22 травня 2012 року Справа № 2а/2370/1080/2012
12 год. 50 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Руденко А.В.,
при секретарі -Чемерин І.В.,
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1 (за довіреністю),
представника відповідача -ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джолос»до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, яка є правонаступником державної податкової інспекції у м. Черкаси, про скасування податкових повідомлень-рішень,-
02.04.2012р. до суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Джолос»з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012р. №0001322301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 23541 грн., та податкового повідомлення-рішення від 19.01.2012р. №0000322301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20470 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4304 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 21.12.2011р. №2765/23-2/34404267, яким встановлено завищення податкового кредиту за червень на 3260 грн., за липень на 17210 грн. 50 коп. та заниження податку на прибуток за 2-й квартал 2011р. на суму 3749 грн. і за 2-3 квартали 2011р. на суму 19792 грн. 08 коп. внаслідок безпідставного відображення у податковому обліку господарських операцій з придбання ремонтно-будівельних робіт у ТОВ «Ріп». За висновком перевірки фінансово-господарські операції з вказаним підприємством є безтоварними, що підтверджується актом перевірки ТОВ «Ріп», поясненнями керівника Ільницького А. О. та головного бухгалтера Міняйленка М. М.
Позивач вважає висновки перевірки безпідставними, зазначаючи, що нікчемність правочинів повинна бути підтверджена допустимими доказами, тобто вироком суду в кримінальній справі або судовим рішенням, яке набрало законної сили; відсутність звітності контрагента позивача не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з ним, оскільки на момент їх укладення підприємство було зареєстроване в установленому законом порядку та було платником податку на додану вартість, що не позбавляє правового значення виданих на виконання таких угод податкових накладних, які є підставою для формування податкового кредиту. Податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, містили всі необхідні обов'язкові реквізити, були підписані уповноваженими особами та скріплені печатками. Реальність виконання ремонтно -будівельних робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт та договорамив субпідряду. Також зазначає, що правочини, укладені позивачем, у судовому порядку недійсними не визнавались, відповідно, ТОВ «Джолос»не може нести відповідальність за несплату його контрагентами податків та порушення правил податкового обліку.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю. У поданих до суду письмових запереченнях послався на ту обставину, що відповідно до акту перевірки ТОВ «Ріп»за період з липня по червень 2011р. вищевказане підприємство не надало до перевірки документів, які підтверджують виникнення податкових зобов'язань, а саме: головних книг, журналів, ордерів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт. Також перевіркою встановлено відсутність здійснення господарських операцій ТОВ «Ріп», що підтверджується відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та устаткування, необхідних для здійснення господарської діяльності, та поясненнями керівника ТОВ «Ріп» Ільницького А. О. і головного бухгалтера Міняйленка М.М. За відсутності фактичного здійснення господарських операцій акти виконаних ремонтно-будівельних робіт не мають статусу первинних, а господарські операції не підлягають відображенню в податковому обліку.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Джолос»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа 29.05.2006р. (ідентифікаційний код юридичної особи 34404267). Згідно свідоцтва №32160046 від 01.08.2006р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.
Посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкаси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Джолос» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р. при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Ріп», за результатами якої складено акт від 21.12.2011р. № 2765/23-2/34404267.
Згідно з пунктами 3.1 та 3.2.2 вказаного акту при проведенні перевірки встановлено, що за договором будівельного субпідряду № 02/11 від 01.06.2011р. та договором будівельного субпідряду № 03с/11 від 01.07.2011р. ТОВ «Ріп»виконав ремонтно-будівельні роботи з улаштування дитячих майданчиків та фасадні роботи. Факт виконання ремонтно-будівельних робіт підтверджується актами виконаних робіт від 30.06.2011р. і податковою накладною № 361 від 30.06.2011р. на загальну суму 19560 грн., в т.ч. ПДВ 3260 грн., та актом виконаних робіт від 08.07.2011р. і податковою накладною № 227 від 08.07.2011р. на загальну суму 103263 грн., в т.ч. ПДВ 17210 грн. 50 коп. Вартість робіт сплачена позивачем платіжними дорученнями №1003 від 30.06.2011р. на суму 19560 грн., № 1015 від 08.07.2011р. на суму 43479 грн. та № 1044 від 29.07.2011р. на суму 59784 грн.
Вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 102352 грн. 50 коп. включена позивачем до складу витрат, віднесених на собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2 та 3-й квартал 2011р., а податок на додану вартість включений до складу податкового кредиту у податкових деклараціях за червень 2011р. у сумі 3260 грн. та за липень 2011р. у сумі 17210 грн. 50 коп.
При проведенні перевірки встановлено, що господарські операції з виконання ремонтно-будівельних робіт ТОВ «Ріп»фактично не здійснювались, що підтверджується актом невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ріп»від 07.09.2011р. №1984/23-03/32163147 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Ріп»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, порушення ТОВ «Ріп» ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.
Крім цього, згідно з поясненнями керівника ТОВ «Ріп»Ільницького А.О. і головного бухгалтера Міняйленка М.М. останні фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснювали, будь-яких документів не підписували. Відтак, договори будівельного субпідряду №02/11 від 01.06.2011р. та №03с/11 від 01.07.2011р., акти виконаних робіт від 30.06.2011р. та від 08.07.2011р. і податкові накладні №361 від 30.06.2011р. та № 227 від 08.07.2011р. , підписані Ільницьким А.О., фактично підписані іншою особою, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-1V (у подальшому -Закон №996) і не підтверджують здійснення господарських операцій.
За висновком перевірки позивач порушив п. 198.1, 198.2, 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України та завищив податковий кредит у червні 2011р. на суму 3260 грн. та у липні 2011р. на суму 17210 грн. 50 коп., а також п. 138.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 та п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України та занизив податок на прибуток підприємства у 2-му кварталі 2011 року на 3749 грн. та у 2-му і 3-му кварталі 2011р. на суму 19792 грн. 08 коп.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Черкаси прийняло податкове повідомлення-рішення від 19.01.2012р. №0000322301, яким ТОВ «Джолос»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 20470 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4304 грн., та податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012р. № 0001322301, яким ТОВ «Джолос»визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23541 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).
Підпунктом 14.1.27 Кодексу визначено, що витрати -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 131.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Кодексу до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з підпунктом 138.8 вказаної статті собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема з вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Пунктом 138.2 вказаної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.181 Кодексу передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 «а»ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом вказаних приписів правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та право на податковий кредит наступають за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до статті 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду відповідно до укладених договорів.
Відповідно до частини першої статті 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Згідно з частиною третьою вказаної статті забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором.
Згідно з частиною п'ятою вказаної статті договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати, зокрема, строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва.
Згідно з частиною другою статті 319 ГК України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками -як замовник.
З наданих до суду договорів будівельного субпідряду №02/11 від 01.06.2011р. та №03с/11 від 01.07.2011р., укладених між позивачем (замовником) та ТОВ «Ріп»(субпідрядником), вбачається, що у вказаних договорах відсутні істотні умови, передбачені частиною п'ятою статті 318 ГК України, а саме: строки початку і завершення робіт та порядок матеріально-технічного забезпечення.
З наданого до суду акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011р. від 08.07.2011р. по об'єкту «Виконання фасадних робіт м. Черкаси, вул. Смілянська, 163» до договору субпідряду №03с/11 від 01.07.2011р. вбачається, що при виконанні робіт були використані машини і механізми. Разом з тим, у декларації з податку на прибуток ТОВ «Ріп»за 1-й квартал 2011р. сума амортизаційних відрахувань відсутня, що свідчить про відсутність у останнього будь-яких машин і механізмів.
Договірною ціною до договору субпідряду №03с/11 від 01.07.2011р. та актом виконаних робіт від 08.2011р. передбачена також вартість матеріальних ресурсів 13170 грн. Разом з тим, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що матеріали для виконання робіт були закуплені позивачем та передані ТОВ «Ріп».
Згідно з поясненнями представника позивача договір субпідряду №03с/11 від 01.07.2011р. з ТОВ «Ріп»укладено ним на виконання договору будівельного підряду №12/11 від 13.05.2011р., укладеного між позивачем та ТОВ «Укрекспедиція». Разом з цим, зі змісту акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011р. від 08.07.2011р. до вказаного договору вбачається, що перелік зазначених у ньому будівельних робіт, заробітна плата та кількість затрачених людиногодин не є тотожними даним, зазначеним у акті виконаних робіт від 08.07.2011р. ТОВ «Ріп».
