07.06.12р. Справа № 9/5005/3944/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополюс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Дочірнього підприємства птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед" с. Лозуватка Криворізький район Дніпропетровської області
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техімпекс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 58 914,98 грн.
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання Синяговська Є.С.
Представники:
Від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 21.05.12р.
Від відповідача - ОСОБА_3 Каюбгулу огли, представник, довіреність №84 від 10.04.12р.
Третя особа - ОСОБА_4 представник, довіреність № 06/06.1 від 06.06.2012р.
ТОВ "Енергополюс" звернулося у квітні 2012 року із позовом до Дочірнього підприємства птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 38333,20 грн. основної заборгованості, пеню у розмірі 4147,16 грн., розмір індексу інфляції у сумі 8202,66 грн. та три відсотки річних у розмірі 4187,96 грн. Обґрунтовує свої вимоги тим що, між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 23-02/2009 від 23.02.2009р., внаслідок невиконання якого у Відповідача виник борг з оплати зерна пшениці. Вказує, що в подальшому 23.03.2009р. між ТОВ "Техімпекс" та ТОВ "Енергополюс" був укладений договір про відступлення права вимоги боргу від Відповідача, після чого для підтвердження згоди Відповідача 23.05.2009р. був укладений трьохсторонній договір № 23-05/2009 між ТОВ "Техімпекс", ТОВ "Енергополюс" та ДП птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед" про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор ТОВ "Техімпекс" передав йому право вимоги по розрахункам в розмірі 38333,20 грн. до ДП птахофабрики "Лозуватська" ТОВ "Енергополюс".
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність жодних правових та договірних відношень із позивачем. Стверджує, що договір №23-05/2009р. від 23.05.2009р. підписаний неуповноваженими особами підприємства. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 14.07.2009р. директором відповідача був ОСОБА_5, який працював до 21.09.2009р. та відповідно до Статуту мав право підпису господарсько-фінансових документів. Вважає, що договір №23-05/2009р. від 23.05.2009р. взагалі не відповідає вимогам законодавства України, оскільки підприємство почало працювати з печаткою "Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед" з 25 грудня 2009р.
ТОВ "Техімпекс", яке було залучене ухвалою суду від 22.05.2012р. у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у своїх поясненнях вказує на безпідставність заперечень відповідача щодо невідповідності підпису керівника, печаткою якого скріплювались угоди, оскільки на птахофабриці "Лозуватська" неодноразово змінювались керівники.
В судовому засіданні 07.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техімпекс" ("Постачальник") та Дочірнім підприємством Птахофабрика "Лозоватська" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропостач ЛТД" ("Покупець") був укладений договір поставки №23-02/2009 від 23.02.2009р.
На підставі договору поставки № 23-02/2009 від 23.02.2009р. згідно видаткових накладних № ТХ-0000167 від 23.02.2009р., № ТХ-0000168 від 26.02.2009р., № ТХ-0000169 від 27.02.2009р., № ТХ-0000175 від 06.03.2009р., № ТХ -0000180 від 13.03.2009р. та актів прийому-передачі за цей же період Товариство з обмеженою відповідальністю "Техімпекс" (надалі також Третя особа) поставила Дочірньому підприємству Птахофабрика "Лозоватська" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропостач ЛТД" товар -пшеницю фуражну у кількості 237,060 тон на загальну суму 203030,00 грн.
В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техімпекс" (Третя особа, Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергополюс" (Новий кредитор) був укладений двосторонній договір №23-03/2009 від 23.03.2009р. про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги до ДП Птахофабрика "Лозуватьска" ТОВ "Спецагропостач ЛТД", а Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору.
В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техімпекс" (Третя особа, Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергополюс" (Новий кредитор) та Дочірнім підприємства птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед" (Відповідач, боржник) був укладений трьохсторонній договір про відступлення права вимоги № 23-05/2009 від 23.05.2009р., за умовами якого Первісний кредитор передав належне йому право вимоги до Боржника, а Новий кредитор прийняв право вимоги в зобов'язаннях, що виникли з основного договору поставки № 23-02/2009 від 23.02.2009р., в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення договору відступлення права вимоги.
Згідно пп. 1.3-1.4 договору, Боржник погодився на передачу права вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора по розрахункам у сумі 38333,20 грн.
Відповідач належним чином повідомлений про зміну кредитора за договором поставки № 23-02/2009 від 23.02.2009р., про що свідчить наявне в матеріалах судової справи повідомлення Позивача вих. № 659 від 14.09.2009р.
За даними Позивача, зі змісту позовної заяви вбачається, що Дочірньому підприємству Птахофабрика "Лозоватська" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропостач ЛТД" Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 163350,00 грн. (за станом на 15.04.2009р.), внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 38333,20 грн. основного боргу за період з 23.02.2009р. по 13.03.2009р. (з урахуванням суми 1340,80 грн. списаної в рахунок оплат за іншими договірними зобов'язаннями).
Зазначена сума заборгованості була визнана Відповідачем у актах звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 16.04.2010р., з 01.04.2010р. по 01.05.2010р. проте залишилась не сплаченою.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до абзацу 10, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 14.07.2009р. за № 3784865, керівником Дочірнього підприємства птахофабрика "Лозуватська" товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Птахопродукт" (правонаступником якого на теперішній час є Дочірнє підприємство птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед") за станом на 14.07.2009р. був ОСОБА_5 (без обмежень), зокрема, від імені якого і укладався спірний договір.
Таким чином, Відповідач не спростував факт підписання договору №23-05/2009 від 23.05.2009р. зі сторони боржника особою, яка уповноважена представляти інтереси підприємства Відповідача, а заперечував лише щодо можливості укладення цього зі сторони відповідача 23.05.2009р.
Дослідивши умов договору №23-05/2009 від 23.05.2009р., який містить найменування боржника у його нинішній редакції, суд доходить висновку, що фактично цей договір був укладений пізніше ніж дата, якою він позначений. Водночас як зазначена не відповідність укладеного між сторонами договору №23-05/2009р. від 23.05.2009р. "про відступлення права вимоги" порушує вимоги чинного законодавства України і охоронювані законом інтереси Відповідачем останнім не обґрунтовано.
Отже суд вважає можливим визнати факт укладення між сторонами договору №23-05/2009р., який був датований 23.05.2009р., і як наслідок виникнення між сторонами цього договору певних, обумовлених у тексті цього договору, зобов'язань.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 цього Кодексу).
За змістом ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
З умов договору про відступлення права вимоги № 23-05/2009 від 23.05.2009р. вбачається, що Відповідач не заперечує проти заміни Первісного кредитора Новим в основному договорі і підписуючи зі свого боку цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
З урахуванням встановлених обставин, враховуючи, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання перед Позивачем за вказаними вище договорами, у зв'язку з чим позовні вимоги Позивача в частині про примусове стягнення з Відповідача суми 38333,20 грн. основного боргу є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що Відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Як передбачили сторони в пункті 8.1. договору поставки №23-02/2009 від 23.02.2009р., в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п. 7.1 цього договору більше ніж на 3 банківські дні Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01 % від вартості поставленого, але не оплаченого товару.
В подальшому при укладанні договору про відступлення права вимоги № 23-05/2009 від 23.05.2009р. сторони визначили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі 1 % від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення (пункт 3.3).
Разом з цим, Позивач вимагає стягнути з Відповідача суму 4147,16 грн. пені за період з 01.04.2009р. по 31.10.2009р., нараховану відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
За вказаних обставин суд не може визнати обґрунтованим здійснений Позивачем розрахунок пені у сумі 4147,16 грн. за період з 01.04.2009р. по 31.10.2009р., який суперечить умовам договору поставки № 23-02/2009 від 23.02.2009р., оскільки за умов 1.2. договору про відступлення права вимоги №23-05/2009 від 23.05.2009р. обсяг зобов'язань Боржника, що виникли з основного договору поставки №23-02/2009 від 23.02.2009р. мав залишитися не змінним.
Судом здійснено перерахунок розміру пені за договором № 23-05/2009 від 23.05.2009р. з урахуванням умов п.8.1 договору поставки №23-02/2009 від 23.02.2009р., виходячи із наступного перерахунку: 38333,20 грн. х 0,01%/100%х 183 дн. = 701,49 грн.
Таким чином за перерахунком суду з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в сумі 701,49 грн.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень ст. 536 Цивільного кодексу України, Позивач вимагає стягнути з Відповідача суму 8202,66 грн. збитків від інфляції за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. та 4187,96 грн. три проценти річних за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р.
Щодо стягнення трьох процентів річних суд вбачає підстави для часткового задоволення цієї вимоги у розмірі 3349,98 грн. за період 1095 днів прострочення (виходячи із розрахунку 38333,20 грн. х 3%/100%х 1095дн./365 дн. = 3349,98 грн., а решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягають через помилковість первісних розрахунків Позивача, які містять нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу, до якої безпідставно додано суму збільшення суми цього боргу з урахуванням індексу інфляції, внаслідок чого проценти річних нараховано не тільки на основний борг, а і на суму, на яку цей основний борг був збільшений після застосування встановлених індексів інфляції.
В задоволенні решти позовних вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача суми 2434,00 грн. додаткових витрат слід повністю відмовити з наступного.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
По визначенню Позивача, збитки у розмірі 2434,00 грн. пов'язані з оплатою правової допомоги, наданої Позивачу суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 на підставі договору про надання послуг юридичного характеру від 20.03.2012р. та видаткового касового ордеру від 29.03.2012р. про перерахування зазначеної суми, витрат Позивача, пов'язаних із явкою до суду його представника (переїзд м. Кривий Ріг -м. Дніпропетровськ -м. Кривий Ріг), у сумі 514,00 грн. (транспортні витрати на пальне), та добових витрат представника Позивача у розмірі 360,00 грн. за дві доби.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.
Представником позивача ОСОБА_2, який відповідно до договору про надання послуг юридичного характеру від 20.03.2012р. надавав такі послуги Позивачу, не надано доказів, що він являється адвокатом.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Отже, на Відповідача покладений обов'язок відшкодувати Позивачу у повному обсязі завдані збитки. Під збитками, зокрема, розуміються витрати, зроблені кредитором.
Суд доходить висновку, що понесені Позивачем витрати на явку до суду його представника у сумі 514,00 грн. та добові витрати представника Позивача у розмірі 360,00 грн. не знаходяться безпосередньо у прямому причинному зв'язку із зобов'язаннями, які складають предмет договорів поставки та відступлення права вимоги, тобто не є об'єктивно необхідними витратами Позивача, а тому у задоволенні цих вимог, як додаткових збитків, належить відмовити.
Понесені Позивачем судові витрати у вигляді судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають відшкодуванню на користь Позивача в сумі 1381,91 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-45, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополюс" суму 38333 грн. 20 коп. основного боргу, 701 грн. 49 коп. пені, 8202 грн. 66 коп. збитків від інфляції, 3349 грн. 98 коп. три проценти річних, 1381 грн. 91 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.М. Подобєд
Повне рішення складено - 12.06.2012р.