33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"11" червня 2012 р. Справа № 15/5025/229/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Тимошенко О.М.
суддів Огороднік К.М.
при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.05.12 р.
у справі № 15/5025/229/12 (суддя Муха М.Є. )
позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
відповідач Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз"
про стягнення 1407202,41 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.05.2012 року у справі №15/5025/229/12 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз" про стягнення 1407202,41 грн. задоволено частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 246 817,95 грн. інфляційних нарахувань, 122 757,66 грн. відсотків річних, 335 169,44 грн. пені та 28 144,04 грн. судового збору. В позові в частині стягнення 367287,92 грн. інфляційних нарахувань та 335169,44 грн. пені відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - НАК "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині зменшення пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального права, а саме, ст.ст. 549-552 ЦК України, ст.233 ГК України, та процесуального права, а саме, ст.ст. 43, 83, 84 ГПК України.
Зокрема, апелянт зазначає, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком, та відповідно, підставою для зменшення неустойки.
Крім того посилається на те, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що на його думку, призвело до порушення ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.
Відповідач - ВАТ "Хмельницькгаз" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваного ухвалою апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в судове засідання також не з'явився. При цьому, від його представника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 28.05.2012 року, неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Як вбачається з апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції частково в частині зменшення пені. Однак, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати частково в частині відмови у стягненні штрафу.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.11.2010 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Хмельницькгаз" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/1184/10 (далі - договір, т.1, а.с. 16-20), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцеві у 2011 році імпортований природний газ, а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти у власність та оплатити газ на умовах даного договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник передає покупцю у 2011 році природний газ в обсязі до 111700 тис. куб.м. Кількість газу поставленого покупцю закріплюється щомісячними актами приймання - передачі газу, які підписуються продавцем та покупцем (п.3.5 договору).
Відповідно до п.5.1 договору, ціна за 1000куб.м. газу -2 187 грн. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ 20% 437,44 грн., ціна газу разом із ПДВ - 2 624,64 грн. До ціни газу, визначеної у п.5.1 цього договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м природного газу магістральними та газорозподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 46,80 грн., разом із ПДВ - 280,80грн.
Додатковими угодами №1 від 06.01.2011р., №1/2 від 05.04.2011р., №2 від 27.07.2011р., №3 від 31.08.2011р., №5 від 30.09.2011р., №6 від 11.10.2011р. сторонами вносились зміни до п.5.1 договору щодо ціни газу. Додатковою угодою №4 від 30.09.2011р. внесено зміни до п.2.1 та викладено його в новій редакції: "2.1 продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі до 155 000 тис. куб.м " (т.1, а.с.21-27).
29.11.2011 року сторонами підписано Додаткову угоду № 7, якою п.5.2 договору виключено, п.5.3 викладено в новій редакції "5.3. Ціна на газ, визначена відповідно до п.5.1 цього договору може змінюватись у разі прийняття уповноваженим органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок вартості спожитого газу." (т.1, а.с.28).
Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору позивач протягом січня-жовтня 2011 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 386234446,33 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підписаними і скріпленими печатками обох сторін (т.1, а.с.29-47).
Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем здійснені розрахунки за спожитий природний газ, однак сплата проводились із порушенням строків встановлених п.6.1 договору.
Зазначене, в свою чергу, стало підставою для звернення НАК "Нафтогаз України" до господарського суду з позовом до ПАТ "Хмельницькгаз" про стягнення з останнього 670 338,88 грн. пені, 614 105,87грн. інфляційних та 122 757,66грн. відсотків річних, згідно поданого розрахунку.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з відповідача 122 757,66 грн відсотків річних, згідно поданого позивачем розрахунку (т.1, а.с.8-10).
Крім того, апеляційний суд, перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки, із врахуванням рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист №62-97р від 03.04.1997р.), погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення інфляційних нарахувань в сумі 246817,95 грн. При цьому, у стягненні 367287,92 грн. інфляційних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред'явлено до стягнення безпідставно.
Відповідно до п.7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Оскільки судами обох інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 549, 551, 611 п.3 ЦК України, п.7.2. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції, прийшовши до висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення 670338,88 грн. пені скористався правом передбаченим ч.3 ст.83 ГПК України та зменшив її на 50%, присудивши до стягнення таким чином 335169,44 грн.
Відповідно до п.1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанцій ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, в силу вимог яких, суд повинен був дослідити розмір збитків, завданих позивачу неправомірними діями відповідача.
Проте, зазначені доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду.
Відтак, суд першої інстанцій повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, врахував інтереси сторін, які заслуговують на увагу, та прийшов до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій на 50%.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарський суд, зменшуючи розмір пені, обґрунтовано взяв до уваги ступінь виконання основного зобов'язання (виконано в повному обсязі), а також те, що прострочення виконання зобов'язання тривало не більше 1-3 днів, стягнення додатково до суми боргу 246817,95 грн. інфляційних втрат та 122757,66 грн. відсотків річних, важливість збереження стабільної роботи підприємства відповідача, інші докази та, відповідно, правомірно зменшив розмір, присудженої до стягнення пені на 50%.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 07.05.2012 року - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Огороднік К.М.