16 травня 2012 р. Справа № 29966/10
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Яворського І.О., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Мацепури Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» до Львівської митниці про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості та податкового повідомлення про сплату податкового зобов'язання,
У січні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» (надалі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним рішення Львівської митниці (надалі - Митниця) про визначення митної вартості № 209000044/2009/004846/1 від 12.06.2009 року, № 209000044/2009/004847/1 від 12.06.2009 року, № 209000044/2009/004848/1 від 12.06.2009 року, № 209000044/2009/004849/1 від 12.06.2009 року, № 209000044/2009/004850/1 від 12.06.2009 року, а також визнати нечинним податкове повідомлення форми «Р» відповідача від 28.09.2009 року № 29 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) в сумі 266417,35 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року у справі № 2а-334/10/1370 позов було задоволено.
У поданій апеляційній скарзі Митниця просить вказану постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову Товариства. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що у неї для перевірки позивача були достатні підстави, оскільки було з'ясовано, що митна вартість товару «трактори колісні для сільськогосподарських робіт John Deere 6930, 2009 року випуску», визначена Митницею, відрізнялася від митної вартості, визначеної Черкаською та Дніпропетровською митницями.
Висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати щодо вартості тракторів є нововиявленою обставиною, передбаченою пп. 5 п. З Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 року (далі - Порядок 339), як підстава для проведення камеральної перевірки.
Інформація про цінові характеристики товару - «трактори колісні для сільськогосподарських робіт John Deere 6930» міститься у висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати, а саме використання у вказаному висновку контракту № 14/04/08 від 14.04.2008 року, який містить інформацію про ціну договору, як джерела інформації. Дана обставина існувала як до, так і на момент митного оформлення, але документально підтверджена була лише у вказаному висновку.
Актом камеральної перевірки за № К/015/9/209000000/0034943719 від 29.07.09 було виявлено методологічну помилку у визначенні митних платежів.
Оскаржуване податкове повідомлення виставлене митницею відповідно до Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень та Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов'язань, затверджених Наказом Державної митної служби України від 11 травня 2006 року № 370 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 травня 2006 р. за № 613/12487.
Наполягає на тому, що Порядок № 339 та інші нормативно-правові акти не забороняють митним органам переглядати рішення про визначення митної вартості у разі попереднього визначення митної вартості за резервним методом самостійно. Навпаки, при наявності визначених п. 3 Порядку №339 підстав, митний орган зобов'язаний здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України незалежно від методу, по якому первинно визначалась митна вартість
У ході апеляційного розгляду представник апелянта підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити у повному обсязі.
Представник Товариства у судовому засіданні апеляційного суду обґрунтованість вимог апелянта заперечив, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Задовольняючи позов Товариства, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі вантажних митних декларацій (далі - ВМД) від 25.03.09 №209000007/9/003569, від 25.03.09 № 209000007/9/003570, від 25.03.09 № 209000007/9/003571 від 03.04.09 № 209000007/9/004115 та від 03.04.09 № 209000007/9/004116, позивачем було оформлено у митному режимі ІМ 40 ідентичні товари - трактори колісні John Deere, модель 6930, 2009 р.в.
Митну вартість товару позивачем задекларовано у ВМД в сумі 455549,17 грн. (59162,23 доларів США) за одиницю. Вказана митна вартість товарів була визначена відповідачем, про що винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 25.03.2009 № 209000044/2009/002232/2. При цьому митна вартість визначалась відповідачем, у тому числі, відповідно до цінової інформації ЦБД ПІК ДМС України.
Відповідачем подано Довідку б/н від 12 червня 2009 року, відповідно до якої робочою групою, що складалась із представників митниці, проведена перевірка правильності визначення митної вартості товарів оформлених у митному відношення за ВМД від 03.04.09 № 209000007/9/004115 та від 03.04.09 № 209000007/9/004116.
У результаті перевірки встановлено, що митна вартість на товар оформлений за ВМД від 03.04.2009 року № 209000007/9/004115 та від 03.04.2009 року № 209000007/9/004116 погоджувалась уповноваженими на це особами із врахуванням цінової інформації ПІК ДМСУ на подібний товар 59162,23 доларів США, та відповідно до рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури про визначення митної вартості, прийнятого у ході оформлення такого ж товару (рішення № 209000044/2009/002232/2 від 25.03.2009 року). Порушень при визначенні митної вартості товарів встановлено не було. Митну вартість товарів визначено правильно із застосуванням резервного методу.
