"17" травня 2012 р. Справа № 5023/10095/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В., суддя Черленяк М.І.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю:
прокурора-Гелета О.О., посвідчення № 618 від 27.07.2006 р.
представників:
першого позивача - ОСОБА_1, довіреність № 220/739/д від 16.11.2011 р.
другого позивача - ОСОБА_1, довіреність № 2 від 03.01.2012 р.
відповідача - ОСОБА_2, з належно оформленою довіреністю № 08-11/12/2-12 від 04.01.2012 р.
третьої особи-ОСОБА_4, довіреність № 108 від 26.04.2012 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника Військового прокурора Харківського гарнізону (вх. № 941 Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 15 лютого 2012 року у справі № 5023/10095/11
за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України, м. Київ 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків
до Харківської міської ради, м . Харків
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору-приватний підприємець ОСОБА_3, м. Харків
про визнання недійсним рішення
Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Харківської міської ради про визнання недійсним рішення Харківської міської ради від 30 квітня 2003 року № 100/03 в частині надання Приватному підприємцю ОСОБА_3 дозволу на проектування та розроблення проекту відведення земельної ділянки під магазин з наметом для очікування транспорту по АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15 лютого 2012 року у справі № 5023/10095/11 (суддя Хотенець П.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Заступник військового прокурора Харківського гарнізону із зазначеним рішенням не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з"ясування місцевим господарським судом обствин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник першого та другого позивачів в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні було оголошено перерву з 15.05.2012 р. до 11 год. 30 хв. 17.05.2012 р.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 30 квітня 2003 року №100/03 було надано Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 дозвіл на проектування та розроблення проекту відведення земельної ділянки для будівництва магазину з наметом для очікування транспорту по АДРЕСА_1.
Прокурор просить визнати це рішення недійсним, посилаючись на наступні підстави.
Проведеною прокурорською перевіркою дотримання вимог законодавства щодо обліку цільового використання та законності відчуження земель, відведених для потреб Міністерства оборони України посадовими особами квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова встановлено, що на обліку Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, знаходиться земельна ділянка військового містечка № 216 загальною площею 95,7 га., яка розташована в АДРЕСА_2. Прокурор в позовній заяві вказує, що дана земельна ділянка до теперішнього часу перебуває на обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова та Міністерства оборони України.
Рішенням Харківської міської ради № 100/03 від 30 квітня 2003 року "Про надання дозволів на проектування та розроблення проектів відведення земельних ділянок" Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 в користування для проектування та розроблення проекту магазину з наметом було надано земельну ділянку на території військового містечка № 216, яка є складовою частиною земельної ділянки військового містечка № 216 загальною площею 95,7 га, є державною власністю, відноситься до земель оборони та перебуває у постійному користування військового містечка № 216.
При цьому прокурор посилається на те, що оспорюване рішення прийнято з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, що відповідно до статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання його недійсним. Так прокурор вказує на порушення цим рішенням статті 84 Земельного кодексу України, якою встановлено заборону на передачу у комунальну та приватну власність земель оборони.Також прокурор вказує на безпідставну передачу земельної ділянки, земель оборони в користування приватному підприємцю без вилучення її у встановленому статтею 149 Земельного кодексу України порядку.
Крім цього прокурор посилається на порушення оспорюваним рішенням встановленого Земельним кодексом України порядку припинення права користування земельними ділянками, а саме передання земельної ділянки в користування третій особі за відсутності передбачених статтями 141,143 Земельного кодексу України підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою військового місечка № 216, зокрема за відсутності згоди на припинення цього права Міністром оборони України, за відсутності рішень будь-яких структурних підрозділів Міністерства оборони України про надання дозволу на передачу у користування земельної ділянки.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено такий спосіб захисту прав на землю як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Виходячи з наведеної норми, підставами для скасування рішення органу місцевого самоврядування є прийняття його з порушенням чинного законодавства, або визначеній законом компетенції цього органу та порушення у зв'язку з цим прав або охоронюваних законом інтересів позивача.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, прокурором та позивачами не надано документів, що підтверджують право власності або право користування позивачів спірною земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування, а право оренди - договором оренди, зареєстрованим відповідно до закону.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, прокурором та позивачами не надано доказів прав позивачів на земельну ділянку по АДРЕСА_1, оскільки ними не надано ні договору оренди, ні державного акту, зареєстрованих у відповідному центру Державному земельному кадастрі, на земельну ділянку по АДРЕСА_1. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не оформлено землекористування земельної ділянки по АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, так як згідно зі статтею статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Тому прокурором та позивачами не доведено порушення оспорюваним рішенням прав або охоронюваних законом інтересів позивачів.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень, зокрема міських рад на території міст, належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.
Рішенням 20 сесії Харківської міської ради 23 скликання від 22 лютого 2001 року "Про комунальну власність" було затверджено зокрема перелік об'єктів включених до переліку комунальної власності станом на 21 лютого 2001 року.
Зазначене рішення не скасовано, а тому відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є обов'язковими для виконання на відповідній території.
