33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"05" червня 2012 р. Справа № 15/135
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Василишин А.Р. ,
суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1;
позивача - відповідача - ОСОБА_2 представник (довіреність бн від 01.03.2012р.); не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Житлово- будівельного кооперативу «Ювілейний»на рішення господарського суду Рівненської області від 03.04.2012р. у справі №15/135
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Рівне
до Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний» м.Рівне
про відшкодування здійснених невід'ємних поліпшень та
відшкодування 46 501 грн. 49 коп. збитків,-
До початку засідання, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №15/135 від 05.06.2012р. у зв'язку із перебуванням у черговій відпустці судді Савченка Г.І внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Василишин А.Р.(т.4, арк.справи 18).
Судом роз'яснено Позивачу права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
В жовтні 2008р. Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Рівненської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з Відповідача-Житлово-комунального кооперативу «Ювілейний»46 501 грн. 49 коп. як відшкодування здійснених невід'ємних поліпшень та спричинених збитків.
Дана справа вже розглядалась господарськими судами.
Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 23.12.2008р. у даній справі (суддя Тимошенко О.М.) позов Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_1.) задоволено частково: присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний»(надалі в тексті - Кооператив) на користь першої вартість здійснених невід'ємних поліпшень в сумі 43 182 грн. 61 коп. та 543 грн. 59 коп. судових витрат. В частині стягнення 2 668 грн. 88 коп., що складає вартість електросвітильників, лічильника та лінолеуму - відмовлено, оскільки такі є від'ємними предметами.(т.1, арк.справи 164-165).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду у даній справі від 04.03.2009р. (головуючий суддя Давид Л.Л., судді: Кордюк Г.Т., Юрченко Я.О.) апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Проте, постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2009р. постанову апеляційного та рішення місцевого судів - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив, що при прийнятті рішень судами не враховано, що згідно умов Договору оренди від 08.02. 2007р. відшкодування вартості здійснених поліпшень, що не можуть бути відокремленими від приміщення, здійснюється орендодавцем за цінами визначеними експертною оцінкою, а не згідно понесених орендодавцем витрат підчас здійснення даних поліпшень.(т.2, арк.справи 95-98).
Під час нового розгляду справи ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.02.2010р. було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.04.2012р. у даній справі (суддя Горплюк А.М.) позов ФОП ОСОБА_1 до Кооперативу про відшкодування здійснених невід'ємних поліпшень та відшкодування збитків в сумі 46 501 грн. 49 коп. - задоволено частково
Відповідно до зазначеного рішення, з Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний»підлягає стягненню на користь ФОП ОСОБА_1 43 182 грн. 61 коп. вартості здійснених не-від'ємних поліпшень в сумі, витрати по сплаті державного мита в сумі 542 грн. 51 коп. судових витрат та 1 927 грн. 97 коп. витрат за проведення судової експертизи.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 1.3 договору оренди від 08.02.2007р. передбачено надання згоди орендодавця на проведення капітального ремонту, реконструкції, переобладнання та на заміну цільового призначення орендованого приміщення на приміщення майстерні з пошиття одягу. Таким чином, орендар правомірно ставить вимогу про відшкодування вартості здійснених поліпшень. Враховуючи, що здійснені орендарем поліпшення орендованого майна не зараховувались Відповідачем в рахунок сплати орендної плати, - орендар з моменту розірвання договору набув право вимоги відшкодування вартості невід'ємних поліпшень.(т.3, арк. справи 130-136).
Не погоджуючись із даним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 03.04.2012р. у справі №15/135 та припинити провадження у справі.
Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, зокрема вважає, що суд не з'ясував всіх обставин справи, що мають значення для справи, не дослідив належні докази та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Позивач вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Крім того, Скаржник вважає, що в основу рішення суд першої інстанції поклав лише висновок експерта, який не містить належного опису проведених досліджень та зроблених в результаті таких досліджень висновків, що суперечить ч.1 ст.42 ГПК України.(т.4, арк.справи 4-5).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №15/135 від 07.05. 2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання. (т.4, арк.справи 2).
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.(т.4, арк.справи 14-15).
Представник Позивача у судовому засіданні 05.06.2012р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідач не забезпечив явку свого у призначені на 05.06.2012р. судове засідання, причин неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановлюному порядку.(т.4, арк.справи 16-17).
