Справа № 2207/1818/11
Провадження № 2/2207/5/2012
"16" січня 2012 р. Ізяславський районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді Пашкевича Р.В.
при секретарі Гедзенюк В.В.
за участю: представника позивача Василишина П.В., Молчанюка О.О.,
представника відповідачів ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ізяслав цивільну справу за позовом Кооперативного підприємства «Маркет»Ізяславського районного споживчого товариства до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди завданої працівниками під час виконання ними трудових обов'язків, а також зустрічні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Кооперативного підприємства «Маркет»Ізяславського районного споживчого товариства про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати за час за затримки розрахунку при звільненні та видачі трудових книжок та стягнення моральної шкоди,
КП «Маркет»Ізяславського районного споживчого товариства звернулося до суду з позовом, в якому зазначило, що з 17.02.2010 року ОСОБА_4 була прийнята на роботу у магазин «Маркет»на посаду продавець продовольчих товарів, того ж дня з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. 07.05.2010 року ОСОБА_5 була прийнята на роботу в даний магазин продавцем продовольчих товарів, в цей же день був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. 25.06.2010 року в магазині, що знаходиться за адресою м.Ізяслав по вул.Грушевського, 26, в якому працювали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було проведено інвентаризацію, відповідно до якої загальна сума поступлених товарів до магазину становить 29345,04грн. В подальшому Наказом №51 від 02.09.2010 року директором КП «Маркет»було вирішено припинити діяльність магазину «Маркет»у зв'язку з його збитковістю, та передати товарно-матеріальні цінності м-ну «Маркет»своїм підвідомчим підприємствам, а продавцям надати робочі місця в інших підприємствах.
Однак, після передачі товарно-грошових цінностей, товарно-грошовим звітом № 510, 512 від 16.09.2010 року було встановлено недостачу за період з 25.06.2010 року по 15.09.2010 року в сумі 9436 грн. 77 коп. Також, при перевірці підрахунків в акті інвентаризації станом на 25.06.2010р. на сторінці 18 виявлено арифметичну помилку в підрахунку загальної суми, де додатково виявлено нестачу в сумі 12 грн. 70 коп., а при перевірці стрічок та книги РРО було встановлено, що відповідачами не оприбутковано виручки в сумі 75 грн. 67 коп. Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою зменшення, скривання допущеної нестачі, проводили відпуск товарів на інші торговельні підприємства по завищених продажних цінах, де підвищення цін тільки на залишок товарів, не враховуючи реалізації товарів населенню, склало 874грн.15коп. Сума не оприбуткованих товарів в магазині становить 335 грн. Таким чином, загальна сума нестачі становить 10 734,49 грн. Відповідно до заяв від 16.09.2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили свою заробітну плату внести в рахунок погашення нестачі, що і в подальшому було зроблено та відшкодовано з їхньої заробітної плати за вересень 2010 року в рахунок погашення нестачі з ОСОБА_4 772,60 грн., а з ОСОБА_5 703,28 грн. В зв'язку з цим сума нестачі залишилась в розмірі 9258,61 грн., яку КП «Маркет» просить стягнути з відповідачів, а саме з ОСОБА_4 4594 грн., а з ОСОБА_5 4663,96 грн.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічними позовами, в яких вказали, що вони працювали в магазині КП «Маркет». 10.09.2010 року їх повідомили, що магазин де вони працюють розформовується та отримали вказівку відписати товар який залишився на інші торгові точки, що і ними було зроблено, однак при цьому ревізії проведено не було. 16.09.2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було запрошено у офіс КП «Маркет»де їм повідомили, що виявлена недостача в розмірі 9000 грн. яку вони зобов'язані погасити добровільно, щоб отримати свої трудові книжки, при цьому під тиском змусили написати заяви про погашення частини боргу за рахунок не отриманої заробітної плати. 25.10.2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися у КП «Маркет»та отримали свої трудові книжки та з'ясували, що вони звільнені 16.09.2010 року у зв'язку з втратою довіри, із чим вони не погоджуються та вважають що відносно них порушено трудове законодавство. Їхнє звільнення за формулюванням «втрати недовір'я» не може бути застосовано до них, так як їхня вина у виникненні недостачі невстановлена, та крім того ревізія товарів не проводилась. Крім того, відповідачами не дотримано вимог ст.131 КЗпП України, а саме для них не було створено належних умов для праці. Також відповідачем не повернуто трудову книжку та не проведено розрахунок у день звільнення відповідно вимог ст.ст.47, 116 КЗпП України, а при врученні трудової книжки не здійснено згідно ст.117 КЗпП України не виплачено середній заробіток за весь період затримки по день фактичного розрахунку. Дані дії відповідача, завдали для них моральних страждань, які складаються із нервових переживань пов'язаних із звільненням та невиплатою гарантованих законодавством грошових сум, у зв'язку з чим їм необхідно було організовувати матеріальне забезпечення.
