Справа №2-1399/11
29 травня 2012 року Галицький районний суд міста Львова в складі :
головуючої-судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.
при секретарі - МОЙСЕВИЧ С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_2, ОСОБА_3(1979 р.н.), ОСОБА_4 до ОСОБА_3 (1954 р.н.) з участю третіх осіб СГІРФО Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, Львівської міської ради про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, зустрічним позовом ОСОБА_3 (1954 р.н.) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (1979 р.н.), ОСОБА_4 з участю третьої особи Львівської міської ради про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 (1979 р.н.), ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати ОСОБА_3 (1954 р.н.) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, та зняти з реєстрації з даної квартири. В обґрунтування своїх доводів позивачі покликаються на те, що у вказаній квартирі зареєстровані четверо осіб, а саме, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (1979 р.н.), ОСОБА_4 та брат покійного чоловіка позивачки -ОСОБА_3 (1954 р.н.), який у спірній квартирі тривалий час не проживає, а саме, з 1975 року, комунальних послуг та витрат, пов'язаних із утриманням квартири, не сплачує, тому може бути визнаний таким, що втратив право на користування жилим приміщенням. На підтвердження факту не проживання у квартирі, працівниками ЛМКП «Айсберг»складались акти за підписами сусідів від 26 жовтня, 22 листопада та 20 грудня 2010 року.
ОСОБА_3 (1954 р.н.) звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (1979 р.н.) та ОСОБА_4 про вселення у спірну квартиру АДРЕСА_1, встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним та стягнення моральної шкоди.
Зустрічний позов ОСОБА_3 (1954 р.н.) обґрунтовує тим, що знаходиться з відповідачами у родинних стосунках, є рідним братом померлого ОСОБА_5 -чоловіка і батька відповідачів відповідно, усі які були прописані у спірній квартирі з його згоди. Після розлучення з дружиною, три останні роки постійно проживає у спірному помешканні, частково сплачує комунальні платежі, у даній квартирі знаходяться його особисті речі. В жовтні 2011 року між ним та відповідачами виник конфлікт з приводу проживання у даній квартирі, внаслідок чого останні стали чинити перешкоди, не допускаючи його у квартиру, поміняли замок у вхідних дверях та ключі, внаслідок чого позбавлений можливості жити у квартирі, змушений жити в інших людей. Вважає, що своїми неправомірними діями відповідачі завдали йому моральної шкоди, яку оцінює у 2.000 грн. Просить вселити його у квартиру АДРЕСА_1 та встановити порядок користування нею, закріпивши за ним право користування кімнатою площею 16,9 кв.м.
Заперечення відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ґрунтуються на тому, що підстави позовних вимог не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, а тому не можуть створювати наслідків, які сформульовані у предметі первісного позову. Вважає, що у первісному позові слід відмовити у зв'язку з тим, що виїзд його за кордон в Іспанію відбувся з постійного місця проживання, був тимчасовим (з 01 січня 2002 року по 18 липня 2011 року) і пов'язаний з умовами та характером роботи, яку він там виконував. На підтвердження своїх доводів подав дані офіційного працевлаштування в Іспанії, зокрема, контракти, укладені на визначені періоди. Підтвердженням того, що він, ОСОБА_5 (1954 р.н.), не втратив інтересу до спірної квартири, вважає ту обставину, що періодично в'їжджав в Україну, що підтверджується копією його закордонного паспорта з відповідними відмітками, та заявами від 09 листопада 2009 року до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», від 27 жовтня 2011 року до ЛМКП «Айсберг», від 29 листопада 2011 року до начальника Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Останній не погоджується на визнання його втратившим право користування спірною квартирою з підстав, що ним не сплачувались комунальні послуги та витрати, пов'язані з утриманням квартири, оскільки невиконання наймачем обов'язків, передбачених ст. ст. 66-68 ЖК України, не віднесено до підстав, які визначають і впливають на збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім громадянином, визначених ст. 71 ЖК України, а поняття невиконання по найму житла не є тотожним втраті права на нього.
Водночас, ОСОБА_3 (1954 р.н.) зазначає, що не має іншого житла окрім спірної квартири, в черзі на поліпшення житлових умов не перебуває, а тому виселення його з спірної квартири без надання іншого постійного жилого приміщення за приписами ч.2 ст. 109 ЖК України є неможливим.