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 07.05.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(т.4, арк.справи 2).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господдарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2007р. Житлово-будівельний кооператив «Ювілейний», діючи як орендодавець та Приватний підприємець ОСОБА_1, діючи як орендар уклали договір оренди (найму) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1, загальною площею 60 м2 (надалі в тексті - Договір), відповідно до пункту 1.2 якого, зазначене приміщення передається орендодавцем орендарю з метою його переобладнання і використання як майстерня пошиття одягу.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що орендодавець надає згоду орендарю на проведення капітального ремонту, реконструкції, переобладнання та на заміну цільового призначення орендованого приміщення на приміщення майстерні пошиття одягу.
Договір діє з 08.02.2007р. до 01.02.2010р., його підписано головою правління Кооперативу та ФОП ОСОБА_1, скріплено відбитком печатки першого.(т.1, арк.справи 8-11).
Як вбачається з акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 28.02.2007р. орендоване приміщення мало наступні недоліки:
- підлога підлягає ремонту або заміні;
- стіни потребують ліквідації грибка та ремонту;
- вікна та двері підлягають реставрації або заміні.(т.1, арк.справи 14-15).
З метою приведення орендованого приміщення у придатний до використання стан, Позивачем було укладено договір №2 від 15.02.2007р. з Приватним підприємством фірмою «Данко»на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт у підвальному приміщенні в буд.АДРЕСА_1(т.1, арк.справи 12-13).
На виконання вказаного договору, ППФ «Данко»виконало ремонтно-будівельні роботи на суму 37 211 грн. 16 коп., що підтверджується актом виконаних робіт №2 від 18.04.2007р. та доданими первинними документами про вартість використаних матеріалів.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неодноразового підтоплення орендованого приміщення, яке перешкоджало користуванню ним, ФОП ОСОБА_1 надала Відповідачу претензію-вимогу від 28.03.2008р., в якій запропонувала відшкодувати вартість невід'ємних поліпшень, оскільки змушена достроково розірвати Договір оренди (найму) нежитлового приміщення від 08.02.2007р.(т.1, арк.справи 106).
Матеріалами справи стверджується, що в орендованому приміщенні Позивачем було здійснено:
- заміну наявних в орендованому приміщенні вікон на нові металопластикові на загальну суму 5 145 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №7 від 06.04. 2007р., специфікацією до замовлення №6340 від 19.02.2007р. та квитанцією (товарний чек) від 19.02.2007р.;
- встановлено металеві решітки на загальну суму 1 750 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №21 від 05.04.2007р.;
- оплачено електромонтажні роботи з електропостачання орендованого приміщення на суму 600 грн., що підтверджується актом №18 від 04.12.2007р.;
- оплачено робочий проект зовнішнього електропостачання від 04.12.2007р. на суму 360 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 04.12.2007р.;
- оплачено витрати з експертизи проекту зовнішнього електропостачання в сумі 340 грн. 43 коп., що підтверджується актом №0001 від 16.12.2007р., квитанцією №0001 від 17.12.2007р.;
- оплачено вартість матеріалів на загальну суму 444 грн. 90 коп.
Покликаючись на зазначені документи, Позивач вважає, що ним здійснено ремонтні та оздоблювальні роботи в орендованому приміщенні на загальну суму 45 851 грн. 49 коп., які є невід'ємними поліпшеннями і повинні бути віднесені на рахунок Відповідача.
Під час розгляду справи, судом першої інстанції ухвалою від 12.02.2010р. призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено державній установі-Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
На вирішення експертизи було поставлено наступні питання:
а) визначити вартість здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК «Ювілейний»нежитлового приміщення площею 60 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1;
б) чи підтверджуються документально витрати, здійснених ФОП ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК «Ювілейний»нежитлового приміщення площею 60 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, якщо підтверджується, то на яку суму;
в) чи підтверджуються документально витрати підприємця ОСОБА_1 на усунення наслідків аварій і ушкоджень в орендованому у ЖБК «Ювілейний» нежитловому приміщенні площею 60 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, якщо підтверджується то на яку суму.
За результатами проведеної експерти 15 лютого 2012р. експертом було складено Висновок №7092 від судової будівельно-технічної експертизи, яким встановлено:
- по першому питанню: вартість здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК «Ювілейний»нежитлового приміщення 1, площею 54,8 м2 (фактично два приміщення: одне - площею 31,3 м2, друге - площею 19,6 м2), що знаходиться АДРЕСА_1, станом на квітень 2007 року, становить -30 989 грн.
Вартість здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованих у ЖБК «Ювілейний», що знаходяться АДРЕСА_1, а саме: проведена заміна вікон, облаштування приямків, станом на квітень 2007 року, становить -8 562 грн.
