"30" травня 2012 р. Справа № 5021/511/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився.
відповідача -не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1653 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 26.04.2012 р. по справі № 5021/511/12
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Межиріч Лебединського району Сумської області
до Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант", с. Сула Сумського району Сумської області
про стягнення 42 000,00 грн.
У квітні 2012 року позивач - Фізична особа підприємець ОСОБА_1, с. Межиріч Лебединського району Сумської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант", с. Сула Сумського району Сумської області 42000,00 грн. заборгованості за виконані роботи по обмолоту зернових культур відповідно до укладеного між сторонами договору про надання послуг від 12.07.2011 року та суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Левченко П.І.) від 26.04.2012 р. у справі № 5021/511/12 позов задоволено повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість у сумі 42000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609 грн. 50 коп.
Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач доказів своєчасної та повної оплати або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не надав та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погоджується, вважає його необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Позивач та відповідач у призначене судове засідання не з'явились.
Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 12.07.2011 року між сторонами укладений договір «про надання послуг»(а. с. 8), відповідно до умов якого позивач (виконавець) зобов'язався за замовленням відповідача (замовника) надати послуги (далі - виконати роботи) - обмолот зернових культур вартістю 300 грн. за 1 га., а відповідач зобов'язався оплатити вартість цих робіт
Пунктом 1.3 договору, визначений строк виконання робіт з 15.07.2011 року до 17.08.2011 року.
Пунктом 1.3.1 договору передбачено, що роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акта приймання - здачі виконаних робіт.
Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний сплатити вартість виконаних робіт за ціною, яка вказана в пункті З договору, протягом 30-ти днів з моменту підписання сторонами акта приймання-здачі виконаних робіт.
Пунктом 3 договору, встановлена ціна договору, яка складається з винагороди виконавцю у розмірі 300,00 грн. за 1 га.
Актом від 22.08.2011 року підтверджується факт прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт по обмолу зернових культур на площі 340 га. за період з 15.07.2011 року -17.08.2011 року (а. с. 9).
Загальна вартість виконаних робіт становить 102 000 грн. 00 коп.
Як зазначає позивач, відповідач частково сплатив вартість виконаних робіт в сумі 60 000 грн. 00 коп.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 12.07.2011 року, у нього існує заборгованість у розмірі 42000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою (а. с. 10-12) від 23.03.2012 року про погашення заборгованості на суму 42000,00 грн., в якій запропонував відповідачу в 7-ми денний строк з моменту отримання даної вимоги, перерахувати вказану суму в повному обсязі на його рахунок, але відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.
Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за укладеним між сторонами договором б/н від 12.07.2011 р.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як свідчить спірний договір, він за своєю правовою природою є договором підряду, в зв'язку з чим, правовідносини при його виконанні регулюються гл. 61 ЦК України.
Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
На виконання умов договору позивачем виконані роботи по обмолу зернових культур за період з 15.07.2011 р. по 17.08.2011 р., що підтверджується підписаним актом приймання виконаних робіт від 22.08.2011 року (а. с. 9) без будь-яких заперечень з боку відповідача щодо якості та кількості виконаних робіт.
Відповідач частково розрахувався за виконані роботи в сумі 60000,00 грн. і цей факт не заперечує.
Посилання відповідача на те, що копія акта приймання робіт є неналежним доказом, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що зазначений акт підписаний з боку позивача ОСОБА_1 та уповноваженими представниками відповідача, а також затверджений директором ОСОБА_2 та скріплений печаткою підприємства відповідача.
Згідно з ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Отже, враховуючи вищевикладене, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, відповідач в свою чергу повинен оплатити виконані роботи, однак свої зобов'язання за договором він не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість на суму 42000,00 грн.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, а також те, що строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати визначено умовами договору (п. 2.2.1), а останній до того ж не виконав вимог позивача за вимогою б/н від 23.03.2012 р., позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 42000,00 грн. заборгованості є законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим, є такими, що підлягають задоволенню.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл господарських витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 21.11.2011 р. по справі № 5021/511/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -
Рішення господарського суду Сумської області від 26.04.2012 р. по справі № 5021/511/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 05.06.2012 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Плужник О.В.