08.11.2006 Справа № 31/215-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач),
суддів Лисенко О.М., Чохи Л.В.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача -Широкий С.В., довіреність від 25.05.2005
від відповідача -Політковська В.Г., керівник, Груднистий А.В., довіреність від 30.06.2006
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Завод "Більшовик" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2006р. у справі № 31/215-06
за позовом відкритого акціонерного товариства "Завод "Більшовик", м.Дніпропетровськ
до науково-виробничого приватного підприємства "Архітектурна майстерня Олексія Козолупа", м.Дніпропетровськ
про стягнення безпідставно отриманих коштів
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2006р. у справі №31/215-06 (суддя Мороз В.Ф.) в позові відкритого акціонерного товариства "Завод "Більшовик" до науково-виробничого приватного підприємства "Архітектурна майстерня Олексія Козолупа" про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як прийняте при невідповідності висновків, викладених в рішенні обставинам справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:
- висновок суду щодо чинності договору №63-04-ПИР є безпідставним, не ґрунтується на положеннях закону та суперечить вимогам законодавства, викладеним ст.ст. 180, 181, 318, 324 ГК України, тобто судом проігноровані вимоги чинного законодавства щодо наявності суттєвих умов в договорі №63-04-ПИР;
- в порушення вимог ст.43, п.3 ч.1 ст.84 ГПК України господарський суд не навів в рішенні доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази позивача;
- судом в порушення ч.2 ст.34 ГПК України, якою визначено, що обставини справи повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тому підтвердити факт прийому-передачі документації можливо лише належними доказами, тобто актами, отже лист №132 від 21.07.2005р. не може сприйматись, як належний доказ і посилання на нього безпідставні.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони 20.05.2004р. підписали договір №63-04-ПИР на виконання проектних робіт (а.с.27-29 т.1).
Згідно договору, який підписаний сторонами та завірений печатками підприємств, відповідач за дорученням позивача прийняв на себе зобов'язання по виготовленню науково-технічної продукції: «Реконструкція адміністративної будівлі з прибудовою ресторану» по проспекту Кірова,40 м.Дніпропетровська. Вартість робіт згідно протоколу, який погоджений сторонами, складає 135118грн.
У відповідності до платіжного доручення №247 від 20.05.2004р. позивачем на користь відповідача у якості передоплати за науково-технічну продукцію «Реконструкція адміністративної будівлі з прибудовою ресторану» сплачено 54 047грн. (а.с.19 т.1).
Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Підставою для перерахування коштів у сумі 54047грн. було посилання на договірні зобов'язання щодо виготовлення науково-технічної продукції «Реконструкція адміністративної будівлі з прибудовою ресторану», тому суд вірно не прийняв до уваги доводи позивача, що це було зроблено помилково.
Більш того, позивач вищезазначений договір не оскаржив і він недійсним в установленому порядку не визнаний.
У зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України є також безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на недійсність договору у зв'язку з тим, що він був неукладений, є помилковим, у тому числі в силу вимог ст.207 Цивільного кодексу України.
Доводи скаржника щодо відсутності дати укладення договору спростовуються матеріалами справи, у тому числі самим позивачем (а.с.51 т.1).
Інші доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки не є предметом розгляду даної справи та не можуть вплинути на її вирішення по суті.
Отже судом правомірно було відмовлено в позові і підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2006р. у справі №31/215-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Завод "Більшовик" -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді О.М.Лисенко
Л.В.Чоха