Внаслідок чого просять змінити формулювання та правові підстави звільнення з п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України на ст.38 КЗпП України та зобов'язати внести відповідний запис у трудову книжку, стягнути з відповідача в їхню користь заборгованість невиплаченого заробітку, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та затримку у видачі трудової книжки, та моральну шкоду в розмірі по 1000 грн. кожному. Стягнути витрати пов'язанні із наданням правової допомоги.
В судовому засіданні представники за первісним позовом Василишин П.В. та Молчанюк О.О. позовні вимоги змінили та вказали, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996 року з врахуванням визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей із відповідачів слід стягнути на користь КП «Маркет»матеріальну шкоду завдану ними під час виконання трудових обов'язків в загальній сумі 22 434 грн., а саме з ОСОБА_4 в сумі 11 182 грн. 34 коп., а з ОСОБА_5 в сумі 11 251 грн. 66 коп., просять позов задовольнити та стягнути вказану суму з відповідачів. Крім того, зазначили, що зустрічні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони не визнають, пояснюючи тим, що вони добровільно написали заяви про їх звільнення за власним бажанням, однак враховуючи, що вони були матеріально-відповідальними особами та не зберегли ввірене їм майно, їх було звільнено на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. Також позовні вимоги про стягнення невиплаченого заробітку, вважають такими, що не можуть бути задоволенні тому, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 власноручно було написано заяви про віднесення їхнього заробітку на погашення нестачі, а затримка видачі трудової книжки виникла по їх вині, так як будь-яких шляхів для їх отримання вони не здійснювали. Моральна шкода не підтверджується будь-якими доказами. В зв'язку з цим просять відмовити у задоволенні зустрічного позову. Зокрема зазначили, що після проведення перевірки Територіальної Державної інспекції праці у Хмельницькій області від 29.11.2011 року було виявлено порушення, яке виразилось у невиплаті ОСОБА_5 доплати до заробітної плати за один святковий та неробочий день «24 серпня 2010 року». Дане порушення вони визнають та шляхом переведення вказаної доплати а саме коштів в сумі 35,77 грн. на рахунок ОСОБА_5, порушення було усунуто.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в судовому засіданні первісний позов КП «Маркет»не визнали, та пояснили, що вони працювали у позивача по вересень 2010 року, свою роботу виконували сумлінно, а недостача яка виникла 15.09.2010 року їм не зрозуміла, весь товар який знаходився у магазині «Маркет»вони передали до інших магазинів, підприємств, будь-які матеріальні цінності вони не привласнювали і вини у виявленій недостачі їхньої немає. Заяви про внесення заробітної плати в рахунок нестачі, були написанні ними під тиском, що виразилися у залякуванні неповернення трудової книжки. Також пояснили, що керівництвом магазину не було в повному об'ємі забезпечено умов для праці, а саме не здійснено навчання по касовому апараті, зазвичай навчання проводила продавець який тривалий час працював у магазині. Також згідно слів попередніх продавців в магазинні «Маркет»систематично виявлялися недостачі, через це в даному магазині продавці довго не працювали. Враховуючи вищесказане просять відмовити у задоволенні позову.
