Справа № 2-1309/11
Іменем України
"05" червня 2012 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі головуючого-судді Кравціва В.І.,
при секретарі Рибію Ю.Л.,
з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачки ОСОБА_3,
представників відповідачів Вагурака І.Р., Шудло Р.Б.,
представника третьої особи Грабської Л.А.,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області та ОСОБА_3 про визнання неправомірним та скасування рішення і визнання недійсним Державного акту про право власності на землю та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_7 22.12.2011 року пред'явив позов до Ралівської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання неправомірним та скасувати рішення Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 13 грудня 1996 року № 1 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян с. Ралівка, Нагірне, Задністря»у частині передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,31 га, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого 9 грудня 1996 року ОСОБА_8.
У обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_7 посилався на те, що він на підставі державного акту на право власності від 4 грудня 2007 року є власником земельної ділянки площею 0,0329 га біля будинку по АДРЕСА_1, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_3, котра проживає по АДРЕСА_2 і вони користуються спільним заїздом з вул. Відродження, але відповідачка неодноразово, починаючи із 21 січня 2011 року, безпідставно зверталася до суду із позовними заявами про визнання неправомірним рішення Ралівської сільської ради від 15.09.195 р. № 42 про передачу у приватну власність ОСОБА_9 земельних ділянок площею 0,40 га та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого йому, позивачу, а також про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Під час розгляду позовних заяв ОСОБА_3 йому, позивачу, стало відомо, що батьком відповідачки ОСОБА_8 було приватизовано земельну ділянку площею 0,1055 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 незаконно, так як діду ОСОБА_3 ОСОБА_10 було дозволено будівництво нового житлового будинку на старому місці площею 0,08 га, приватизація відбулася на підставі рішення Ралівської сільської ради від 13 грудня 1996 року № 1, а державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_8 був виданий 9 грудня 1996 року. У зв'язку з наведеним просив поновити йому строк звернення до суду про визнання вказаного рішення Ралівської сільської ради неправомірним та державного акту на право приватної власності на землю недійсним.
Так як ОСОБА_3 чинить йому, позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою та спільним заїздом шляхом пред'явлення безпідставних позовів, через що він змушений систематично відлучатися із військової частини, де проходить військову строкову
службу, що негативно вплинуло на його стан здоров'я, просив відшкодувати йому моральну шкоду, розмір якої визначив у сумі 3 000 грн.
Під час судового розгляду представники позивача у підтримання позовних вимог посилалися на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснили, що ОСОБА_3 закрила спільний заїзд і позивач позбавлений можливості проїзду до вул. Тиха в с. Ралівка.
Представник відповідача- Ралівської сільської ради Самбірського району позов визнав та пояснив, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_8 була проведена з порушенням чинного на той час земельного законодавства, оскільки держаний акт на право приватної власності на землю був виданий до прийняття рішення Ралівською сільською радою про передачу ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_8 звернувся до Ралівської сільської ради із заявою про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,09 га для обслуговування житлового будинку, а приватизована ним земельна ділянка для ОЖБ площею 0,1055 га із-за того, що у цю площу включено проїзд від вул. Відродження до вул. Тиха, який був у спільному користуванні власників будинковолодінь ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_11.
Представник третьої особи-управління Держкомзему у Самбірському районі пояснила, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_8 була проведена з порушенням земельного законодавства.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник позов не визнали та пояснили, що даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Також державний держаний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_8, скасовано у зв'язку з виготовленням нового державного акту, однак і видачею попереднього державного акту на право приватної власності на землю не порушено права та інтереси позивача, який не навів жодних підстав для його скасування. Крім того ОСОБА_3 та її родина більше п'ятдесят років користувалися земельною ділянкою, призначеною для обслуговування житлового будинку, без зміни розміру та меж земельної ділянки. Так як ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок, будівлі та споруди, до неї перейшло право власності не земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення і тому вона мала право звертатися до суду з позовом про захист свого порушеного права, чим не заподіяла позивачу моральну шкоду.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачки, представників відповідачів, третьої особи, показання свідків, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Із державних актів на право приватної власності на землю і на право власності на земельну ділянку та технічної документації із землеустрою відомо, що 16 листопада 1995 року був зареєстрований державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_9, про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,033 га для обслуговування житлового будинку, яку внаслідок його смерті успадкував ОСОБА_1, котрий 16.05.2007 року цю земельну ділянку, яка призначена для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і розташована у АДРЕСА_1, подарував ОСОБА_7 (а.с. 8, 9, 84, 90, 95-114).
Із свідоцтв про народження та укладення шлюбу, свідоцтв про право власності на нерухоме майно та про право на спадщину вбачається, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_8 та власником будинку АДРЕСА_2, у тому числі за заповітом її батька ОСОБА_12, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 137-142, 159,160).
Із рішення виконавчого комітету Ралівської сільської ради від 21.12.1992 року № 6, довідки, виданої виконавчим комітетом Ралівської сільської ради та державного акту на право приватної власності на землю вбачається, що ОСОБА_8 був визнаний головою господарства по АДРЕСА_3, членами якого раніше були ОСОБА_10 та ОСОБА_13 і йому було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1055 га для обслуговування житлового будинку, яка розташована у АДРЕСА_2 на підставі вказаного державного акту, зареєстрованого 9 грудня 1996 року (а.с. 10, 168, 169).