Вартість здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК «Ювілейний»нежитлового приміщення 3, площею 9,9 м2 (11,5 м2), що знаходиться АДРЕСА_1, станом на квітень 2007 року, становить -7 143 грн.;
- по другому питанню: документально підтверджуються витрати здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК «Ювілейний»нежитлового приміщення 1, площею 54,8 м2 (фактично два приміщення: одне - площею 31,3 м2, друге - площею 19,6 м2), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на суму -30 989 грн.
Документально підтверджуються витрати здійснених підприємцем ОСОБА_1. невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК «Ювілейний»нежитлового при міщення 3, площею 9,9 м2 (11,5 м2), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на суму -7 143 грн.
Крім того проведено: заміну вікон, облаштування приямків, інше на суму -8 562 грн.
- по третьому питанню: робіт по усуненню наслідків аварії і ушкоджень в орендованому у ЖБК «Ювілейний»приміщень: 1 (фактично два приміщення: одне -площею 31,3 м2, друге -площею 19,6 м2), та 3, площею 9,9 м2 (11,5 м2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 проведених ремонтних робіт не виявлено, то і документальних підтверджень не визначалось.(т.3, арк.справи 2-49).
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення, приймаючи до уваги наступне:
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.
В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як встановлено судом, за умовами пункту 3.5 Договору, у випадку припинення чи дострокового розірвання договору поліпшення орендованого приміщення, виконані орендарем, які можна відокремити, не заподіюючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря. Поліпшення, що не можна відокремити без пошкодження приміщення та/або самих поліпшень - визнаються власністю орендодавця. При цьому, орендодавець зобов'язаний до моменту дострокового розірвання даного договору або припинення його дії відшкодувати орендарю їх вартість.
Згідно частини 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма встановлена частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України (надалі в тексті -ГК України).
Пунктом 3.4 Договору оренди нежитлового приміщення від 08.02.2007р. передбачено, що Договір може бути достроково розірваним за письмовим повідомленням орендарем орендодавця. Про заплановане розірвання договору орендар повідомляє орендодавця в термін не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неодноразових підтоплень орендованого приміщення, Позивач надала Відповідачу претензію-вимогу від 28.03.2008р. в якій крім вимог про відшкодування шкоди повідомлено про неможливість використання орендованого нежитлового приміщення та дострокове розірвання Договору оренди.
Відтак, з урахуванням передбачених сторонами умов, Договір оренди нежитлового приміщення від 08.02.2007р. вважається розірваним з моменту отримання орендодавцем письмового повідомлення від орендаря про його розірвання, тобто на 31-й день з моменту отримання претезії-вимоги від 28.03.2008р.
Враховуючи, що вчинені орендарем поліпшення орендованого майна не зараховувались в рахунок орендної плати, орендар з моменту розірвання договору набув право вимоги відшкодування невід'ємних поліпшень.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що сторони за договором є вільними в укладенні договору, зокрема, вільні у визначенні умов договору, з урахуванням вимог актів цивільного законодавства.
В силу ст.778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодьження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Пунктом 1.3 Договору передбачено надання згоди орендодавця на проведення капітального ремонту, реконструкції, переобладнання та на заміну цільового призначення орендованого приміщення на приміщення майстерні пошиття одягу.
Тому, є вірним висновок місцевого суду, що орендар правомірно ставить вимогу про відшкодування вартості здійснених поліпшень.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики оцінки майна»від 10.12.2003р. №1891, невід'ємні поліпшення орендованого майна - це здійснені орендарем заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
При цьому, місцевим судом правомірно встановлено, що відшкодуванню не підлягає сума 2 668 грн. 88 коп., а саме:
- 160 грн. 00 коп. - вартість лічильника (закупівельний акт від 28.02.2007р.);
- 593 грн. 32 коп. - вартість світильників та ламп (рахунок №00309 від 24.03.2007р.);
- 855 грн. 56 коп. - вартість лінолеуму (товарний чек від 29.03.2007р.);
- 600 грн. 00 коп. - вартість люстри, настільної лампи та лампочок (товарний чек №14 від 05.04.2007р.);
- 460 грн. 00 коп. - вартість світильників та лампочок (товарний чек №15 від 05.04.2007р.).
Зазначені суми правомірно виключено судом з обсягу вимог, які підлягають задоволенню, оскільки закуплені товари не відносяться до поліпшень, які неможливо відокремити від речі без її пошкодження.
Окрім того, не підлягає задоволенню вимога Позивача про стягнення з Відповідача 200 грн. 00 коп. матеріальних збитків, завданих підтопленням приміщення, оскільки належними та допустимими доказами не доведено вини Відповідача у підтопленнях, що сталися.