На виконання зазначеного рішення Харківської міської ради та Указу Президента України від 15 червня 1999 року № 648 було складено акт передачі дев'яти будинків по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 - НОМЕР_2 та земельної ділянки загальною площею 73699,42 кв. м військового містечка №216 (на 1257 квартир, загальною площею 92,8 тис кв. м) у комунальну власність та для обслуговування будинків.
Зазначений акт було складено, підписано та скріплено відповідними печатками комісією, до складу якої входили з одного боку: головний інженер Донецької КЄЧ району, начальник КЄВ Харківського військового університету, інженеру КЄВ Харківського військового університету, районний інженер Донецької КЄЧ району, Начальник Харківського військового університету, Начальник Донецького КЄЧ району та з іншого боку: Начальник КП ПЖРЕП-2 Київського району м. Харкова, який було затверджено Заступником Головнокомандувача військ ППО України з будівництва та розквартирування військ -начальником управління 28 листопада 2002 року.
Також додатково було складено акт прийому-передачі документації по передачі 9-ти житлових будинків ¹¹НОМЕР_1 - НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 КП ПЖРЕП-2 Київського району м. Харкова від Харківського військового університету схеми мереж каналізації, водопостачання, теплопостачання, контейнерів для сміття, земельної ділянки та генплан розміщення житлових будинків.
Після прийняття рішення 20 сесії Харківської міської ради 23 скликання від 22 лютого 2001 року "Про комунальну власність" акту, акт передачі дев'яти будинків по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 - НОМЕР_2 та земельної ділянки загальною площею 73699,42 кв. м військового містечка №216 (на 1257 квартир, загальною площею 92,8 тис кв. м) у комунальну власність та для обслуговування цих будинків від 28 листопада 2002 року, акт прийому-передачі документації по передачі 9-ти житлових будинків ¹¹НОМЕР_1 - НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 КП ПЖРЕП-2 Київського району м. Харкова від Харківського військового університету, враховуючи статті 12, 83 Земельного кодексу України, вищевказані житлові будинки та земельна ділянка перейшли до комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
У подальшому вказані житлові будинки були заселені мешканцями (у своїй більшості, колишніми військовослужбовцями, які мали право на житло), квартири у цих будинках були приватизовані у встановленому законом порядку, а обслуговування та благоустрій цих багатоквартирних житлових будинків та вищезазначеної земельної ділянки перейшли до КП ПЖРЕП-2 Київського району м. Харкова.
З акту вибору земельної ділянки для проектування магазину з наметом для очікування транспорту по АДРЕСА_1, виготовленого Комунальним підприємством "Науково-технічний центр земельної інформаційної системи" у 2002 році, який входив в перелік документів, які стали підставою для прийняття оскаржуємого рішення міської ради, вбачається, що земельна ділянка для проектування магазину з наметом для очікування транспорту знаходиться у Київському районі поблизу житлового будинку АДРЕСА_4. На ділянці передбачається розташування 1-поверхової будівлі (магазину) з наметом для очікування транспорту біля розворотного кола маршрутного таксі.
Третьою особою на стороні відповідача були зібрані та надані до відповідних виконавчих органів Харківської міської ради необхідні документи для прийняття оспорюваного рішення.
Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України, землі які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за її межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Таким чином, як правильно встановлено місцевим господарським судом, земельна ділянка по АДРЕСА_1, знаходиться у комунальній власності, а розпоряджатися цією земельною ділянкою має право тільки територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
За наведених обставин Харківська міська рада правомірно своїм рішенням від 30 квітня 2003 року №100/03 надала Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 дозвіл на проектування та розроблення проекту відведення земельної ділянки під магазин з наметом для очікування транспорту по АДРЕСА_1 на території земельної ділянки, яка була передана у комунальну власність рішенням 20 сесії Харківської міської ради 23 скликання від 22 лютого 2001 року "Про комунальну власність".
Місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив посилання позивача на те, що КЕВ м. Харкова, який є структурним підрозділом Міністерства оборони України не погоджувалось передачу вищезазначеної земельної ділянки у користування, пославшись на те, що такі доводи спростовуються рішенням 20 сесії Харківської міської ради 23 скликання від 22 лютого 2001 року "Про комунальну власність" таактом передачі дев'яти будинків по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 - НОМЕР_2 та земельної ділянки загальною площею 73699,42 кв. м військового містечка №216 (на 1257 квартир, загальною площею 92,8 тис кв. м) у комунальну власність та для обслуговування цих будинків від 28 листопада 2002 року.
Зважаючи на наведене рішення Харківської міської ради від 30 квітня 2003 року № 100/03 в частині надання приватному підприємцю ОСОБА_3 дозволу на проектування та розроблення проекту відведення земельної ділянки під магазин з наметом для очікування транспорту по АДРЕСА_1 не порушує інтересів позивачів та прийняте у межах повноважень відповідача та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги прокурора та позивачів є необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначеного висновку місцевого господарського суду, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Зважаючи на наведене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 15 лютого 2012 року у справі № 5023/10095/11 залишити без змін.
.
Головуючий суддя (підпис) Ільїн О.В.
Суддя (підпис) Тихий П.В.
Суддя (підпис) Черленяк М.І.