ОСОБА_3 унаслідок смерті батька видано свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку, що видно із свідоцтва про право на спадщину ( а.с. 129, 139), але їй державний акт на право власності на земельну ділянку не видано та його не зареєстровано, а тому відповідно до ст. 125 ЗК України у неї не виникло право власності на земельну ділянку.
Отже, безпідставними є посилання відповідачки та її представника на відсутність предмету спору, у зв'язку з тим, що державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_8, скасовано, а також на те, що ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 ЗК України у редакції Закону України від 13 березня 1992 року, що була чинною на час приватизації земельної ділянки ОСОБА_8, земельні ділянки передаються у власність громадян для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети.
Згідно ч. 4 ст. 65 цього Кодексу використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.
Із рішення виконавчого комітету Самбірської районної ради від 16 січня 1975 № 10 та свідоцтва на забудову садиби відомо, що ОСОБА_10 було надано земельну ділянку площею 0,08 га під забудову індивідуального житлового будинку на існуючій присадибній ділянці (а.с. 25-26, 143-144, 163).
Із заяви ОСОБА_8 від 23 січня 1995 року видно, що він просив передати йому у власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,09 га (а.с. 120).
Жодних рішень щодо надання ОСОБА_8 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку більшого розміру Ралівською сільською радою не приймалося.
Однак, згідно рішення Ралівської сільської ради Самбірського району від 13 грудня 1996 року № 1 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян с. Ралівка, Нагірне, Задністря» у приватну власність ОСОБА_8 була передана земельна ділянка площею 0,31 га для ведення особистого підсобного господарства і обслуговування житлового будинку та на підставі цього рішення видано державний акт, що зареєстрований 9 грудня 1996 року, на право приватної власності на землю, у тому числі на земельну ділянку площею 0,1055 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2, що вбачається із вказаних рішень та державного акту (а.с. 10, 115-119).
Із генерального плану с. Ралівка, опорного плану с. Ралівка, планів обміру земельних ділянок та свідоцтв на забудову садиби відомо, що для будинковолодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 передбачено спільний заїзд з вул. Відродження, а із план-схеми та державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_11, котра проживала по АДРЕСА_4 і була сусідом ОСОБА_8, видно, що цей заїзд продовжується до вул. Тиха (а.с. 9, 92-94, 122-124, 143-144).
Однак, даний заїзд включено у загальний розмір земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку, що вбачається із державного акту та актів обміру земельних ділянок (а.с. 10, 22-24), чим порушено право власника земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, а також право територіальної громади с. Ралівка.
Показання свідка ОСОБА_14 не спростовують наведених у зазначених документах обставин. Крім того, із показань вказаного свідка вбачається, що межі земельної ділянки у генеральному плані є схематичними, а більш детальні дані про земельну ділянку містяться у плані забудови земельної ділянки.
Отже, суд відхиляє посилання відповідачки ОСОБА_3 та її представника на те, що видачею ОСОБА_8 у цій частині державного акту на право приватної власності на землю не порушено права та інтереси позивача, котрий не навів жодних підстав для його скасування.
У решті частині державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_8, не порушує права та законні інтереси позивача.
Так як спір випливає з приводу користування суміжними земельними ділянками, а саме, земельної ділянки, яка була у спільному користуванні, а не із управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, то він підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, як і
пред'явлений до ОСОБА_3 позов про відшкодування моральної шкоди, який згідно ст.ст. 6, 17, 50 КАС України не може розглядатися адміністративним судом.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_7, котрий набув право власності на земельну ділянку 4 грудня 2007 року, про зміст рішення Ралівської сільської ради про передачу ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки та державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_8, стало відомо під час розгляду позовних заяв ОСОБА_3, які нею були подані, починаючи із січня 2011 року, то він пропустив строк звернення до суду з позовом про захист свого права з поважної причини і тому позовна давність підлягає поновленню.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Так як ОСОБА_3 жодних дій щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_8 не вчиняла і тому не порушувала права позивача, то позов до неї про відшкодування моральної шкоди пред'явлений безпідставно.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212- 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_7 позовну давність для звернення до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування рішення Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 13 грудня 1996 року № 1 та визнання недійсним Державного акту про право власності на землю, виданого ОСОБА_8
Визнати частково неправомірним та скасувати рішення Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 13 грудня 1996 року № 1 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян с. Ралівка, Нагірне, Задністря»у частині передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,1055 га, що розташована у АДРЕСА_2 та призначена для обслуговування житлового будинку.
Визнати частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий 9 грудня 1996 року Ралівською сільською радою Самбірського району Львівської області ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,1055 га, що знаходиться у АДРЕСА_2.
Урешті частині позову про визнання недійсним та скасування вказаного рішення Ралівської сільської ради у частині передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,2045 га для ведення особистого підсобного господарства та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,2045 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Ралівської сільської ради Самбірського району, відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Відмовити ОСОБА_7 у позові до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди за безпідставністю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя