33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 червня 2012 року Справа № 5/5007/72/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Юрчук М.І. ,
судді Філіпова Т.Л.
при секретарі Довгалюк О.П.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (довіреність бн від 15.12.11 р.)
відповідача: не з'явився
третя особа: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТА-АГРО-М" на рішення господарського суду Житомирської області від 31 січня 2012 року р. у справі №5/5007/72/11 (суддя Ляхевич А.А.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Роздільнянський "Агропостачсервіс"
третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - підприємець ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТА-АГРО-М" (с. Малинівка Малинського району)
про стягнення 240 971 грн. 75 коп..
Відкрите акціонерне товариство "Роздільнянський "Агропостачсервіс" (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (т. 1, а. с. 2-4 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Агро-М" (надалі - Відповідач) про стягнення основного боргу 220 745 грн. 10 коп.; пені в сумі 7 514 грн. 27 коп.; штрафу у сумі 11 037 грн. 26 коп.; 3 % річних у сумі 1 454 грн. 38 коп.; інфляційних втрат у сумі 220 грн. 75 коп.; судового збору в сумі 4 819 грн. 43 коп. У даній справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - підприємця ОСОБА_3 (надалі -Третя особа).
Ухвалою господарського суду Житромирської області від 20 грудня 2011 року (т. 1, а. с. 56-56) було замінено Позивача на його правонаступника - Товариство з додатковою відповідальністю "Роздільнянський "Агропостачсервіс" та залучено Товариство з додатковою відповідальністю "Роздільнянський "Агропостачсервіс" до справи в якості Позивача.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 31 січня 2012 року (т. 1, а. с. 105-109) з підстав, вказаних в цьому рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача: 220 745 грн. 10 коп. основного боргу, 7 514 грн. 27 коп. пені, 11 037 грн. 26 коп. штрафу, 1 454 грн. 38 коп. 3 % річних, 220 грн. 75 коп. інфляційних.Судом покладено сплату 4 819 грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору на Відповідача.
Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду (т. 1, а. с. 127-129), в якій з підстав вказаних у даній апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 31 січня 2012 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а. с. 7-8), в якому з підстав, вказаних в цій апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник Позивача просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, з підстав, вказаних у відзиві.
В судове засідання представники Відповідача та Третьої особи не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду Відповідач та Третя сторона по справі були повідомлені належним чином (т. 2, а. с . 14; 18).
При цьому, кореспонденція, надіслана Відповідачу за його юридичною адресою повернулась на адресу суду з відміткою поштового зв'язку «із закінченням терміну зберігання». Тобто Відповідач, не отримав поштове відправлення з своєї вини, а на господарські суди в таких випадках не покладено обов'язок розшукувати таку сторону. Також колегія апеляційного господарського суду враховує і те, що 11 червня 2012 року закінчується двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги, який не може бути перевищений без відповідної заяви сторони (такої заяви до суду не надходило).
Враховуючи усе вищеописане, суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги без участі даних сторін.
Розглянувши матеріали та обставини справи, заслухавши пояснення представника Позивача, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
20 липня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 88/П (надалі -Договір; т. 1, а. с. 9-11) згідно пункту 1.1 якого Позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити Відповідачу корм для тварин (товар), а Відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним Договором, прийняти і оплатити товар.
Пунктом 1.2. Договору, визначено, що найменування, кількість, ціна, умови та строки поставки товару, що є предметом поставки за цим Договором, визначаються в специфікаціях до цього Договору, які є його невід"ємними частинами.
В силу дії пункту 4.1. Договору, постачальник відвантажує товар покупцю за цінами, які визначені у відповідних специфікаціях до цього Договору.
Як визначено у пункті 4.2 Договору: загальна сума Договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, поставленого згідно специфікацій до Договору.
Згідно пункту 5.1 Договору: товар відвантажується Відповідачу партіями в строк, зазначений у відповідних специфікаціях до цього Договору.
Пунктом 5.2 Договору, встановлено, що: поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених у відповідних специфікаціях до цього Договору; умови поставки розуміються відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року.
У відповідності до пункту 6.1. Договору, Відповідач здійснює розрахунок за товар на умовах 100 % передоплати за кожну партію товару, протягом трьох банківських днів з моменту підписання специфікації на відповідну партію товару. Сторони в специфікаціях до цього Договору можуть обумовлювати інші умови оплати за товар.
Згідно пункту 6.2 Договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.
Відповідно до пунктів 11.1 та 11.2 Договору: даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року; закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків і від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
В силу дії статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Водночас, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Колегія апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи констатує, що Позивач у відповідності до умов Договору № 88/П від 20 липня 2011 року виконав свої зобов"язання у повному обсязі, поставивши у період з 4 серпня 2011 року по 19 серпня 2011 року кормів на загальну суму 523 499 грн. 10 коп., що підтверджується видатковими та товарно - транспортними накладними (т. 1, а.с.13-17; 18- 22).
Водночас, Відповідач свої зобов"язання щодо оплати отриманих кормів належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату отриманого товару на суму 302 754 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку за період з 15 квітня 2011 року до 14 листопада 2011 року (т. 1, а. с. 30).
