіозв'язку.
При цьому, відповідно до Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 76 від 18.12.2002 р., антена -це пристрій для випромінювання і приймання радіохвиль.
В матеріалах справи наявний лист-відповідь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 06-538 від 31.01.12., в якому зазначено, що орендна ставка для операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги з доступу до Інтернет встановлена в розмірі 40% та йде посилання на лист Фонду державного майна України № 10-16-373 від 18.01.10.
Судом взято до уваги те, що відповідно до службової записки ФДМ України від 18.01.10., при вирішенні спірних питань, слід керуватись листом ФДМ України від 02.08.07. № 10-16-12115, яким передбачено, що якщо орендар здійснює декілька видів діяльності, то відповідно до наказу ФДМУ від 22.08.2000 р. №1765 слід розглянути можливість проведення зонування орендованих площ і визначення орендної плати для кожної зони.
Згідно із роз'ясненнями і рекомендаціями до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затверджених наказом ФДМ України № 1765 від 22.08.00., у разі використання орендарем нерухомого майна об'єкта оренди за кількома цільовими призначеннями, одним із підходів визначення орендної плати є зонування об'єкта оренди з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок і фіксування площ зон у договорі оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи єдиною підставою обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем вказано на довідку КРУ про недоотриману суму орендної плати за використання державного майна, та, в свою чергу, іншими належними та допустимими доказами не обґрунтовано та не доведено пред'явлені позовні вимоги.
Слід зазначити, що відповідно до ухвали суду від 22.05.12. № 5011-30/5467-2012 суд зобов»язав позивача надати нормативно-правове обґрунтування вимоги щодо зміни ст.3 Договору оренди № 3А-07 нерухомого майна, що перебуває на балансі Радіоастрономічного інституту НАН України, та просив позивача подати з даного приводу окрему письмову заяву.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в частині внесення змін до ст. 3 Договору оренди № 3А-07 з ПАТ "МТС Україна" від 19.10.07. та ст. 3 Договору оренди № 4А-07 з ПАТ "МТС Україна" від 13.11.07. в частині розрахунку орендної плати за ставкою 15 %, та застосування ставки орендної плати за розміщення антен у розмірі 30 %, згідно довідки КРУ про недоотриману суму орендної плати за використання державного майна за період: лютий - грудень 2010 р. по січень - жовтень 2011 р.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 51 095,67 грн. - збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), суд відзначає наступне.
Вказана вимога є похідною від вимоги про внесення змін до Договору-1 та Договору-2, в задоволенні якої судом відмовлено, внаслідок чого відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України 51095,67 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди).
При цьому, інші підстави та норми закону для стягнення вказаної суми відсутні та позивачем не наведені.
Обов'язок доведення покладається законом на позивача.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі, в даному випадку - Голосіївської районної в м. Києві ради.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" законних та охоронюваних інтересів Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України.
З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.06.12.
Суддя Т.М. Ващенко