ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-51/3772-2012 06.06.12
За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авгур"
про розірвання договору та повернення земельної ділянки
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від прокуратури: не з'явились
від позивача: Кохан А.І.
від відповідача: не з'явились
Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авгур" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авгур" площею 6 911 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Багговутівська, 16 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер -8000000000:91:112:0004), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26.11.2008 р. за реєстровим № 1441 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28.11.2008 р. за № 91-6-00827 в книзі записів державної реєстрації договорів та зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авгур" повернути земельну ділянку, загальною площею 6 911 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Багговутівська, 16 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер -8000000000:91:112:0004) Київській міській раді відповідно до умов повернення земельної ділянки орендодавцеві, встановлених пунктами 7.1, 11.8 договору оренди від 26.11.2008 р. В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що відповідач не виконує своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати за користування вищезазначеною земельною ділянкою, що є істотним порушенням умов договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.04.2012 р. за участю прокурора та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що відповідач систематично не сплачує оренду плату, що є істотним порушенням договору та просить задовольнити позов прокурора.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення наявністю обставин, які є підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р. в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також відповідач зазначає, що на земельній ділянці по вул. Багговутівській, 16 у Шевченквіському районі міста Києва розташовані нежитлові будівлі загальною площею 1 283, 90 кв.м., що складаються з двоповерхової нежитлової будівлі та нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 486, 9 кв.м. та у випадку задоволення позову, рішенням у даній справі будуть порушені права та інтереси відповідача, як особи, яка є власником зазначених об'єктів нерухомості.
Розгляд справи переносився через нез'явлення учасників провадження у справі та належне виконання ними вимог суду.
У даному судовому засіданні позивач підтримав поданий прокурором позов та просив його задовольнити.
Прокурор та представник відповідача на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.
У судовому засіданні 06.06.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -
26.11.2008 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авгур" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 19.12.2006 р. № 311/368 та від 16.10.2008 р. № 557/557, зобов'язався за актом приймання-передачі передати, а відповідач -прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, площею 6 911 кв.м. по вул. Багговутівській, 16 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:91:112:0004), нормативна грошова оцінка якої становить 23 512 880, 75 грн., для будівництва житлового будинку з вбудованим дитячим дошкільним закладом та підземним паркінгом строком на 5 років.
Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач самостійно розраховує та вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі.
Згідно з п. 4.2. договору річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки та може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.
У відповідності до п. 4.5. договору орендна плата вноситься відповідачем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Як встановлено п.п. 6.1., 6.2. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі в день державної реєстрації договору, та право на оренду виникає після державної реєстрації договору.
Розділом 7 договору встановлено, що після припинення дії договору відповідач повертає позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Умовами договору до обов'язків відповідача віднесено, зокрема, своєчасне внесення орендної плати (п. 8.4. договору).
За змістом розділу 11 договору останній може бути розірваний за рішенням суду у порядку, встановленому законодавством, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, встановлених даним договором. У разі розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку.
Підстави розірвання договору встановлені також розділом 12, у якому зазначається, що у разі невиконання відповідачем умов договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.
26.11.2008 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 1441.
28.11.2008 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 91-6-00827 у книзі записів держаної реєстрації договорів.
28.11.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку площею 6 911 кв.м. по вул. Багговутівській, 16 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:91:112:0004) , про що складено акт приймання-передачі земельної ділянки.
Обґрунтовуючи позов, прокурор відзначає, що відповідач неналежним чином виконує свій обов'язок щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р. що є порушенням вищевказаного договору.
Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору, прокурор посилається на ст. 651 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідачем істотно порушено умови договору оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р. в частині сплати орендних платежів, що є підставою для його розірвання в судовому порядку.
Крім того, прокурор зазначає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, у зв'язку з чим просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Авгур" повернути земельну ділянку, загальною площею 6 911 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Багговутівська, 16 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер -8000000000:91:112:0004) Київській міській раді відповідно до умов повернення земельної ділянки орендодавцеві, встановлених пунктами 7.1, 11.8 договору оренди від 26.11.2008 р.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, з налізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі»до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавцю надано право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
У відповідності до ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Законом та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.
В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у вигляді постанови № 6 від 18.05.2011 р. у п. 2.23 якої зазначається, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
У матеріалах справи містяться довідки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 343/9/11-024 від 27.01.2012 р., яка свідчить про наявність боргу відповідача з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р. у розмірі 2 696 652, 64 грн.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що в силу положень ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі, суд приходить до висновку, що неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р., є істотним порушенням договору у розмінні ст. 651 Цивільного кодексу України.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що у договорі оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р. невірно зазначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Авгур" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання недійсної та скасування нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 6 911 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Багговутівська, 16 у Шевченківському районі міста Києва, що, на думку відповідача, є підставою для часткового визнання недійсним вищевказаного договору оренди.
