Справа № 1321/1214/2012
07 червня 2012 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Ніткевич А. В. ,
при секретарі Коваль Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини №2418 Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1, з участю третьої особи інспекції Державного архітектурного будівельного контролю у Львівській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення будівлі лазні ,
Військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся в суд із даним позовом до відповідача ОСОБА_1, в позовній заяві вказавши, що військовою прокуратурою Львівського гарнізону проведено перевірку з питань додержання посадовими особами військової частини №2418 вимог чинного земельного законодавства щодо використання земель оборони на території м. Великі Мости Сокальського району. В ході перевірки встановлено, що відповідач ОСОБА_1 незаконно займає земельну ділянку площею 42 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1, на якій збудував лазню. Самовільно зайнята земельна ділянка на законних підставах перебуває у постійному користуванні військової частини №2418, право позивача на вищевказану земельну ділянку посвідчується Державним актом на право постійного користування землею від 16.09.1994р. Сокальською районною радою народних депутатів на підставі матеріалів інвентаризації земель, затверджених розпорядженням представника президента Львівської області від 23.09.1993р. №862. У відповідача ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на вищевказану земельну ділянку. З пояснень відповідача вбачається, що вищевказана будівля лазні збудована ним, а земельна ділянка надана згідно рішення Великомостівської міської ради від 05.02.2003р., на підставі якого йому дозволено підготовку матеріалів попереднього погодження вибору земельної ділянки для будівництва лазні площею 42 кв. м. в АДРЕСА_1. У зв»язку із вищевикладеним, 30.08.2011р. військовим прокурором Львівського гарнізону до Сокальського районного суду подано позов про визнання недійсним рішення IV сесії IV скликання Великомостівської міської ради Сокальського району від 05.02.2003р. «Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження по вибору земельної ділянки для будівництва лазні по АДРЕСА_1». 28.10.2011р. постановою Сокальського районного суду позов військового прокурора Львівського гарнізону задоволено в повному обсязі. Враховуючи вищевикладене прокурор вважає, що ОСОБА_1 незаконно займає земельну ділянку площею 42кв.м. по АДРЕСА_1 в м. В.Мости Сокальського району. Згідно повідомлення управління Держкомзему у Львівській області від 25.08.2011р., вартість 1 кв.м. земельної ділянки військової частини №2418 по АДРЕСА_1 в м. В.Мости становить 14,93грн. Самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем ОСОБА_1 порушує інтереси позивача. Просить суд зобов»язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 42кв.м. вартістю 627,06грн., яка розташована по АДРЕСА_1 в м. Великі Мости Сокальського району та перебуває у постійному користуванні позивача військової частини №2418 та знести будівлю лазні.
Ухвалою від 04.05.2012 року залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.
Прокурор Семенюк І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, в обгрунтування позову навів доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, додатково повідомив, що відповідач ОСОБА_1 збудував лазню на території військової частини. Постановою Сокальського районного суду від 28.10.2011р. визнано недійсним рішення 4 сесії 4 скликання Великомостівської міської ради від 05.02.2003р. «Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження по вибору земельної ділянки для будівлі лазні по АДРЕСА_1». Військова частина має державний акт на право постійного користування на вказану земельну ділянку, згоди ОСОБА_1 на будівництво лазні не давала, тому, будівля лазні є самочинною, підлягає до знесення.
Представник позивача військової частини №2418 Цибак О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовольнити, в обгрунтування повідомила, що цільове призначення земельної ділянки - для розміщення військової частини 2418. Згідно із ст. 4 ЗУ «Про використання земель оборони» землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення. Адміністрація державної прикордонної служби не давала згоду ОСОБА_1 на будівництво лазні на землях військової частини.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечення повідомив, що у 2003 році міська рада надала дозвіл не передачу земельної ділянки у власність для будівництва лазні. Йому не було відомо, що це земля військової частини. Після отримання рішення жодних дозволів не виготовляв. На цій земельній ділянці перевіз та поставив старий батьківський будинок, який використовував як лазню. Про те, що рішення міської ради про виділення йому земельної ділянки скасоване взнав під час розгляду цієї справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в підтримав обґрунтування, наведене відповідачем.
Представник третьої особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Якимець Г.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, в обґрунтування повідомила, що земельна ділянка, на якій побудована лазня перебуває у користуванні військової частини. Саме рішення міської ради про надання дозволу на передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не може бути підставою для будівництва лазні. Дозвіл ОСОБА_1 на будівництво лазні, а також декларацію на завершення будівництва інспекція ДАБК у Львівській області не давала. Даний об»єкт самочинного будівництва підлягає до знесення.
Заслухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Із копії Державного акту на право постійного користування землею від 16.09.1994р., виданого Сокальською радою народних депутатів на підставі матеріалів інвентаризації земель, затверджених розпорядженням представника президента Львівської області від 23.09.1993р. №862, встановлено, що військовій частині №2418 надано у постійне користування 43,5га. землі в м. Великі Мости, Сокальського району для розміщення військової частини.
З дослідженого плану земельної ділянки № 1 військової частини 2148 встановлено, що земельна ділянка площею 42 м.кв. по АДРЕСА_1 входить до складу земель, які надані у постійне користування військовій частині 2418 згідно Державного акту від 16.09.1994 року.
16.08.2011р. помічником військового прокурора Львівського гарнізону проведено огляд двох будівель, які розташовані на території військового містечка №139 військової частини №2418, в ході якого встановлено, що дані будівлі не перебувають на обліку військової частини. Двоповерхова будівля належить ст. прапорщику ОСОБА_1 та використовується ним в особистих цілях як лазня.
Рішенням №14 від 05.02.2003р. 4 сесії 4 скликання Великомостівської міської ради вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження вибору земельної ділянки для встановлення, будівництва лазні площею 42 кв.м. в м. Великі Мости по АДРЕСА_1.
В свою чергу, постановою Сокальського районного суду Львівської області від 28.10.2011 року по адміністративній справі №2а-1226/11 визнано недійсним рішення 4 сесії 4 скликання Великомостівської міської ради Сокальського району від 05.02.2003р. «Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження по вибору земельної ділянки для будівництва лазні по АДРЕСА_1».
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини користування відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 42 кв. м., що розташована на території військового містечка військової частини №2418 в м. В.Мости по АДРЕСА_1, Сокальського району, встановлена у постанові Сокальського районного суду від 28.10.2011 року, не підлягає доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.
Згідно із ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 26 Закону України „Про місцеве самворядування в Україні" та ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Згідно із ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно ч.3 ст. 126 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою
посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Таким чином, військова частина 2418 є належним користувачем земельної ділянки, в тому числі площею 42 м.кв., на якій відповідач ОСОБА_1 провів будівництво лазні.
Разом з тим, відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Згідно із ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
В свою чергу, ч.4 ст. 376 ЦК України, передбачає, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка
здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до п.4, п.17 Постанови пленуму ВСС від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено.
Як встановлено в ході розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 42кв.м., що на території військової частини №2418 в м. Великі Мости Сокальського району по АДРЕСА_1 без належних правових підстав, а саме Державного акта на право власності на землю, при цьому самочинно збудував на даній земельній ділянці будівлю лазні, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту та виготовлення дозвільних документів, що порушує права зокрема, військової частини, як законного користувача земельної ділянки.
Також, в судовому засіданні встановлено, що як військова частина 2418, так і адміністрація Державної прикордонної служби України, в силу положень ст. 4 ЗУ «Про використання земель оборони», не надавали дозволу відповідачу ОСОБА_1 на будівництво лазні на землях військової частини.
Таким чином, позовні вимоги про зобов»язання відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 42 м.кв., яка розташована по АДРЕСА_1 в м. Великі Мости Сокальського району і перебуває у постійному користуванні військової частини №2418 та знести будівлю лазні підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Зобов»язати ОСОБА_1 усунути перешкоди військовій частині №2418 Державної прикордонної служби України у користуванні земельною ділянкою площею 42 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1.
Зобов»язати ОСОБА_1 знести будівлю лазні, що розташована на земельній ділянці площею 42 кв.м., в АДРЕСА_1 та перебуває у постійному користуванні військової частини №2418 Державної прикордонної служби України.
Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з часу отримання копії рішення.
Головуючий: А. В. Ніткевич