Запорізької області
07.06.12 Справа № 18/123/08
Розглянута скарга публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" (69093, м.Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-А) на бездіяльність Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ щодо не закінчення виконавчого провадження з виконання наказу про стягнення штрафних санкцій та судових витрат у справі № 18/123/08 від 16.05.2011 р. на суму 43 006 грн. 97 коп.
за позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, 26)
до публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" (69093, м.Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-А)
про стягнення 610 106,38 грн.
суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 97 від 15.03.2012 р., ОСОБА_2, довіреність №247 від 26.10.2011 р., ОСОБА_3, довіреність № 140 від 14.05.2012 р.;
від відповідача (заявника скарги): ОСОБА_4, довіреність б/н від 05.01.2012 р.;
від ВДВС: ОСОБА_5, довіреність № 15 від 11.07.2011 р., посвідчення ЗП № 187;
На адресу господарського суду Запорізької області 06.02.2012 р. від публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" надійшла скарга в порядку статті 1212 ГПК України на бездіяльність Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ, про визнання неправомірною бездіяльності Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ щодо не закінчення виконавчого провадження з виконання наказу у справі №18/123/08 від 16.05.2011 р. на суму 43 006 грн. 97 коп.
У скарзі зазначено наступне: 18.11.2009 р. рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 18/123/08 позов ВАТ «Запоріжжяобленерго»до ВАТ «Запорізький арматурний завод», правонаступником якого є ПАТ «Запорізький арматурний завод»задоволено частково, з відповідача на підставі Договору на використання електричної енергії № 40 від 01.02.1993 р. (із змінами, доповненнями та додатковими угодами до договору), стягнуто на користь позивача суму в розмірі 543 006,97 грн., в тому числі: 500 000,00 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію, 32 157,04 грн. пені, 4 137,28грн. 3 % річних, 6 712,65 грн. втрат від інфляції, а також стягнуто 5 430,07 грн. державного мита та 105,02 грн. втрат на ІТЗ (далі - Рішення). 16.05.2011 р. господарським судом Запорізької області на виконання рішення видані два накази № 18/123/08 про примусове стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 500 000,00 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію та суми в розмірі 32 157,04 грн. пені, 4 137,28 грн. трьох відсотків річних, 6 712,65 грн. втрат від інфляції 5 430,07 грн. державного мита та 105,02 грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначені два судових накази знаходяться на виконанні Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ. 11.01.2012 р. відповідач звернувся до Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ із заявою в порядку п. 8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.05.2011 р. № 18/123/08 про стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми в розмірі 32 157,04 грн. пені, 4 137,28 грн. 3 % річних, 6 712,65 грн. втрат від інфляції. Відповідач вважає, що на даний час має місце виконання судового рішення - наказу про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 32 157,04 грн. пені, 4 137,28 грн. З % річних, 6 712,65 грн. втрат від інфляції, а всього - 43 006,97 грн., у зв'язку з чим існують всі законні підстави для закінчення виконавчого провадження з виконання наказу в частині стягнення цих сум. В обґрунтування своїх доводів посилається на наступне: 01.12.2010 р. відповідач, після прийняття рішення, керуючись ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України склав та направив на адресу позивача заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, які мають позивач та відповідач один до одного в сумі 543 006,97 грн., в тому числі в сумі 43 006,97 грн., яка стягувалась на підставі наказу. Згідно з п. 6 заяви від 01.12.2010 р. вона вважається вчиненою, а зарахування зустрічних вимог позивача та відповідача один до одного в сумі 543 006,97 грн. вважається виконаним та припиненим з моменту підписання даної заяви від 01.12.2010 р. відповідачем, тобто - з 01.12.2010 р. Таким чином, зарахування зустрічних вимог позивача та відповідача один до одного в сумі 543 006,97 грн. вступило в силу 01.12.2010 р. - після прийняття рішення, згідно якого виданий наказ та відповідно до якого відкрито виконавче провадження на примусове виконання наказу. За таких обставин, на думку скаржника на даний час грошові вимоги позивача до відповідача в сумі 543 006,97 грн. (в тому числі сума у розмірі 43 006,97 грн., яка стягується на підставі наказу за виконавчим провадженням), з 01.12.2010 р. є фактично погашеними, обов'язок по сплаті 43 006,97 грн. у відповідача перед позивачем - є припиненим та відсутнім, у зв'язку з чим на даний час законні підстави стягнення суми у розмірі 43 006,97 грн. за наказом в примусовому порядку - відсутні.
З метою надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень в судових засіданнях в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви спочатку до 24.05.2012 р., потім до 07.06.2012 р.
26.04.2012 р. від позивача (стягувача) до суду надійшов відзив № 387/7юр, в якому позивач просив відмовити скаржнику (боржнику) в задоволенні скарги, оскільки на момент звернення скаржника зі скаргою до суду не надано належних доказів виконання судового рішення у справі №18/123/08. Відповідно і підстав для закінчення виконавчого провадження у державного виконавця не виникло.