Крім того, зустрічні позови, які заявлені ними до КП «Маркет»підтримують в повному об'ємі, зазначаючи, що їх необґрунтовано звільнено за формулюванням «втрата довір»я», тому що ними було подано 16.09.2010 року заяви про звільнення за власним бажанням, також трудові книжки їм було повернуто 25.10.2010 року, що є порушенням трудового законодавства, тому просять зобов'язати відповідача змінити формулювання звільнення на ст.38 КЗпП України за власним бажанням, також стягнути в їхню користь заборгованість невиплаченого заробітку, середній заробіток за період затримки при звільненні по день фактичного розрахунку у видачі трудової книжки, та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. на кожну. Просять зустрічні позови задовольнити в повному об'ємі.
Представник відповідачів та позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав пояснення своїх довірителів, просить відмовити у задоволенні первісного позову у зв'язку з його безпідставністю, так як вина продавців у виникненні нестачі невстановлена та задовольнити зустрічні позови в повному об'ємі. Крім того зазначив, що перевіркою територіальної Державної інспекції праці у Хмельницькій області від 29.11.2011 року КП «Маркет»було встановлено порушення у невиплаті ОСОБА_5 доплати за один неробочий та святковий день «24 серпня 2010 року», тому просить стягнути на її користь середній заробіток за період затримки виплати даної доплати, а саме до фактичної її виплати.
Суд, заслухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що первісний позов та зустрічні позови підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до наказів про прийняття на роботу №11 від 17.02.2010 року та №27 від 07.05.2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийнято на роботу на посаду продавець продовольчих товарів у магазин «Маркет»м.Ізяслав.
Як встановлено судом, відповідачі за первісним позовом працювали у позивача продавцями. Між ними було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а саме з ОСОБА_4 07.02.2010 року, а з ОСОБА_5 15.04.2010 року, згідно яких відповідачі взяли на себе зобов'язання про повну матеріальну відповідальність за збереження ввіреного підприємством майна. Після проведеної інвентаризації від 25.06.2010 року по день розвезення товарів по інших підприємствах самими відповідачами, загальна поступлених товарів становить 29345,04грн., видаток товарів за цей же період склав 48006 грн. 33 коп., де залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 15.09.2010 року складає згідно товарно-грошових звітів, а саме №237 за період з 26.06.2010 по 30.06.2010 р.; №309 за період з 01.07.2010 по 07.07.2010р.; №311 за період з 08.07.2010 по 15.07.2010р.; №370 за період з 16.07.2010 по 23.07.2010р.; №371 за період з 24.07.2010 по 31.07.2010р.; №408 за період з 01.08.2010 по 07.08.2010р.; №447 за період з 08.08.2010 по 15.08.2010р.; №448 за період з 16.08.2010 по 23.08.2010р.; №475 за період з 24.08.2010 по 31.08.2010р.; №496 за період з 01.09.2010 по 07.09.2010р.; №510 за період з 08.09.2010 по 15.09.2010р. -9 436 грн. 77 коп.
Дана нестача підтверджується заключенням спеціаліста від 31.10.2011 року ОСОБА_6, який був залучений до справи ухвалою суду від 25.01.2011р.
Згідно їхніх заяв від 16.09.2010 року вони просили внести їхні заробітні плати в рахунок виявленої недостачі у магазині «Маркет».
Стаття 130 КЗпП України, передбачає, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Відповідно до п.1 ст.134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадку, коли між працівником і підприємством відповідно до ст.135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Статтею 135-1 КЗпП затверджений спеціальний перелік посад та робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їх для зберігання, обробки, продажу (відпустку), перевезення або застосування в процесі виробництва.
Постановою ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремим актів законодавства Союзу РСР від 12.09.1991р. №1545 визначено, що на території України діють акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.
Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977р. №447/24 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належать до категорії працівників (за займаною посадою і виконаною роботою), з якими підприємство уклало письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона являється директором КП «Маркет»та приймала на роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на посаду продавців. За час праці вказаних осіб, за ними неодноразово виявлялися факти незначних недостач, які ними були погашені. 15 вересня 2010 року після розвезень товарів з магазинку «Маркет»по інших кафе та магазинах, бухгалтерами було виявлено недостачу в сумі 9436,77 грн. В зв'язку з чим їм було запропоновано погасити дану недостачу в добровільно порядку на що вони погодились та написали заяви про внесення їхньої заробітної плати в рахунок погашення недостачі, при цьому на них будь-який тиск не здійснювався. Однак в подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися погашати недостачу, тому КП «Маркет»звернувся до суду про стягнення виявленого боргу.
Свідок ОСОБА_8, яка працює головним бухгалтером КП «Маркет», суду пояснила, що 15.09.2010 року під час зведення товарно-грошових звітів з магазину «Маркет»по інших підприємствам за період з 25.06.2010 року по 15.09.2010 року було виявлено недостачу в сумі 9436 грн. 77 коп.
Свідок ОСОБА_9, яка являється бухгалтером КП «Маркет»дала аналогічні пояснення показам свідка ОСОБА_8
Свідок ОСОБА_10, який працює заступником директора КП «Маркет»суду пояснив, що він разом із продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період часу з 25.06.2010 року по 15.09.2010 року розвозив товари по інших магазинах та кафе, які належні КП «Маркет»та допомагав носити дані товари.
Свідок ОСОБА_11, яка працює шеф поваром кафе «Українка», пояснила що продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для неї привозились товари, які вона приймала по накладних.
Свідки: ОСОБА_12, яка працює буфетницею кафе «Українка»; ОСОБА_13, яка працює буфетницею кафе «Варенична»; ОСОБА_14, яка працює шеф поваром ресторану «Горинь»дали аналогічні покази свідка ОСОБА_11
Свідок ОСОБА_15, який працює спеціалістом по касовому апараті, пояснив як працює касовий апарат, також зазначив, що навчання по касовому апараті згідно законодавства не передбачено, в практиці навчають працювати на касовому апараті попередні працівники. Однак, вказав, що самостійно виїжджав до магазину «Маркет», для навчання роботи на касовому апараті.
Свідок ОСОБА_16, яка працює інспектором праці ТДІП, суду пояснила, що 12.04.2011 року за дорученням прокуратури Ізяславського району нею було проведено перевірку КП «Маркет», однак дана перевірка будь-якого відношення по справі як до сторін і позовних вимог -немає. Дана перевірка проводилася на загальних підставах, а не за конкретними заявами осіб, щодо порушення до них як бувших працівників трудового законодавства з боку КП «Маркет».
Що ж стосується, позовних вимог щодо стягнення як недостачі: неоприходування залишку по касовій стрічці та книзі РРО станом на 26.06.2010р. в сумі 75,67грн.; арифметичні помилки в акті ревізії на 25.06.2010р. в сумі 12,70 грн.; сума не оприбуткованого без фактурного товару в сумі 335,00 грн., вони не можуть розцінюватись як пряма дійсна шкода, за якою настає повна матеріальна відповідальність згідно вимог ст.134 п.1 КЗпП України. В зв'язку з тим, що повна матеріальна відповідальність працівника настає відповідно до письмового договору про повну (індивідуальну чи колективну) матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих працівникові на зберігання або для інших цілей, тому відповідно до договору повна матеріальна відповідальність можлива тільки за збереження майна та інших цінностей, переданих працівникові. В даному випадку працівниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було допущено помилку при внутрітарному прийманні, продажу (відпуску) матеріальних цінностей та складанню відповідних звітів, що не може бути кваліфіковане як незабезпечення цілості майна, переданого для зберігання. Окрім того, не оприбуткований товар в сумі 335,00 грн., являється товаром який непоступлений до даного магазину, тобто відсутній по бухгалтерських облікових книгах, тому підприємство не зазнало прямої шкоди.