В судовому засіданні позивачі та представники позивача ОСОБА_3 (1979 р.н.) позов підтримали, покликаючись на мотиви позовної заяви, дали аналогічні пояснення, доповнили, що наявність реєстрації відповідача створює позивачам перешкоди у здійсненні прав квартиронаймача, зокрема, при оплаті житлово-комунальних послуг.
Відповідач та його представники первісний позов заперечили, у його задоволенні просять відмовити; зустрічний позов про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним та стягнення моральної шкоди підтримали, дали аналогічні пояснення, просять такий задовольнити.
Представник третьої особи СГІРФО Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області в судове засідання не з»явився, подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Представник третьої особи Львівської міської ради первісний позов не визнала, зустрічний - підтримала, просить такий задовольнити, мотивуючи, що ОСОБА_3 (1954 р.н.) не втратив право на користування жилим приміщення внаслідок його відсутності понад встановлені строки, оскільки його виїзд за кордон був тимчасовим та відбувся із спірної квартири.
Заслухавши пояснення сторін, опитавши свідків, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити з наступних мотивів.
У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається,як на підставу своїх вимог та заперечень. В судовому засіданні сторони висловились про подачу усіх доказів, на підставі яких просять суд постановити рішення.
Виходячи із змісту ч.2 ст. 212 ЦПК України, суд вправі досліджувати та оцінювати докази, що наявні у справі.
Згідно ордеру № 71, виданого Ленінським РВК м.Львова 21 березня 1973 року на ім'я ОСОБА_6, квартиру АДРЕСА_1 мали право займати три особи - ОСОБА_6, наймач квартири, та двоє її синів ОСОБА_3 та ОСОБА_5
Позивачі були вселені у спірну квартиру як члени сім'ї квартиронаймача - ОСОБА_5 - як дружина та сини відповідно.
Як вбачається зі змісту долученої до справи довідки ЛКП № 2433 від 28 грудня 2010 року про кількість зареєстрованих у квартирі осіб у квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 62,5 кв.м, житловою 41,5 кв.м, що складається двох кімнат, зареєстровано четверо осіб -позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 (1979 р.н.), ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 (1954 р.н.). Наймач спірної квартири - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та був знятий з реєстрації 27 липня 2010 року.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
За ст. 7 вказаного Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Факт відсутності відповідача в спірному житлі понад встановлений законом строк, вибуття з спірного житла у 1975 році добровільно, підтверджено поясненнями свідків, визнано відповідачем та іншими доказами.
ОСОБА_3 (1954 р.н.) у судовому засіданні визнав, що, одружившись у 1975 році, перейшов проживати з дружиною у квартиру по вул. Науковій у м.Львові. Після розлучення у 1995 році жив у товаришів, декілька разів ночував на вул. Гнатюка, а у 2000 році поїхав в Іспанію. Коли повертався з Іспанії, жив у квартирі тітки на вул. Кульчицької у м.Львові, декілька разів при житті брата ночував у квартирі по вул. Гнатюка.
Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, сусіди позивачів, ствердили, що у квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 з синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а відповідач більше 20 років у даній квартирі не проживає; за останні 10 років бачили його кілька разів; підписували акти, складені комісією з ЛКП про те, що ОСОБА_3 (1954 р.н.) у спірній квартирі дійсно не проживає і ніколи не сприймали його як свого сусіда, мешканця квартири № 7. Він приходив до позивачів у квартиру як гість.
Допитана як свідок донька відповідача - ОСОБА_10 повідомила, що після розлучення батьків, допомагала батьку перевозити його речі (книги, музичну техніку) у спірну квартиру. Також повідомила, що коли батько сварився з сім'єю дядька, то йшов жити до тітки у квартиру по АДРЕСА_3; що перешкоди у користуванні спірним житлом почали чинитись після смерті її дядька ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_11 повідомив, що разом з відповідачем підходили до дверей спірної квартири та бачив, як той робив спроби відчинити двері своїм ключем, проте не цікавився, що це були за ключі. Підтвердив звернення відповідача у правоохоронні органи та ЛКП «Айсберг»про чинення йому перешкод у користуванні житлом в кінці 2011 року.
