ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 25/489-3/251 05.06.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд»
До Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
Про внесення змін до договору
Головуючий суддя Ващенко Т.М.
Судді Трофименко Т.Ю.
Ярмак О.М.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_4 -представник за довіреністю № б/н від 10.01.12.
Від відповідача ОСОБА_5 -представник за довіреністю № б/н від 18.04.12.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд»до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»про зобов'язання внести зміни до договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 880/83-МКЛ від 29.07.06., а саме продовжити термін дії даного договору до 2015 року та запровадити відстрочку по сплаті процентів за користування отриманими кредитними коштами на період в 24 календарних місяці.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з моменту укладення договору № 880/83-МКЛ від 29.07.06. істотно змінились обставини, що зумовлено фінансовою кризою.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.09. у справі № 25/489 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд»відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 25/489 від 19.11.09. позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 25/489 від 22.03.10. рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.09. у справі № 25/489 залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду № 25/489 від 22.03.10. позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України № 25/489 від 13.07.10. рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.09. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.10. скасовано, а справу № 25/489 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа № 25/489 надійшла до Господарського суду міста Києва 21.07.10. та за резолюцією Голови від 28.07.10. справу передано на новий розгляд судді Сіваковій В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2010 присвоєно номер справи 25/489-3/251 та призначено її до розгляду на 10.08.10.
Відповідачем в судовому засіданні 10.08.10. подані пояснення по справі, відповідно до яких відповідач вважає неможливим внесення змін до договору про надання мультівалютної кредитної лінії № 880/83-МКЛ 4 від 26.07.06.
Позивачем в судовому засіданні 10.08.10. подано клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.10. зупинено провадження у справі № 25/489-3/251 до набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.10. у справі № 35/166-10 законної сили.
03.03.12., на запит Господарського суду міста Києва від 24.02.12., відповідач повідомив про те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.10. у справі № 35/166-10, відмовлено TOB «Хекро Пет Лтд»в задоволенні позову до АКБ «Укрсоцбанк»про визнання недійсним договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 880/83-МКЛ4 від 29.07.06. 12.10.10. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дане рішення залишено без змін.
29.11.10. постановою Вищого господарського суду України вищезазначене рішення та постанова скасовані, справу передано на новий розгляд.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.11. справу № 35/166-10 прийняти до провадження з наданням останній номеру - 5005/2422/2011. 26.04.11. Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення, яким повністю відмовлено TOB «Хекро Пет Лтд»в задоволенні позовних вимог.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.11. та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.11., дане рішення залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.12. провадження у справі № 25/489-3/251 поновлено та призначено до розгляду на 20.03.12.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 25/489-3/251 від 20.03.12., в зв'язку з не з'явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі від 12.03.12., розгляд справи був відкладений на 12.04.12.
Позивачем в судовому засіданні 12.04.12. подано клопотання про здійснення розгляду справи № 25/489-3/251 колегіально у складі трьох суддів.
Ухвалою від 12.04.12. суддя Сівакова В.В. дійшла висновку доцільним здійснити розгляд справи № 25/489-3/251 колегіально у складі трьох суддів.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.04.12. доручено розгляд справи № 25/489-3/251 здійснювати колегіально у складі : Сівакова В.В. (головуючий суддя), судді Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 25/489-3/251 від 18.04.12. розгляд справи призначено на 17.05.12.
Позивач в судове засідання 17.05.12. не з'явився, вимог ухвали суду від 20.03.12. не виконав.
Однак, позивачем до відділу діловодства суду 16.05.12. подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника з м.Дніпропетровська, оскільки ухвалу суду від 18.04.12 отримано із запізненням - 16.05.12.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.12., в зв'язку з не з'явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду, розгляд справи відкладено на 05.06.12.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 05.06.12. справу № 25/489-3/251 передано на розгляд колегії суддів у складі : Ващенко Т.М. (головуючий суддя), судді Трофименко Т.Ю., Ярмак О.М.
Позивачем в судовому засіданні 05.06.12. заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач в судовому засіданні 05.06.12. проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечував.
Суд розглянувши дане клопотання позивача відмовляє в його задоволенні в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.
Позивач вимог ухвал суду від 20.03.12. та від 17.05.2012 не виконав.
Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2012 позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.06.2012 проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки вважає, що відсутні одночасно всі умови, передбачені частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, для внесення відповідних змін до договору № 880/83-МКЛ від 29.07.06.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 25/489-3/251.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва,
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
29.07.06. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(кредитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд» (позичальник, позивач) укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 880/83-МКЛ (далі - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання -кредит, а позивач зобов'язався повернути відповідачеві суму отриманого кредиту та оплатити проценти за користування кредитними коштами у строки, передбачені кредитним договором.
Умовами кредитного договору (1.1.1.) в редакції додаткової угоди № 3 від 29.05.2009 встановлено, що надання кредиту буде здійснюватись окремим частинами (в сукупності - транші) в межах максимального ліміту заборгованості до 5 800 000,00 доларів США з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості:
1.1.1.1. З 1 липня 2009 року максимальний ліміт заборгованості становить 3 900 000,00 доларів США;
та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 27.07.2009 на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 1.2. договору кредит надано позивачу на наступні цілі -поповнення обігових коштів, а саме: для розрахунків за матеріали та сировину. Оплату енергоносіїв, виплату заробітної плати, податків та зборів, інші виробничі потреби, крім придбання основних засобів, цінних паперів та погашення кредитів.
Згідно з п. 3.3.6. кредитного договору позивач зобов'язався повернути відповідачу в повному обсязі транші кредиту в строки, визначені п. 1.1.1. та 2.4. договору.
Статтею 1054 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з п. 1 статті 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Позивачем і відповідачем не заперечується факт укладення між ними в належній формі та порядку кредитного договору.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що з моменту укладення кредитного договору істотно змінились обставини, якими сторони керувались під час його укладення та виявилось неможливим сторонами досягнути згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які змінились. Позивач зазначає, що він не міг передбачити зміну курсу української гривні до долару США з 5,05 до 7,7 протягом дії кредитного договору, і його прибутки, на отримання яких він розраховував під час укладення кредитного договору, повністю будуть спрямовані на погашення суми заборгованості за кредитним договором. Позивач вважає, що існують всі умови передбачені ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для змінення договору за рішенням суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України
Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Кредитним договором, зокрема п. 7.1. встановлено, що зміни до договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін.
Пунктом 2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Як свідчать матеріали справи 12 серпня 2009 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням № 1909 про внесення змін до кредитного договору № 880/83-МКЛ4 від 29.07.2006.
Згідно з п. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозицій повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Сторонами доказів в підтвердження надання відповідачем відповіді на пропозицію позивача про внесення змін до кредитного договору не подано.
Пункт 4 статті 188 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже з урахуванням викладеного позивач правомірно передав вирішення даного спору на розгляд суду.
Посилання позивача на те, що Національний Банк України, як спеціальний орган, не забезпечив дотримання встановлених прогнозних показників стабільності національної валюти, що призвело до подорожання кредитних ресурсів для позивача і останній під час укладання кредитного договору в іноземній валюті виходив із основних засад грошово-кредитної політики, які щорічно схвалюються Радою Національного Банку України та з приводу того факту, що сторони не могли у момент укладення кредитного договору передбачити таку зміну курсу української гривні до долара США, суд зазначає наступне.
Закон України «Про банки і банківську діяльність»визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Частина 3 ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює, що Національний Банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного Банку України.
Згідно ст. 36 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№ 15-93 від 19.03.93. для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.
Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 496 від 12.11.03. визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно.
З наведеного можна зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена та не гарантується.
Збільшення курсу валют фактично відбулося у вересні - жовтні 2008 року, в той час як клопотання позивача про внесення змін до кредитних договорів надійшло до відповідача лише у серпні 2009 року.
Зазначене свідчать про те, що позивач протягом року виконував кредитні зобов'язання, не зважаючи на суттєве збільшення курсу долара до гривні.
Стосовно вимоги щодо користування кредитом з відстрочкою сплати процентів на період 24 календарні місяці слід зазначити наступне
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначено, що банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Згідно Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.03. № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.
Таким чином, з наведеного вбачається, що банк фактично виконує роль фінансового посередника - залучає тимчасово вільні грошові кошти від підприємств, організацій, населення у певній валюті та в подальшому розміщує їх у тій же валюті від свого імені на умовах строковості, зворотності та платності.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків (ч. 5 ст. 49 вказаного Закону в редакції чинній на моменту укладення кредитних договорів).
Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків (ч. 6 ст. 49 вказаного Закону в редакції чинній на моменту укладення кредитних договорів).
Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків (ч. 8 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»в редакції чинній на моменту укладення кредитних договорів).
Більш того, частиною 3 ст. 20 вказаного Закону визначено можливість відкликання банківської ліцензії у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку.
Стаття 652 Цивільного кодексу України, на підставі якої пред'явлено цей позов, передбачає можливість зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що якби сторони могли це передбачили, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений в судовому порядку за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Суд звертає увагу на положення статті 42 Господарського кодексу України, відповідно до яких підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Кредитний договір був укладений 29.07.06., кінцевим терміном повернення кредиту за якими встановлено 27.07.09. Тобто договір було укладено на значний (тривалий) термін і суд вважає, що в такому випадку кожна з сторін усвідомлено прийняла на себе ризик зміни курсу української гривні до євро чи доларів США.
Також судом прийнято до уваги те, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про внесення змін до кредитного договору лише 12.08.09., тобто після закінчення терміну виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, який було встановлено до 27.07.09.
Позивачем не доведено впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане та не подано доказів в підтвердження вчинення будь-яких дій з метою усунення причин, які зумовили зміну обставин (наприклад здійснення конвертації валюти боргу за кредитним договором у національну валюту).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено наявність одночасно всіх зазначених у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України обставин, які є підставою для зміни договору у разі істотної зміни обставин.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 07.06.12.
Головуючий суддя Судді Т.М.Ващенко Т.Ю.Трофименко О.М.Ярмак