Також відповідач зазначає, що на земельній ділянці по вул. Багговутівській, 16 у Шевченквіському районі міста Києва розташовані нежитлові будівлі загальною площею 1 283, 90 кв.м., що складаються з двоповерхової нежитлової будівлі та нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 486, 9 кв.м. та у випадку задоволення позову, рішенням у даній справі будуть порушені його права та інтереси.
З приводу наведеного суд відзначає, що станом на день прийняття рішення у даній справі договір оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р. є чинний, сторонами не оспорений та у судовому порядку не визнаний недійсним, а відтак -обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, твердження відповідача щодо неправомірності використання коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та застосування базової вартості 1 кв.м. землі у розмірі 995, 36 грн. при визначенні нормативного грошової оцінки земельної ділянки площею 6 911 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Багговутівська, 16 у Шевченківському районі міста Києва суд не сприймає як обставину, яка свідчить про відсутність порушення зобов?язання з боку відповідача, оскільки нормативна вартість вищевказаної земельної ділянки зазначена у договорі та незгода сторони договору з його положеннями не є підставою для невиконання такого договору.
Крім того, визнання недійсної та скасування нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 6 911 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Багговутівська, 16 у Шевченківському районі міста Києва не тягне за собою автоматично недійсність договору оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р. в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати, та, відповідно, не звільняє відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату.
Що ж до тверджень відповідача про знаходження на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, суд відзначає, що відповідач є власником будівель по вул. Багговутівській, 16 та 16-А у Шевченківському районі міста Києва на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2000 р., в той час як за спірним договором земельна ділянка передавалась для будівництва житлового будинку з вбудованим дитячим дошкільним закладом та підземним паркінгом.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 14.05.2002 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авгур" укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є передача відповідачу в оренду на 25 років земельної ділянки по вул. Багговутівській, 16 у Шевченківському районі міста Києва для обслуговування та експлуатації адміністративних будівель.
Тобто, з наведеного випливає, що нежитлові будівлі, які належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2000 р. знаходяться на земельній ділянці, переданій відповідачу у користування за договором оренди земельної ділянки від 14.05.2002 р.
Між тим, як зазначає прокурор та не заперечує відповідач, будівництво житлового будинку по вул. Багговутівській, 16 у Шевченківському районі міста Києва станом на час розгляду даного спору не ведеться.
За таких обставин, розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р. не випливає на права та охоронювані законом інтереси відповідача стосовно нежитлових приміщень, розташованих на по вул. Багговутівській, 16 та 16-А у Шевченківському районі міста Києва, які були придбані останнім за договором купівлі-продажу від 07.02.2000 р.
З огляду на викладене, доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Тож, оскільки відповідачем не надано суду доказів вчинення ним дій, спрямованих на належне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р., в частині сплати орендних платежів та, відповідно не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язань, обумовлених договором, приймаючи до уваги, що таке порушення є істотним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора в частині розірвання договору.
Що ж до вимог прокурора в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку загальною площею 6 911 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Багговутівська, 16 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер -8000000000:91:112:0004) Київській міській раді відповідно до умов повернення земельної ділянки орендодавцеві, встановлених пунктами 7.1, 11.8 договору оренди від 26.11.2008 р. суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі»у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Відповідно до п. 11.8 договору у разі його припинення або розірвання відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Тож, враховуючи, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, який є розірваним, з огляду на те, що у зв'язку із розірванням договору, відповідач втратив статус орендаря, суд вважає позов Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авгур" повернути земельну ділянку, загальною площею 6 911 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Багговутівська, 16 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер -8000000000:91:112:0004) Київській міській раді відповідно до умов повернення земельної ділянки орендодавцеві, встановлених пунктами 7.1, 11.8 договору оренди від 26.11.2008 р. таким, що підлягає задоволенню судом.
Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.
Судовий збір, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.
2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 26.11.2008 р., укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авгур" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 16400701), площею 6 911 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Багговутівська, 16 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер -8000000000:91:112:0004), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26.11.2008 р. за реєстровим № 1441.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Авгур" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 16400701) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку, загальною площею 6 911 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Багговутівська, 16 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер -8000000000:91:112:0004).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авгур" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 16400701), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 073, 00 (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 11.06.2012 р.