07.06.2012 Справа № 5008/375/2012
За позовом Закарпатського обласного центру зайнятості, м. Ужгород
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Закарпатській області, м. Ужгород
до відповідача Вищого професійного училища № 34 м. Виноградів, м. Виноградів
про оплату коштів в сумі 10 490,80 грн.
Суддя - В.С. Русняк
Представники:
Від позивача -ОСОБА_3 -заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 744-13 від 03.04.12;
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 -головний державний фінансовий інспектор, довіреність № 07-25/7 від 28.04.12; ОСОБА_5 - головний державний фінансовий інспектор, довіреність № 07-25/10 від 21.05.12;
Від відповідача - Гнатківський В. П., директор, ОСОБА_7, довіреність № 01-18/30 від 25.01.12.
СУТЬ СПОРУ: Закарпатським обласним центром зайнятості, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державною фінансовою інспекцією в Закарпатській області заявлено позов до Вищого професійного училища № 34 м. Виноградів про оплату коштів в сумі 10 490,80 грн.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.
Вказує на те, що між сторонами у спорі були укладені договори № 17 та № 18 на професійне навчання безробітних за професіями електрогазозварник та перукар, на підставі платіжних доручень позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 5 931,50 грн. і 4 559,30 грн. за матеріали для учнів груп „перукар" та „електрогазозварник" згідно вищевказаних договорів на загальну суму 10 490,80 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в листопаді 2011 року КРУ проведена зустрічна звірка з питань документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків Вищого професійного училища № 34 м. Виноградів із Закарпатським обласним центром зайнятості населення за період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 року.
За результатами зустрічної звірки Контрольно -ревізійним відділом у Виноградівському районі складено довідку № 05-17/31 від 03.11.2011 року, згідно якої встановлено, зокрема, що за даними бухгалтерського обліку ВПУ № 34 (відповідач) не підтверджено видатки по договору № 17 від 25.03.2011 року на суму 4 559,30 грн. та по договору № 18 від 29.03.2011 року на суму 5 931,50 грн.
Позивач зазначає також, що 16.01.2012 року на адресу Закарпатського обласного центру зайнятості надійшов лист Державної фінансової інспекції в Закарпатській області від 13.01.2012 року № 07-04-6-14/283, відповідно до якого позивача зобов'язано вжити заходи щодо відшкодування збитків на суму 10 490,80 грн. зайво витрачених на професійне навчання безробітних шляхом пред'явлення позову.
Враховуючи наведене просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 10 490,80 грн.
Представники третьої особи на стороні позивача підтвердили вказані позивачем факти та вважають позов таким, що підлягає задоволенню з тих же підстав.
Представники відповідача заперечили проти задоволення позову повністю з підстав вказаних у відзиві на позов, зокрема, посилаючись на безпідставність вимог та ігнорування документів, які підтверджують витрати на матеріали.
Заслухавши представників і учасників процесу та вивчивши матеріали справи, суд
Між сторонам у спорі 25.03.2011 року було укладено договір № 17 на професійне навчання безробітних за професією електрогазозварник.
29.03.2011 року було укладено договір № 18 на професійне навчання безробітних за професією перукар.
Відповідно до п. 2.1.1 вказаних договорів позивач забезпечує направлення на навчання безробітних зареєстрованих в державній службі зайнятості, які потребують підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації.
Згідно п. 2.1.2 позивач зобов'язується сплачувати виконавцю (відповідачу) витрати на професійне навчання направлених робітників.
Відповідно до п. 4.3 договорів № 17 та № 18 остаточний розрахунок проводиться після завершення навчання за умови подання виконавцем (відповідачем) необхідних про це документів та з урахуванням змін, що мали місце під час навчання.
Так, на виконання умов вищевказаних договорів між сторонами були складені: акт виконаних робіт по матеріалах договору про отримання професійного навчання безробітних № 17 від 25.03.2011 року, згідно якого відповідачем за період березень -червень 2011 року виконано роботи по матеріалах на суму 4 559,30 грн., що підтверджується актом списання та нормами витрат матеріалів; акт виконаних робіт до договору про організацію професійного навчання безробітних № 18 від 29.03.2011 року, згідно якого відповідачем за період квітень -липень 2011 року виконано роботи по матеріалах на суму 5 931,50 грн., що підтверджується актом списання та нормами витрат матеріалів. Вказані акти були підписані позивачем і відповідачем без зауважень.
Позивачем сплачено відповідачу платіжними дорученнями № 3231 та № 3232 від 26.10.2011 року суму 4 559,30 грн. і 5 931,50 грн. згідно вищевказаних договорів на загальну суму 10 490,80 грн.
03.11.2011 року Контрольно -ревізійним відділом у Виноградівському районі було складено довідку про результати зустрічної звірки з питань документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків Вищого професійного училища № 34 м. Виноградів із Закарпатським обласним центром зайнятості за період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 року.
У вказаній довідці зазначено, що відповідачем за даними бухгалтерського обліку не підтверджено видатки, зокрема, по договору № 17 від 25.03.2011 року на суму 4 559,30 грн. та по договору № 18 від 29.03.2011 року на суму 5 931,50 грн.
Дослідивши матеріали справи повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Стаття 3 ЦК України (ч. 2 та 3), закріплює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, в силу ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За зміст ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч.2 цієї статті, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько -правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи:
а) збитки;
б) протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки;
в) причинний зв'язок між ними;
г) вина.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання цивільно -правової відповідальності.
Між тим, позивачем не доведено у діях відповідача всіх необхідних елементів складу правопорушення. Зокрема, чи є поведінка відповідача протиправною, з урахуванням того, що акти виконаних робіт підписані сторонами без зауважень та до актів були надані акти про використання матеріалів.
Відповідач у судовому засіданні були надані для огляду оригінали первинних бухгалтерських документів, копії яких були додані до відзиву на позов, згідно яких підтверджено витрати на загальну суму 10 490,80 грн., зокрема, накладними на придбання матеріалів, актами комісії використання матеріалів на навчання в групі „Перукар" на суму 5 931,50 грн., витрати матеріалів та сировини з підписами осіб, які навчалися.
Актом комісії про використання матеріалів в групі „Електрогазозварник" на суму 4 559,30 грн. відповідно витрат матеріалів на виробниче навчання у вищевказаній групі з підписами учнів.
Вказане в довідці порушення, а саме не відображення за даними бухгалтерського обліку витрат, зокрема, на суму 10 490,80 грн., що є предметом позову усунуто відповідачем 04.11.2011 року, шляхом відображення в меморіальному ордері № 13, копія якого додана до матеріалів справи.
Крім того, суд зазначає, що довідка про результат зустрічної звірки складена Контрольно -ревізійним відділом у Виноградівському районі без врахувань наявних у матеріалах справи документів, не є підставою для стягнення з відповідача відповідної грошової суми.
Так, згідно ст. 15 Закону України „Про державну контрольно -ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно -ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно -ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема, пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Позивачем не доведено шляхом надання належних доказів з огляду на приписи ст. 34 ГПК України щодо зайво витрачених коштів на суму 10 490,80 грн. відповідачем за проведення професійного навчання безробітних.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги із зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування -це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально -правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 10 490,80 грн., а отже позові вимоги є безпідставними та необґрунтованими. В задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя В.С. Русняк
Повне рішення складено та підписано 12.06.2012 року.