Крім того, колегія суду зазначає, що у товарно-транспортних та видаткових накладних, містяться написи - помітки, відповідно до яких, прийнято меншу кількість товару, ніж зазначено у видаткових накладних та ТТН, виданих Позивачем, а саме:
- у видатковій накладній № РА-0000299 від 4 серпня 2011 року на кількість 28 660 кг. (комбікорм) та у відповідній ТТН зазначено, що "Прийнято 5 серпня 2011 року -28 350 кг.";
- у видатковій накладній № РА-0000302 від 8 серпня 2011 року на кількість 29 340 кг. та у відповідній ТТН зазначено, що "Прийнято 9 серпня 2011 року -29 150 кг.";
- у видатковій накладній № РА-0000309 від 11 серпня 2011 року на кількість 30 140 кг. та у відповідній ТТН зазначено, що "Прийнято 12 серпня 2011 року -29 950 кг.";
- у видатковій накладній № РА-0000320 від 17 серпня 2011 року на кількість 28 780 кг. та у відповідній ТТН зазначено, що "Прийнято 17 серпня 2011 року -28 600 кг.";
- у видатковій накладній № РА-0000324 від 19 серпня 2011 року на кількість 30 940 кг. та у відповідній ТТН зазначено, що "Прийнято 20 серпня 2011 року -30 750 кг.".
Крім того, в матеріалах справи міститься адресований Позивачу лист (т. 1, а. с. 29) від Відповідача в якому останній стверджував, що на підставі Договору у період з 5 серпня 2011 року по 20 серпня 2011 року Відповідачу було здійснено поставку комбікорму в обсязі 146 800 кг. (в той час як з первинних документів вбачається, що обсяг комбікорму складає 147 860 кг.). В даному листі Відповідач зазначив, що під час приймання товару і виявленні нестач ним було повідомлено про виявлені нестачі працівникам Позивача та складено акти недопоставки товару з посвідченням працівника підприємства, що проводило зважування машин з корбікормом, так як представники Позивача заперечували виявлені нестачі і приїжджати для складення відповідних актів відмовлялися. Зазначено також, що оскільки на звернення щодо заміни супровідних документів на поставлений товар протягом 2-х місяців Відповідачем не отримано документів, ним надіслано оригінали актів недопоставки товару з поверненими супровідними документами, які не відповідають фактичним обсягам поставленого товару.
Суд зауважує, що згідно пункту 7.1 Договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється Відповідачем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № 6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7.
Пунктом 7.2 Договору сторони обумовили, що товар вважається зданим Позивачем і прийнятий Відповідачем: за кількістю - згідно кількості, зазначеній у супровідних документах на кожну партію товару; за якістю - згідно посвідчення якості підприємства виробника.
В пункті 7.3 Договору сторони передбачили, що: у разі виявлення недостачі товару по кількості або виявлення недоліків товару за якістю виклик представника Позивача є обов"язковим; повідомлення про виклик оформляється письмово і відправляється на адресу Позивача рекомендованим листом, телеграмою або вручається особисто представнику Позивача.
В силу дії пункту 7.5 Договору: претензії щодо кількості поставленого товару пред"являються Позивачу не пізніше семи календарних днів з моменту поставки товару Відповідачу, а щодо якості товару - в межах встановленого терміну придатності на товар.
Водночас колегія суду констатує, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту звернення Відповідача до Позивача у передбачений Договором спосіб щодо виклику представника Позивача для оформлення виявленої нестачі товару. Також, у відповідності до пункту 7.5 Договору Відповідачем не було надано жодних доказів пред"явлення Позивачу претезій щодо кількості поставленого товару у семиденний строк з моменту поставки товару. Відповідно Відповідач не довів, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів, під ставність с воїх заперечень в розумінні статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, колегія суду дослідивши матеріали справи встановила, що доставку кормів на адресу Відповідача здійснювала Третя особа. Дана поставка здійснювалась у відповідності відповідно до умов договору перевезення № 48/У від 6 червня 2011 року та додатків до нього №№ 12, 13, 15, 17, 18 (т. 1, а. с. 79-80; 81-85). Поставка кормів здійснювалася автотранспортом, навалом (насипом) у закритих ємностях за пломбами вантажовідправника. Визначення маси кожної партії товару при відвантаженні здійснювалося на автомобільних електромеханічних вагах моделі 5204 ВА-60Э (що розташовані за адресою: м. Роздільна, вул. Леніна,103) на підставі договору № 10У від 1 березня 2010 року, укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд - Юг" (т. 1, а. с. 87-88) та які належать останньому на підставі договору оренди майна № 2 від 1 жовтня 2008 року, укладеному з власником майна -Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій - МТС- Роздільна" (т. 1, а. с. 89-93; 94-97). Остання повірка автомобільних вагів моделі 5204ВА-60Э була проведена 10 травня 2011 року (т.1, а. с. 86). При цьому, погрішність вагів при зважуванні вантажів масою від 10 т до 40 т включно становить не більше 40 кг..
Враховуючи усе вищевказане, те, що Відповідачем недотримано встановленого Договором порядку дій у разі виявлення нестачі поставленого товару, у суду відсутні правові підстави приймати до уваги складені Відповідачем в односторонньому порядку акти про нестачу товару (т.1, а. с. 23-27) в якості належних доказів поставки Позивачем Відповідачу товару в кількості меншій, ніж зазначено у товаросупроводжувальних документах.
При цьому, колегія суду критично ставиться до доводів Відповідача щодо нестачі поставленого товару та складення в день прийняття товару актів про нестачу, оскільки дане спростовується фактом направлення самим Відповідачем гарантійного листа Позивачу за № 110 від 14 вересня 2011 року (т.1, а. с. 28) в якому Відповідач згідно Договору зобов"язалось погасити заборгованість станом на 13 вересня 2011 року в сумі 220 745 грн. 10 коп. згідно наведеного графіка погашення.
Дане зобов"язання щодо погашення заборгованості, відповідно до гарантійного листа, не було виконано Відповідачем. Проте, вказаний лист засвідчує той факт, що Відповідач станом на 13 вересня 2011 року визнавав наявність заборгованості в сумі 220 745 грн. 10 коп., а отже, і поставку товару у повному обсязі (у кількості, зазначеній в товаросупроводжувальних документах).
Суд зауважує, що у відповідності до пункту 3.1 Договору: товар, що є предметом поставки за цим Договором, пакується у тару згідно вимог відповідних стандартів та умов відповідних специфікацій до цього договору; якщо стандарти, технічні умови, специфікації не містять вимог до тари та упаковки, то під час поставки товар повинен бути упакований в тару, яка забезпечить зберігання товару під час транспортування.
При цьому поясненнями Третьої особи підтверджується факт дотримання Позивачем умов пункту 3.1 Договору (а саме, організацію перевезення товару в тарі, що забезпечує зберігання товару під час транспортування).
В пункті 2 специфікації № 1 до Договору, що підписана Позивачем та Відповідачем 29 липня 2011 року, визначено, що поставка товару здійснена на умовах СРТ (Україна, 11642, Житомирська обл., Малинський район, с. Малинівка, провулок Леніна, буд.1).
Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року, CPT - CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення).
Враховуючи вищевказане в сукупності з наявними у справі доказами, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання Позивачем умов Договору та належне його виконання щодо поставки товару, в тому числі в кількості згідно товаросупроводжувальних документів, виданих Позивачем при завантаженні товару та передачі перевізникові (що відображається також у додатках до договору перевезення та засвідчено перевізником).
Водночас, Відповідачем не було виконано належним чином та у повному обсязі свої зобов'язання за Договором поставки щодо оплати поставленого товару. Доказів погашення Відповідачем заборгованості в сумі 220745,10 грн. під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та в апеляційному господарському судді подано не було.
З огляду на усе вищевказане у даній судовій постанові, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 220 745 грн. 10 коп.. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін судове рішення в цій частині.
В той же час, з наявних у справі доказів вбачається порушення Відповідачем своїх зобов'язань за даним Договором.
В свою чергу, невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 Цивільного кодексу України визначається, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суду зауважує, що в силу дії статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до зазначеної норми Позивачем було нараховано до стягнення з Відповідача інфляційні за вересень 2011 року у розмірі 220 грн. 75 коп. та 3 % річних за періоди прострочення оплати в сумі 1 454 грн. 38 коп..
Перевіривши розрахунки інфляційних та річних, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з вірністю даних розрахунків.
Враховуючи вищевказане, колегія суду залишає без змін оспорювань судове рішення в частині стягнення річних та інфляційних.
Водночас, відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу дії пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.2 Договору, у разі порушення термінів оплати за товар, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до зазначеної норми Позивачем було нараховано пеню за періоди прострочення оплати товару по кожній поставці з урахуванням умов оплати, до 14 жовтня 2011 року. Згідно даного розрахунку загальний розмір пені складає 7 514 грн. 27 коп..
Перевіривши вірність розрахунку пені, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з його вірністю та вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, умовам Договору та вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищеописане, колегія суду залишає без змін оспорюване рішення господарського суду Житомирської області в цій частині.
Крім того, у відповідності до пункту 8.3. Договору сторони обумовили, що у разі порушення термінів оплати більш ніж на 5 днів, покупець додатково до пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до частин 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В силу дії частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з законністю вимог Позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 11 037 грн. 26 коп..
Відповідно, судове рішення і в цій частині підлягає залишенню без змін.
Крім того, залишаючи дане судове рішення без змін, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у своїй апеляційній скарзі (з урахуванням доданих до не її доказів) Відповідач жодним чином не обґрунтував і не довів суду безпідставність вимог Позивача та законність винесеного судом рішення по суті спору.
Відповідно суд вважає доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, необґрунтованими та безпідставними, а тому не бере їх до уваги.
Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача -без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 31.01.12 р. у справі №5/5007/72/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТА-АГРО-М" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
4. Справу № 5/5007/72/11 повернути на адресу господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Філіпова Т.Л.