Суд критично оцінює доводи ОСОБА_3 (1954 р.н.) та пояснення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про чинення йому перешкод у користуванні житлом, оскільки з заявами про порушення його права на користування квартирою в органи міліції, ЛМКП «Айсберг»він звернувся лише у 2011 році, що підтверджується наявними у справі копіями заяв від 27 жовтня, 29 листопада 2011 року, тобто коли позов про визнання його втратившим права користування жилим приміщенням вже знаходився у провадженні суду. Крім того, як вбачається з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 08 грудня 2011 року, факти чинення перешкод відповідачу у користуванням спірним житлом не були підтверджені.
Інших даних про звернення з вимогами про наявність перешкод зі сторони позивачів чи інших осіб у користуванні спірним житлом не встановлено, про це не подано доказів відповідачем та не заявлено про їх витребування.
Не можуть братись судом до уваги при винесенні рішення доводи ОСОБА_3 (1954 р.н.) про його вселення у спірну квартиру після розлучення з дружиною та ввезення у спірне житло особистих речей, зокрема, книг та музичної техніки, оскільки такі не підтверджені жодними доказами у справі. Відвідування спірної квартири як гостя позивачів, що мали епізодичний характер, не можуть вважатись обставиною, яка свідчить про намір оселитися у квартирі з метою подальшого у ній проживання, та підставою до задоволення зустрічного позову.
Доводи відповідача про поважність причин відсутності у квартирі тривалий період у зв'язку з офіційним працевлаштуванням в Іспанії на підставі строкових контрактів, як доказ того, що він вибував з квартири у зв'язку з характером його роботи, не приймаються судом, оскільки, як було встановлено у судовому засіданні та підтверджено доказами у справі, в Іспанію ОСОБА_3 (1954 р.н.) виїхав у 2000 році, проживаючи в той час у нині покійної тітки у квартирі АДРЕСА_3, куди і повертався під час короткотривалих візитів в Україну.
В числі іншого, не підтверджені доказами у справі твердження ОСОБА_3 (1954 р.н.) про його участь у частковій оплаті комунальних послуг за спірну квартиру, оскільки ним не надано жодних документів (квитанцій про оплату), що свідчили б про правдивість доводів останнього і заяв про витребування таких для підтвердження пояснень. Ні відповідач, ні його представники не заявили, хоча такі права в сукупності з іншими правами та обов'язки сторін судом детально роз'яснено і розуміння таких сторони ствердили у судовому засіданні.
Одночасно позивачами було надано квитанції про оплату комунальних послуг, з яких вбачається, що витрати на утримання житла після смерті ОСОБА_5 постійно несе ОСОБА_2
Судом не можуть братись до уваги пояснення відповідача про те, що з його ініціативи та завдяки його зусиллям здійснювались заходи з підготовки документів, необхідних для здійснення приватизації квартири АДРЕСА_1, як такі, що доводять зацікавленість відповідача у спірній квартирі.
Судом встановлено, що у долученій відповідачем до матеріалів справи заяві № 3/45675 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 09 листопада 2009 року відповідачем вказано контактний телефон свого брата -покійного ОСОБА_5, тобто людини, котра здійснювала приватизацію цього житла. Крім того 22 грудня 2009 року саме між ОСОБА_5 та Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради було укладено попередній договір про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини, якою є зазначена квартира, як необхідна умова її приватизації.
Покликання представників відповідача на неможливість його виселення із спірного житла без надання йому іншого рівноцінного житла, суд не бере до уваги, оскільки питання про виселення не є предметом даного спору.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад
встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих
мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення,
обмін, поділ жилого приміщення тощо).
Вивчивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що з поданих сторонами письмових доказів, яким суд надає віри, показів свідків, допитаних в судовому засіданні, встановлено факт відсутності відповідача у спірному житлі більш ніж 6 місяців та такий факт не спростовано жодними поданими ним доказами.
Враховуючи те, що відповідач тривалий час не проживає у спірному житлі, однак продовжує бути зареєстрованим у такому, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню та ОСОБА_3 (1954 р.н.) слід визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 (1954 р.н.) слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 64, 71, 72, ЖК України, суд
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 (1979р.н.), ОСОБА_4 з а д о в о л ь н и т и .
Визнати ОСОБА_3, 1954 року народження, таким, що втратив право користуванням квартирою АДРЕСА_1.
Зобов'язати сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області здійснити зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3, 1954 року народження, відповідно до вимог Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 (1954 р.н.) про вселення у квартиру АДРЕСА_1, встановлення порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення моральної шкоди в і д м о в и т и .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Оригінал рішення.