Колегія суддів також зазначає, що місцевим судом правомірно не прийнято до уваги твердження Відповідача у запереченнях на позов, що правовідносини сторін регулюються іншим договором оренди зазначеного приміщення, який укладено між сторонами 28.02.2007 року. Такий висновок вмотивовано тією обставиною, що цей договір укладався для використання приміщенням під магазин, однак матеріали справи свідчать про використання Позивачем орендованого приміщення як майстерні для пошиття одягу. Також не може бути використаний в якості доказу наданий Відповідачем додатковий договір №1 про внесення змін та доповнень до договору оренди від 08.02.2007р., оскільки його не підписано сторонами, внаслідок чого він є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.
Відтак, місцевим судом правомірно не взято до уваги твердження Відповідача з посиланням на ст.35 ГПК України на той факт, що договір оренди (найму) нежитлового приміщення від 08.02.2007р. розглядався по справі №18/23 і судами цей договір не визнавався.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, предметом спору по справі №18/23 за позовом Кооперативу до ФОП ОСОБА_1 були орендні відносини за договором від 28.02.2007р., а не відносини згідно договору від 08.02.2007р., стосовно здійснених невід'ємних поліпшень орендованого приміщення. Колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи №18/23 судами не вирішувалося питання щодо укладеності чи неукладеності, дійсності чи недійсності Договору оренди (найму) нежитлового приміщення від 08.02.2007р.
Вищим господарським судом України в постанові від 14.10.2010р. по справі №18/23 визначено, лише, що при стягненні заборгованості з орендної плати, пені та збитків судами попередніх інстанцій правильно взятий до уваги договір від 28.02.2007р.
Між тим, Вищий господарський суд України в постанові від 22.10.2009р. по справі №15/ 135 підтримав правову позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що відносини щодо відшкодування вартості невід'ємних поліпшень виникли на підставі договору оренди (найму) нежитлового приміщення від 08.02.2007р. і відповідно, при вирішенні даного спору - слід брати до уваги договір від 08.02.2007р. Судова колегія зауважує, що суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судових інстанцій лише в зв'язку з тим, що згідно умов договору, розмір даного відшкодування визначається згідно експертної оцінки, а не відповідно до фактично понесених витрат.
Переглядаючи рішення місцевого суду від 03.04.2012р., колегія суддів виходить з того, що обставини укладення сторонами Договору оренди від 08.02.2007р. та здійснення на його виконання невід'ємних поліпшень орендованого майна - встановлені рішенням суду касаційної інстанції, яке набрало законної сили.
Крім того, у відповідності до статті 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що з огляду на вищезазначені обставини, вказані твердження Відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Також, безпідставними є твердження Відповідача про невідповідність висновку судової будівельно-технічної експертизи №7092 від 15 лютого 2012р., проведеної судовим експертом сектору інженерно-технічних досліджень Волинського відділення Львівського НДІСЕ ОСОБА_3, яка має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних досліджень. При цьому вбачаються голослівними також твердження, що як сторона у справі Відповідач не залучався до проведення експертизи, а під час її проведення не вирішувалося жодного поставленого ним питання. Не мають відношення до правомірності висновків судового експерта і посилання Відповідача, що у Висновку експертизи відсутні ліцензії будівельної фірми, що проводила роботи, відсутні погодження з проектними і експертними організаціями і не вбачається хто давав право на реконструкцію будівлі.
Враховуючи зазначені доводи, судова колегія зауважує, що відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
В судовому засіданні 10.02.2010р. яке відбувалось за участі Відповідача, суд оголосив перерву до 12.02.2010р. для надання можливості Відповідачу надати свій перелік питань для проведення експертизи. Проте, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не скористався своїм правом подачі питань, які необхідно поставити на вирішення судової експертизи, не клопотався про призначення додаткової експертизи.
В апеляційній скарзі Відповідач також не наводить доказів, які б стверджували подання ним у встановленому порядку переліку питань на вирішення судового експерта та безпідставне усунення його судом від формування переліку питань для судової експертизи.
Вбачається, що місцевий суд під час нового розгляду справи, встановивши зобов'язання Відповідача врахував висновки суду касаційної інстанції, а також виконав його вказівки, призначивши судову експертизу, результати якої правомірно застосував при постановленні рішення у справі.
Частиною 1 статті 42 ГПК України визначено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
Згідно частини 5 статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов'язань Відповідача і підстав їх виникнення, рівно як і вмотивованості висновку про безпідставність заперечень та обґрунтованість заявленого позову.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний»на рішення господарського суду Рівненської області від 03.04.2012р. у справі №15/135 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №15/135 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Мельник О.В.