33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"06" червня 2012 р. Справа № 16/5007/23/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Грязнов В.В. ,
судді Бучинська Г.Б.
при секретарі Бугай Н.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль»на рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.12 р. у справі №16/5007/23/12 (суддя Гансецький В.П.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»м. Київ
до публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль»м. Радомишль, Житомирської області
про зобов»язання повернення майна
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №3 від 23.12.2011 р.);
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №09 від 05.01.2011 р.)
Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.2012 року у справі № 16/5007/23/12 (суддя Гансецький В.П.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»м. Київ до публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль»м. Радомишль, Житомирської області про зобов»язання повернення майна.
Вилучено у публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль»(12201, м. Радомишль, Житомирської області, вул.. Миргород 71, індетифікаційний код 05418365) транспортний засіб -газовий навантажувач Toyota GT 15, двигун № 4Y2214814, державний знак КІ № Т3503КІ та передано його товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, пр. Перемоги 67, ідентифікаційний код 32774741). Стягнуто з ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль»на користь ТзОВ «Євро Лізинг»витраи по сплаті судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи. (арк.справи 12-14).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 23.04.12 р у справі № 16/5007/23/12 відповідач -ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.
Скаржник зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального права (арк.справи 23-24).
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник пояснює, що згідно п. 5.1 договору, за переданий у лізинг газовий навантажувач в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі, в які входить також вартість ТЗ. Відповідно до плану лізингу №98/1 та змінами до нього початкова вартість газового навантажувача становила 130319,20 грн. без ПДВ; залишкова вартість 2362,36 грн. без ПДВ. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за цим договором обчислювався відповідно до змін обмінного курсу НБУ української гривні до Євро.
Таким чином ПАТ «ПБК «Радомишль»мало сплатити на користь ТзОВ «Євро Лізинг»за користування газовим навантажувачем 256795, 22 грн. На протязі більше двох років сплачувались лізингові платежі і було сплачено на користь ТзОВ «Євро Лізинг»172 376,57 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Євро Лізинг»№1866 від 06.01.2011 року, а також матеріалами справи №12/132, яка розглядалась Господарським судом Житомирської області за позовом ТзОВ «Євро Лізинг»до ПАТ «ПБК «Радомишль»(Рішення від 26.01.2012 року)
Відповідно до змін від 08.08.2006 року до плану лізингу №98/01 від 14.07.2006 року датою повернення газового навантажувача встановлено 08.08.2009 року. Однак газовий навантажувач повернуто не було у зв»язку з триванням судових розглядів по справі №12/132.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що газовий навантажувач ОТ-15 кузов №20879, номерний знак КІ №Т3503 КІ, з часу розгляду судових справ останнім не використовується, і зберігається в боксі.
Згідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Поскільки транспортний засіб - газовий навантажувач Toyota GT 15 у строк до 08.08.2009 року повер нуто не було і позивач не направив жодних заперечень з цього приводу, строк лізингу відповідно до ст. 764 ЦК України було поновлено ще на 36 місяців, тобто до 08.08.2012 року, з чим погоджується позивач (позовна заява №397 від 02.03.2012 року) та суд першої інстанції (Рішення від 23.04.2012 р по справі 16/5007/23/12)
Відповідно до рішення суду від 26.01.2012 року по справі 12/132, ПАТ «ПБК «Радо мишль»перерахувало на користь ТзОВ «Євро Лізинг», крім раніше перерахованих 172 376, 57 грн., ще 77273,96 грн., що підтверджуєтья платіжними дорученнями №13208 та№2144, та має намір до закінчення строку договору лізингу, тобто 08.08.2012 року повністю сплатити лізингові платежі, залишкову вартість ТЗ та відповідно до п.12.5, п.14.1 та п.14.2 договору лізингу отримати на за конних підставах газовий навантажувач.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 16/5007/23/12 від 11.05.2012р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 22).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2012р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.
Відповідач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
14.07.06р. між ТзОВ "Євро Лізинг" (далі - позивач) та ВАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль, правонаступником якого є відповідач (далі - відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 98 (т.1 а.с.11-24).