Згідно з поясненнями представника позивача договір субпідряду №02/11 від 01.06.2011р. з ТОВ «Ріп»укладено на виконання договору будівельного підряду №14/11 від 20.05.2011р., укладеного між позивачем та ПАТ «Темп». Разом з цим, акт приймання виконаних робіт за червень 2011р. за вказаним договором підписано позивачем та ПАТ «Темп»08.06.2011р. та видана податкова накладна №2 від 08.06.2011р., в той час як акт приймання виконаних будівельних робіт за червень підписаний позивачем та ТОВ «Ріп»30.06.2011р. та видана податкова накладна №361 від 30.06.2011р.
За вказаних обставин суд вважає недостовірними дані щодо видів та обсягів ремонтно-будівельних робіт, що містяться у актах приймання виконаних робіт за червень та липень 2011р., складених та підписаних позивачем та ТОВ «Ріп».
Актом невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ріп»від 07.09.2011р. №1984/23-03/32163147 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено відсутність у ТОВ «Ріп»трудових ресурсів, що підтверджується також декларацією з податку на прибуток за 1-й квартал 2011р. ТОВ «РіП», у рядку 04.3 якої витрати на оплату праці не відображені. Вказана обставина свідчить про неможливість виконання ремонтно-будівельних робіт по встановленню дитячих майданчиків та облицюванню фасадів працівниками ТОВ «Ріп».
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що матеріали для виконання ремонтно-будівельних робіт придбавались ним самостійно, а металоконструкції будівельних майданчиків надавались ПАТ «Темп», і в свою чергу передавались особисто керівнику ТОВ «Ріп»Ільницькому А.О., однак на підтвердження вказаного факту будь-які підтверджуючі документи не надав.
Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з виконання ремонтно-будівельних робіт ТОВ «Ріп».
Посилання позивача на використання придбаних у ТОВ «Ріп»ремонтно-будівельних робіт у власній господарській діяльності суд вважає необґрунтованим, оскільки факт використання спростовується датами підписання актів приймання виконаних робіт, а саме: акт з ПАТ «Темп»підписаний 08.06.2011р., а акт з ТОВ «РіП»підписаний 30.06.2011р., та розбіжностями у актах виконаних робіт. Крім того, фактичне виконання ремонтно-будівельних робіт за договорами будівельного підряду з ТОВ «Укрекспедиція»та ПАТ «Темп»не є доказом того, що вказані роботи виконані саме ТОВ «Ріп», а не іншою особою.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже будь-які документи мають силу первинного документа тільки у разі фактичного здійснення господарської операції.
За встановлених обставин суд вважає доведеним висновок відповідача про те, що ТОВ «Ріп»ремонтно-будівельні роботи по облаштуванню дитячих майданчиків та фасадні роботи фактично не виконувало, а господарські операції оформлені лише документально.
Формування витрат, які беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за господарськими операціями, які фактично не здійснювались, а відбувся виключно обмін податковими накладними, видатковими накладними, чинним законодавством не передбачена.
Суд вважає, що позивач відобразив господарські операції з виконання ремонтно-будівельних робіт ТОВ «Ріп»лише документально, без фактичного їх виконання саме вказаним контрагентом, внаслідок чого порушив вимоги ст. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 та п. 138.1, 149.1, 152.1 ст. 138, 149, 152 Податкового кодексу України, і безпідставно відніс до складу податкового кредиту за червень - липень 2011р. ПДВ у сумі 20470 грн. 50 коп. та занизив об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 23541 грн.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд зазначає, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 19.01.2012р. №0000322301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20470 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями 4304 грн. та податкового повідомлення -рішення від 23.03.2012р. №0001322301 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 23541 грн. в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувались з тією метою, з якою вони надані; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод чи інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З огляду на вищезазначене позовні вимоги ТОВ «Джолос»задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 31 травня 2012 року.
Суддя А.В. Руденко