Також позовна вимога про стягнення як недостачі завищення відповідачами цін на залишок товарів при розписуванні, не враховуючи реалізації населенню в сумі 874,15грн., суд не може прийняти до уваги, так як в даному випадку не вбачається прямої дійсної шкоди, по тій причині що дані товари були розвезені по іншим підприємствам, магазинам, кафе, які належать кооперативному підприємству «Маркет»Ізяславського районного споживчого товариства та продані (відпущені) споживачам за даними цінами. Тому, шкоди як такої позивачі також не зазнали, і крім того отримали прибуток по завищених цінах, що й і не заперечується позивачами в судовому засіданні.
Суд також, не може прийняти до уваги посилання позивача на «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого Постановою КМУ №116 від 22.01.1996 р., відповідно до якого розмір недостачі, спричиненої ОСОБА_4 складає 11182,34 грн., ОСОБА_5 складає 11251,56 грн., а всього 22434 грн. Даний Порядок не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки його було затверджено на виконання розпорядження Президента України від 10.02.1995 р. №35 «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю»та з метою вдосконалення правової бази боротьби з економічною злочинністю. В діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається лише порушення вимог трудового законодавства, а також порушення покладених на них трудових обов'язків.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню в частині стягнення на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 9436грн. 97коп., та те, що заробітну плату ОСОБА_4 в сумі 772,60грн. та заробітну плату ОСОБА_5 в сумі 703,28 грн. було віднесено в рахунок погашення даної нестачі, яка після того стала становити 7961грн. 11коп., тоді ОСОБА_4 слід відшкодувати 3911грн. 24коп., ОСОБА_5 4049грн. 87коп., тому що недостача виникла внаслідок незбереження матеріальний цінностей, які були обумовленні договорами про повну матеріальну відповідальність та підтверджується Інвентаризаційним описом від 25.06.2010р. та товарно-грошовими звітами за період з 26.06 по 15.09.2010 року, а також заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно яких вони просили, щоб їхню заробітну плату внести в рахунок вищевказаної недостачі.
Що ж стосується, зустрічних позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до КП «Маркет» Ізяславського районного споживчого товариства, суд не вбачає підстав для зміни формулювання та внесення відповідного запису в трудову книжку відповідно до вимог ст.38 КЗпП України з наступних підстав.
П. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю надає право власникові чи уповноваженому ним органу право розірвати трудовий договір у разі вчинення працівником винних дій, що дають підставу для втрати до нього довіри з боку власника або уповноваженого ним органу. На цій підставі можуть бути звільнені з роботи лише особи, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності. Товар у розумінні п. 2 ст. 41 КЗпП - це матеріальні цінності, що прийняті на зберігання, що зберігаються на складі, що відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища.
Тлумачення п. 2 ст. 41 КЗпП Пленум Верховного Суду України у постанові "Про практику розгляду судами трудових спорів" (п. 28) пояснює, що безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо. Ключові слова, що відображають розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, - це "прийняття" і "збереження". Звідси слід зробити висновок про те, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при прийняті на роботу прийняли під розписку товари, залишок яких при інвентаризації 25.06.2010 року становив на суму 29345,04грн., видаток товарів за цей же період склав 48006,33грн., де залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 15.09.2010року складає згідно звітів 9436,77грн., які в наявності в магазині «Маркет»відсутні. Дана нестача, що виразилася у незбереженні матеріальних цінностей давала підстави для відповідача звільнити продавців у зв'язку з втратою довір'я згідно п.2 ст.41 КЗпП України.
Посилання позивачів на їхні заяви від 16.09.2010р. про звільнення їх за власним бажанням з 16.09.2010р., тобто на підставі ст.38 КЗпП України як зазначено в позові, не ґрунтуються на трудовому законодавстві.