Відповідно до пп.2.1 даного договору, лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу (далі - лізинг) транспортний засіб (або механізм) (надалі - ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ.
На виконання даного договору позивачем було передано відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу відповідно до замовлень на ТЗ (т.1 а.с.25,31,39-41) наступні транспортні засоби: газовий навантажувач Toyota GT 15, кузов № 20879, двигун № 4У2214814, державний номерний знак КІ № Т3503КІ; Toyota Camry Premium 3.5 6АТ, шасі № JTNВК40К503031265, резстраційний № АА5511АР; Skoda Superb Elegance 1.8 Т/110kw АG, шасі № ТМВВL23ІІ28В301704, реєстраційний № АА4368НК, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі: № 98/1 від 09.08.06р., № 98/003 від 06.09.07р., № 98/004 від 09.07.08р. (т.1 а.с.30,38,46).
Згідно з пп.5.1 договору, за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в "План лізингу" (Додаток 3 до договору) та інших додатках.
Відповідно до п.1 договору "Визначення термінів", план лізингу - додаток до цього договору у якому визначається строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі та інше.
Згідно пп.19.2 договору, термін дії договору зумовлений строком лізингу.
Матеріали справи свідчать, зокрема, Акти про вилучення транспортного засобу від 10.06.09р. та від 28.08.09р., що відповідачем було повернуто позивачу 10.06.09р. -транспортний засіб - Skoda Superb Elegance; 28.08.09р. - транспортний засіб - Toyota Camry Premium (т.1 а.с.49-52).
Відповідно до змін від 08.08.06р. до плану лізингу № 98/1 від 14.07.06р. датою повернення транспортного засобу - газового навантажувача Toyota GT 15 встановлено -08.08.09р. (т.1 а.с.28,29).
Згідно даних позивача, у зв»язку з тим, що відповідач не повернув вищевказаний транспортний засіб - газовий навантажувач Toyota GT 15, у строк до 08.08.09р. та позивач не направив йому жодних заперечень з цього приводу , строк лізингу відповідно до ст.764 ЦК України було поновлено ще на 36 місяців, а саме до 08.08.12р.
Відповідно до пп.8.1 договору, транспортний засіб належить лізингодавцеві.
Згідно з пп.8.4 та пп.8.4.1 договору, лізингодавець може припинити дію договору (стосовно одного, декількох, або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим договором та додатками до нього, на термін понад 30 днів.
Відповідно до пп.13.1 та пп.13.1.2 договору, дія договору може бути достроково припинена з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого зі своїх зобов'язань за цим договором. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про припинення дії цього договору.
У зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, зокрема, в частині несплати лізингових платежів понад 30 днів, позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 687/4 від 12.03.10р. з повідомленням про наявність заборгованості по лізинговим платежам в сумі 278986,82 грн. станом на 12.03.10р. та про припинення з 12.03.10р. дії договору фінансового лізингу № 98 від 14.07.06р., а також вимогу негайного повернення ТЗ лізингодавцю (т.1 а.с.54).
Зазначений лист позивача був отриманий відповідачем 15.04.10р., що підтверджується відповідним поштовим відправленням (т.1.а.с.55).
Факт наявності заборгованості у відповідача по лізинговим платежам перед позивачем також підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області від 26.01.12р. у справі № 12/132 (т.1.а.с.60-65).
Згідно з ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Згідно з ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п.З ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16.12.1997р., лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно ст.16 даного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору
лізингу.
Згідно до ч.2 ст.806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у
себе за рахунок іншої особи.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що подані позивачем докази свідчать, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, він безпідставно утримує у себе чуже майно, а саме транспортний засіб - газовий навантажувач Toyota GT 15 двигун № 4У2214814, державний номерний знак КІ № Т3503КІ.
Відповідач доказів повернення позивачу транспортного засобу - газового навантажувача Toyota GT 15 не подав.
Тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню - вилучити у публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" транспортний засіб - газовий навантажувач Toyota GT 15 двигун № 4У2214814, державний номерний знак КІ № Т3503КІ та передати його товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг".
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль»м. Радомишль, Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області у справі №16/5007/23/12 від 23.04.2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Бучинська Г.Б.