Державний виконавець також заперечив проти викладених в скарзі обставин, звертає увагу суду на той факт, що відповідно до наказу господарського суду державний виконавець повинен здійснити дії щодо стягнення грошової суми у відповідності до приписів діючого законодавства. В даному випадку підтвердженням добровільного погашення боржником суми за рішенням суду є банківський документ (платіжне доручення тощо). В той же час, боржник належних доказів про оплату суми за рішенням суду державному виконавцю не надав, внаслідок чого відсутні правові підстави для закриття виконавчого провадження.
У судовому засіданні 07.06.2012 р. представник відповідача (скаржника) наполягав на задоволенні скарги. Представники позивача та ВДВС заперечили проти задоволення скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення.
Розгляд скарги закінчений 07.06.2012 р. оголошенням ухвали.
Вивчивши матеріали скарги, суд вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Згідно із ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
18.11.2009 р. рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 18/123/08 позов ВАТ "Запоріжжяобленерго" до ВАТ "Запорізький арматурний завод" задоволено частково, з відповідача, на підставі договору на використання електричної енергії № 40 від 01.02.1993 р. стягнуто на користь позивача 543 006,97 грн., в тому числі: 500 000,00 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію, 32 157,04 грн. пені, 4 137,28грн. 3 % річних, 6 712,65 грн. втрат від інфляції, а також стягнуто 5 430,07 грн. державного мита та 105,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р. у справі № 18/123/08 апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції задоволено. Рішення від 18.11.2009 р. у справі № 18/123/08 скасовано частково (відмовлено у задоволені позовних вимог щодо стягнення з ВАТ "Запорізький арматурний завод" суми в розмірі 543 006,97 грн.) Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2011 р. у справі № 18/123/08 касаційну скаргу позивача задоволено; постанову Донецького апеляційного господарського суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. Господарським судом Запорізької області 16.05.2011 р. на виконання рішення видані два накази № 18/123/08 про примусове стягнення із ВАТ "Запорізький арматурний завод" 500 000,00 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію, 32 157,04 грн. пені, 4137,28 грн. 3 % річних, 6 712,65 грн. втрат від інфляції 5 430,07 грн. державного мита та 105,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою державного виконавця Кондратенко Є.М. Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ від 27.05.2011 р. відкрито виконавче провадження за наказом від 16.05.2011 р. у справі № 18/123/08 про стягнення з ВАТ "Запорізький арматурний завод" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" штрафних санкцій та судових витрат. Державним виконавцем 03.06.2011 р. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження. Виконавчі провадження відносно одного боржника об'єднані. Судом встановлено, що державним виконавцем виконувались всі заходи спрямовані на погашення сум за рішенням суду у справі 18/123/08 відносно скаржника. 18.01.2012 р. винесено постанову про зміну найменування сторони виконавчого провадження, змінено найменування боржника ВАТ "Запорізький арматурний завод" на ПАТ "Запорізький арматурний завод". Постановою державного виконавця про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2012р., зупинено зведене виконавче провадження № 15-20/09.
12.01.2012 р. ПАТ "Запорізький арматурний завод" посилаючись на п. 5 ст. 12, п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»звернулося до ВДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження, зазначивши, що боржник частково самостійно виконав рішення суду у справі № 18/123/08 щодо стягнення з нього штрафних санкції доказом чого є Заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 01.12.2010 р.
Листом вих. № 15-1152 від 17.01.2012 р. ВДВС повідомило боржника, що виконавча служба є інструментом, виконавцем волі органу державної влади (суду), що виражена «Іменем України»у виконавчому документі. Виконавець не має оцінувати дії сторін та учасників виконавчого провадження. Зобов'язання може припинитися за домовленістю сторін, у противному разі -це спір про право. Залік зустрічних однорідних вимог є підставою для укладення між боржником і стягувачем мирової угоди у виконавчому провадженні або підставою для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Приписами ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»визначені підстави для закінчення виконавчого провадження, а саме:
1. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;
6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;
8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.
14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
2. У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
3. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, вищезазначені норми закону містять чіткі вказівки щодо того, що саме є повним або частковим фактичним виконанням рішення -виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом.
Оскільки скаржником не було надано державному виконавцю доказів повного або часткового фактичного виконання наказу господарського суду у даній справі про стягнення з нього штрафних санкцій у спосіб і порядок визначений у наказі, то дії державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження є законними та повністю відповідають нормам ЗУ «Про виконавче провадження»і іншим нормам діючого законодавства України.
Відповідно до ч. 7 п. 8 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (з наступними змінами та доповненнями) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Крім того, суд додатково акцентує увагу, що 31.05.2012 р. від ПАТ "Запорізький арматурний завод" надійшло письмове пояснення, в якому вказано, що відповідач у повному обсязі розрахувався з позивачем по двом наказам у даній справі, доказом чого є відповідні платіжні документи про перерахування стягнутих за рішенням суду сум на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго». Надане письмове пояснення залучено судом до матеріалів справи. Тобто боржником виконано рішення суду у даній справі у спосіб та порядок передбачений судом у рішенні та виконавчих документах.
З огляду на вище зазначене, скарга залишається судом без задоволення.
Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Скаргу відкритого публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" на бездіяльність Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.05.2011 р. про стягнення 43 006,97грн. штрафних санкцій у справі № 18/123/08 - залишити без задоволення.
Суддя В.В.Носівець