Згідно ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Тобто даною нормою статті чітко передбачено перелік причин згідно яких, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Як вбачається із заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5, із жодний перелічених підстав вони не бажали звільнятися, крім того не вказали своєї причини звільнення, тому вони зобов'язанні були про працювати в даному підприємстві дві неділі, однак ними це не було зроблено.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача невиплаченого заробітку, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, також не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до заяв від 16.09.2010 року, які написані ними власноручно вони просили внести їхню заробітну плату в рахунок нестачі в магазині «Маркет», що й КП «Маркет»було і зроблено та підтверджується довідкою № 73 від 16.11.2011 року. Крім того, відповідно до даної довідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було нараховані розрахункові при звільненні, включаючи заробітну плату та компенсацію про невикористану відпустку, дані суми 16.09.2010 року були зараховані на зменшення допущеною недостачі.
Що ж стосується, позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за період затримки видачі трудових книжок, суд вважає їх правомірними з наступних підстав.
Як вбачається з Наказу №55 від 16.09.2010 року виданого КП «Маркет»- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було звільнено у зв'язку з втратою недовір'я (п.2 ст.41 КЗпП України).
Згідно копії журналу реєстрації та видачі трудових книжок КП «Маркет», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали трудові книжки 19.10.2010 року.
Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників»від 08.06.2001 року, розділом 4 «Видача трудової книжки у разі звільнення», передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 16.09.2010р. були в магазині «Маркет»де залишили заяви про їхнє звільнення за власним бажанням та пішли по власним потребам. Однак, керівництвом КП «Маркет»було вирішено звільнити їх на підставі п.2 ст.41 КЗпП України (втрата довір'я). В матеріалах справи вбачається, що адміністрацією КП «Маркет»листами від 12.10.2010р. було надіслано на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомлення про те, щоб прийти в бухгалтерію КП «Маркет»14.10.2010 року і забрати свої трудові книжки. Дані повідомлення були надісланні 13.10.2010 року, що підтверджується квитанціями про відправку заказного поштового листа.
Таким чином, суд вбачає, що відповідачами КП «Маркет»було порушено норму статті 47 КЗпП України та Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», а саме у видачі трудових книжок, у вигляді затримки в період з 16.09.2010 року (день звільнення) по 13.10.2010 року (день відправлення повідомлення про отримання трудових книжок), як це передбачено у вказаній Інструкції розділ 4 п.4.2.
В зв'язку з цим, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, яка виникла з вини власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки, він визначається за загальним правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100.
Враховуючи що працівників було звільнено 16.09.2010р., а повідомлення про отримання трудових книжок надіслано 13.10.2010 року, то середній заробіток слід обраховувати за період з 16.09.2010 року по 13.10.2010 року, виходячи з розрахунку відповідно до вимог Постанови КМУ № 100 від 08.02.95 року, суд вважає що з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 853 грн. 66 коп. кожній, виходячи з наступного розрахунку.
Заробітна плата ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за останні два місяці роботи (згідно з наданої КП «Маркет»довідки) становить: у липні 2010 року -888,00 грн.; у серпні 2010 року -888,00 грн. Враховуючи що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проводилась оплата погодинно, то у липні 2010 року відпрацьовано -176 годин, у серпні 2010 року -167 годин. Середньоденний заробіток становить -(888,00 + 888,00) : (176+167) = 5,18 грн. за одну годину пропрацьованного часу.
Вимушений прогул з 16.09.2010 р. по 13.10.2010 р. становить за вересень 2010 року 176 годин, з яких вони відпрацювала 84 години, тому: 176 -84 год. = 92 год. х 5,18 грн. = 476,56 грн. За жовтень 2010 року по 13 число, (розрахунок здійснювався у середньому за місяць, а саме в жовтні місяці 168 год. при 40 годинному робочому тижні, в місяці 31 день, тому 168/2=84, 31/2=15. Середню кількість годин 84 / 15 = 5,6 годин), тому: 13 х 5,6 = 72,8год. х 5,18 = 377,10 грн.
Середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки становить з 16 вересня 2010 року по 13 жовтня 2010 року в сумі 853,66 грн. (476,56+377,10=853,66).
Також слід зазначити, що згідно Акту перевірки №29-14-75/1223 від 29.11.2011 року здійсненого територіальною Державною інспекцією праці у Хмельницькій області було виявлено порушення з боку КП «Маркет»до продавця ОСОБА_5, якій не виплачено доплати за один святковий і неробочий день «24 серпня 2010 року», в зв'язку із чим представник відповідачів у судовому засіданні настоює на стягненні з КП «Маркет»суми затримки у виплаті вказаної доплати.
Дослідивши даний Акт та матеріали справи, суд вважає, що підстав для стягнення середнього заробітку за період розрахунку вказаної доплати не має, оскільки відповідно до заяви ОСОБА_5 вона звій заробіток просила внести в рахунок погашення нестачі. Крім того, КП «Маркет»в уникнення спору після виявлення даного порушення, шляхом перерахунку на ім'я ОСОБА_5 було внесено вищевказану доплату, яка складає 35 грн. 77 коп., що й і підтверджується копією квитанції у справі.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд виходить з того, що сам факт порушення трудових прав позивача, що проявився в тривалій затримці видачі трудової книжки, свідчить про перенесені останніми моральні страждання, оскільки позивачі об'єктивно були вимушені докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. З урахуванням характеру страждань (душевні хвилювання через відсутність джерел засобів до існування), їх обсягу, тривалості, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин, є по 300 грн. кожному, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.
Позовні вимоги, щодо витрат які пов'язанні із наданням правової допомоги, задоволенню не підлягають, так як позивачами за зустрічними позовами жодного документального доказу відносно сплачених сум представнику за надання правової допомоги суду не надано.
Витрати за первісним позовом згідно ч.1 ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідачів на користь позивача пропорційно задоволеного позову в сумі 7961,10грн., а саме 79 грн. 61 коп., тобто по 39 грн. 81 коп. з кожного, сплаченого позивачем судового збору.
Витрати за зустрічними позовами згідно ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі ст.ст.38, 41, 47, 130, 134, 135-1, 237-1 КЗпП України, Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», та керуючись ст.ст. 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Кооперативного підприємства «Маркет» Ізяславського районного споживчого товариства задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Кооперативного підприємства «Маркет»Ізяславського районного споживчого товариства матеріальну шкоду завданої ними під час виконання трудових обов'язків в розмірі 7961 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят одну) грн. 11 коп., та судовий збір в сумі 79 грн. 61 коп., а саме:
- стягнути з ОСОБА_4 на користь Кооперативного підприємства «Маркет»Ізяславського районного споживчого товариства матеріальну шкоду в сумі 3911 (три тисячі дев'ятсот одинадцять) грн. 24 коп.;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь Кооперативного підприємства «Маркет»Ізяславського районного споживчого товариства судовий збір в сумі 39 грн. 80 коп;
- стягнути з ОСОБА_5 на користь Кооперативного підприємства «Маркет» Ізяславського районного споживчого товариства матеріальну шкоду в сумі 4049 (чотири тисячі сорок дев'ять) грн. 87 коп.;
- стягнути з ОСОБА_5 на користь Кооперативного підприємства «Маркет» Ізяславського районного споживчого товариства судовий збір в сумі 39 грн. 81 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Зустрічні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовільнити частково.
Стягнути з Кооперативного підприємства «Маркет»Ізяславського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки в сумі 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 66 коп., а також моральну шкоду в сумі 300 грн.
Стягнути з Кооперативного підприємства «Маркет»Ізяславського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_5 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки в сумі 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 66 коп., а також моральну шкоду в сумі 300 грн.
Стягнути з Кооперативного підприємства «Маркет»Ізяславського районного споживчого товариства на користь держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Ізяславський районний суд Хмельницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: