05 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1392/2012
15 год. 21 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
при секретарі Кулику О.П.,
за участю представника позивача -ОСОБА_1 - за довіреністю,
представника відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_3- за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Азот»до державної податкової інспекції у м. Черкасах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У квітні 2012 року публічне акціонерне товариство «Азот»(далі -ПАТ, позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах (далі ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.01.2012 року №0000082304 та від 03.01.2012 № 0000092304, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованими та неправомірними.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Представники ДПІ у м. Черкасах проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
З 14.12.2011 по 16.12.2011 державними податковими ревізорами ДПІ у м. Черкаси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Азот»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2009 по 31.12.2010 р.
За результатами перевірки складений акт від 16.12.2011 № 2746/23-4/00203826, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в розмірі 60998 грн. 09 коп., в тому числі за листопад 2009 року на 15200, 78 грн., за лютий 2010 року на 6514,62 грн., за квітень 2010 року на 25519, 20 грн., за серпень 2010 року на 13763,49 грн.; та порушення п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 60998 грн., в тому числі за грудень 2009 року на 15201 грн., за березень 2010 року на 6515 грн., за травень 2010 року на 25519 грн., за вересень 2010 року на 13763 грн.
На підставі акту перевірки від 16.12.2011 № 2746/23-4/00203826 ДПІ у м. Черкасах винесені податковіе повідомлення - рішення від 03.01.2012 року:
- №0000082304, яким позивачу змншено розмір відємного значення ПДВ на загальну суму 60988 грн., у тому числі за листопад 2009 року -на 15201 грн., за лютий 2010 року -на 6515 грн., за квітень 2010 року -на 25519 грн., за серпень 2010 року -на 13763 грн.;
- № 0000092304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 60988 грн., за грудень 2009 року -на 15201 грн., за березень 2010 року -на 6515 грн., за травень 2010 року -на 25519 грн., за вересень 2010 року -на 13763 грн.; та визначено штрафні санкції у розмірі 15 250 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями, ПАТ «Азот»подано скаргу від 11.01.2012 року № 102-1-21/18-136 до ДПА в Черкаській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду скарги від 07.03.2012 року №3463/10-210, яким залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 03.01.2012 року, а скаргу товариства - без задоволення.
Позивачем подано скаргу до Державної податкової адміністрації України (вх.№4579/6 ДПС України від 19.03.2012 року) на податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Черкаси від 03.01.2012 року, за результатом розгляду якої Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 09.04.2012 року №6222/6/10-2115, яким залишено без змін податкові повідомлення рішення від 03.01.2012 року, а скаргу товариства - без задоволення.
За наслідками перевірки встановлено, що ПАТ «Азот»включено до складу податкового кредиту, у відповідних податкових періодах, по отриманих від контрагента -ТОВ «Єврозвязок»податкових накладних суму ПДВ у розмірі 60998, 09 грн., в тому числі за листопад 2009 року на 15200, 78 грн., за лютий 2010 року на 6514, 62 грн., за квітень 2010 року на 25519, 20 грн., за серпень 2010 року на 13763, 49 грн. на підставі наступних документів.
Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Єврозвязок»(підрядник) укладений договір підряду № 541-110 від 08.09.2009, на виконання умов якого підрядник зобов'язується здійснити поставку обладнання та виконати роботи по доставці, монтажу, інсталяції обладнання по заміні засобів оперативного зв'язку приміщення цеху М-6, розташованого за адресою замовника; роботи виконуються із матеріалів підрядника, загальна вартість робіт, матеріалів та обладнання згідно договору складає 130292,40 грн. На виконання п. 4.1 договору позивач повинен перерахувати авансовий платіж в розмірі 91204,68 грн., що і було виконано позивачем (платіжне доручення №6229 від 19.11.2009 на суму 50000 грн. та платіжне доручення № 2865 від 20.11.2009 на суму 41204,68 грн. ) У свою чергу ТОВ «Єврозвязок»на отримані кошти виписало податкові накладні № 977 від 19.11.2009 на суму 50000 грн., в тому числі ПДВ 6867, 45 грн.
Суд зауважує, що виконання підрядних робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт (типової форми № КБ-2а), підписаний уповноваженими представниками ПАТ «Азот»та ТОВ «Єврозвязок»26.02.2010. Відповідно до довідки про вартість виконаних робіт (типова форма № КБ-3) від 26.02.2010 загальна вартість виконаних робіт складає 130292, 40 грн. На залишок виконаних робіт ТОВ «Єврозвязок»виписало податкову накладну № 194 від 26.02.2010 на суму 39087, 72 грн., в тому числі ПДВ 6514,62 грн. Дана сума сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 2243 від 19.03.2010.
Також судом встановлено, що між тими ж сторонами укладений договір підряду № 300-110 від 16.03.2010, відповідно до умов якого підрядник (ТОВ «Єврозвязок») зобов'язується здійснити поставку акумуляторних батарей GAZ 1,2V /100 Ah (Німеччина) у кількості 175 штук та виконати роботи по капітальному ремонту акумуляторної батареї АNB-503 U =210В 100А/ч згідно відомості дефектів на об'єкті «Підстанція 105 корпус 700Е»в цеху А-5, розташованого за адресою замовника. На виконання п. 4.1 договору позивач перерахував авансовий платіж у розмірі 194 991, 56 грн., в тому числі ПДВ 32498,59 грн. (платіжне доручення № 3389 від 14.04.2010). Відповідно до акту здачі-приймання робіт ( надання послуг) № ЕС - 0000195 від 05.08.2010 загальна вартість виконаних робіт складає 275 269, 84 грн. в тому числі ПДВ 45878, 31 грн. У свою чергу ТОВ «Єврозвязок»виписало податкову накладну № 822 від 05.08.2010 на суму 82580, 95 грн. в тому числі ПДВ 13763, 49 грн. та розрахунок коригування № 14/352 до податкової накладної № 352 від 14.04.2010 на суму ПДВ 1918, 90 грн. (до зменшення). Залишок суми в розмірі 80278, 28 грн. в тому числі ПДВ 13379, 71 грн. сплачена ПАТ «Азот»платіжним дорученням № 9909 від 16.09.2010.
20.05.2010 між ПАТ «Азот»(замовник) та ТОВ «Єврозвязок»(підрядник) укладений договір підряду № 594-110, згідно з умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботу по капітальному ремонту акумуляторної батареї типу СК10 03 U =220В 360 АЧ згідно відомості дефектів у цеху М-2, розташованого за адресою замовника. Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЕС-0000262 від 03.09.2010 загальна вартість виконаних робіт складає 3750 грн., в тоумчсилі ПДВ 625 грн. ТОВ «Єврозвязок»виписало податкову накладну № 922 від 03.09.2010 на суму 3750 грн., в тому чсилі ПДВ 625 грн. Позивачем проплачена дана сума платіжним дорученням № 6813 від 07.10.2010.
В акті перевірки позивача зазначено, що підприємством не підтверджено фактичного отримання товарів (послуг) від ТОВ «Єврозвязок», а отже не підтверджено реального здійснення господарських операцій.
Також в акті перевірки позивача зроблений висновок про те, що товариством не підтверджено транспортування товарів згідно із договорами підряду, укладеними між ПАТ «Азот»та ТОВ «Єврозвязок», оскільки відсутні товаро-транспортні накладні, чи інші документи, які підтверджують послуги по доставці, навантаженню та розвантаженню товарів.
У ході проведення перевірки позивача використано матеріали невиїзної документальної перевірки ТОВ «Єврозвязок»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період липень 2009 року -грудень 2010 року (акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 25.03.2011 № 814/2305/33119083). У зазначеному акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Єврозвязок ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині неддодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Єврозвязок»з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 911 524, 18 грн., які проведені на підставі нікчемного правочину, податковий кредит на загальну суму ПДВ 911524, 18 грн., які проведені на підставі нікчемного правочину.
Таким чином, перевіркою на підставі ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблено висновок, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Єврозвязок»не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Враховуючи вищевикладені висновки відповідача, суд зауважує, що дані твердження податкового органу підлягають спростуванню з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин 1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Обов?язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України).
Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.
Правовідносини щодо укладаня, виконання договору підряду регулюються ст.ст. 835-864 ЦК України, а саме згідно зі ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Натомість в судовому засіданні представником позивача доведено, що умови договорів підряду виконані у повному обсязі, заборгованість між сторонами за вищезазначеними договорами відсутня.
Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) та статей 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином, розрахунок суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, здійснюється на підставі даних сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний податковий період.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Варто зазначити, що ПАТ «Азот» на момент здійснення господарських операцій та виписки зазначених вище податкових накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з?ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обовязковому порядку необхідно з?ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з?ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
Чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обовязку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.
Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці).
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення ПАТ «Азот» до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від ТОВ «Єврозвязок».
Суд також звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.
Отже, ДПІ у м. Черкасах не доведено, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Натомість суд приходить до висновку, що зміст укладених позивачем угод не суперечить актам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник податкового органу не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень від 03.01.2012 року №0000082304 та від 03.01.2012 № 0000092304.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 03.01.2012 року №0000082304 та від 03.01.2012 № 0000092304, прийняті ДПІ у м. Черкасах, необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ПАТ «Азот»є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Азот»задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 03 січня 2012 року № 0000082304.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 03 січня 2012 року № 0000092304.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Азот»(ідентифікаційний код 00203826) 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 46 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.П. Тимошенко