Товари, що ввозились за вказаними ВМД, є ідентичними тим, що ввозились позивачем за ВМД від 25.03.2009 року №209000007/9/003569, від 25.03.2009 року № 209000007/9/003570, від 25.03.2009 року № 209000007/9/003571, їх митна вартість відповідно до рішення відповідача про визначення митної вартості від 25.03.2009 року № 209000044/2009/002232/2 є ідентичною.
За таких обставин суд прийшов до висновку про те, що на момент винесення спірних рішень про визначення митної вартості, у відповідача не було жодних підстав вважати про наявність порушення законодавства чи міжнародного договору при визначенні митної вартості товарів, що ввозились позивачем за ВМД № 209000007/9/004115 від 03.04.2009 року, № 209000007/9/004116 від 03.04.2009 року, №209000007/9/003569 від 25.03.2009 року, № 209000007/9/003570 від 25.03.2009 року, № 209000007/9/003571 від 25.03.2009 року.
Відповідач при перегляді митної вартості товарів під нововиявленими обставинами розуміє обставини, які на момент митного оформлення товарів позивачем не існували, а отже, не могли мати вплив на митну вартість.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для зміни митної вартості щодо товарів, які були ввезені позивачем по зазначених ВМД, а отже оспорювані рішення про визначення митної вартості від 12.06.2009 року суперечать вимогам законодавства та підлягають скасуванню.
Одночасно суд вважав неправомірним донарахування позивачеві податку на додану вартість та винесення оспорюваного податкового повідомлення виходячи з приписів п. 10.1. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 4.2.1, 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки митна вартість товарів (база оподаткування ПДВ) була визначена самим відповідачем рішенням від 25.03.2009 року і жодних доказів, які б свідчили про допущення позивачем методологічної чи арифметичної помилок при визначенні митної вартості, немає.
Таким чином, оскільки митний орган, приймаючи митні декларації та пропускаючи товари (транспортні засоби) на митну територію України, сам визначив їхню митну вартість (базу оподаткування ПДВ) рішенням від 25.03.2009 року, то відповідно до пп. 10.1, 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач не мав правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення з посиланням на результати камеральної перевірки та положення пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
За правилами п. 35 ст. 1 Митного Кодексу України (далі - МК) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Згідно із п. 19 ст.1 МК митними процедурами слід вважати це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.
Таким чином, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.
Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).
З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із думкою апелянта про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Відповідно до статті 265 МК порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» установлено, що мито, несплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.
Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.
Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, оскільки митний орган є відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та мита, визначене ним та не оспорюване платником податкове зобов'язання є узгодженим відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний його погасити.
Отже, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.
У інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір, однак таких встановлено не було.
Окрім того, як було встановлено судом першої інстанції, правовою підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення у ньому зазначено пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181, однак його дія не поширюється на митні органи.
Так, Закон № 2181 встановлює лише один випадок (визначений пп. «г» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4), коли митний орган може нараховувати податкові зобов'язання, однак він не дає підстав для донарахування податкового зобов'язання, сума якого вже була визначена самим контролюючим органом.
За змістом пункту 9 Порядку № 339, прийнятого на виконання приписів статті 265 МК, у разі заниження податкового зобов'язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» порядку.
Тобто згаданий нормативно-правовий акт у частині можливого донарахування податкових зобов'язань відсилає до порядку, встановленого Законом № 2181, однак у ньому можливість донарахування податкових зобов'язань після митного оформлення, відсутня. Дія пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 Закону № 2181 на митні органи не поширюється. Перелік випадків нарахування (донарахування) податкових зобов'язань контролюючим органом, наведений у статті 4 згаданого закону, є вичерпним.
Разом із тим, за аналогією закону чи права при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення, яким нараховано податкове зобов'язання і штрафні санкції, митний орган діяти не вправі.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року у справі № 2а-334/10/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвала у повному обсязі складена 17 травня 2012 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді І.О.Яворський
Я.С. Попко