33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"11" червня 2012 р. Справа № 8/5007/44/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М.
суддів Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 27.04.12 р.
у справі № 8/5007/44/11 (суддя Давидюк В.К. )
позивач Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
відповідач Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго"
про стягнення 6459710,05 грн. (заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню)
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_4 (довіреність №127/10 від 26.12.2011р.);
відповідача - не з'явився.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 27.04.2012 року у справі №8/5007/44/11 заяву Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволено частково. Визнано недійсним наказ господарського суду Житомирської області від 10.11.2011 року таким, що не підлягає виконанню частково: в частині стягнення суми основного боргу, витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забепечення сулового процесу. В частині стягнення пені, інфляційних нарахувань ат 3% річних в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, відповідач - КП "Бердичівтеплоенерго" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні заяви скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що КП "Бердичівтеплоенерго" дотрималось процедури списання, а відтак, на його думку, заборгованість в розмірі 1243682,43 грн. підлягає списанню.
Крім того вказує, що заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій виникла у відповідача перед позивачем до набрання чинності Закону України "Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Позивач - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрутованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач - КП "Бердичівтеплоенерго" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що відповідач (апелянт) був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.170), колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 28.05.2012 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду в цій частині - скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 23.06.2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року, позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 5216027,62 грн. основного боргу, 408127,79 грн. пені, 213342,73 відсотків річних, 622211,91 грн. інфляційних втрат, 25500,00 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 78-80, 119-122).
10.11.2011 року господарським судом Житомирської області на виконання вищевказаного рішення виданий відповідний наказ (а.с.126).
19.04.2012 року Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго" звернулось до господарського суду Житомирської області з заявою в порядку ст.117 ГПК України, про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (а.с.129-131).
Обгрунтовуючи свої вимоги, відповідач зазначив, що основний борг в розмірі 5216027,62 грн. погашений шляхом перерахування субвенції з різниці в тарифах, заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій в сумі 1243682,43 грн. списані згідно Закону України "Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Крім того вказує, що 02.04.2012 року підприємством добровільно сплачено 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
09.06.2011 року між Територіальним органом Казначейства у Житомирській області, Головним фінансовим управлінням Житомирської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Бердичівської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердичівської міської ради, Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго", ДК "Газ України" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №142/503 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року. Предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст.34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови КМУ № 503 від 11.05.2011 року "Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування" (а.с.66-70).
Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до умов вищевказаного договору відповідач перерахував позивачу борг за спожитий газ в сумі 5216027,62 грн., що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №11 від 30.06.2011 року (а.с.150).
Крім того, відповідачем в добровільному порядку сплачено 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №439 від 02.04.2012 року (а.с.149).
Відповідно до ст.117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви відповідача в частині визнання наказу господарського суду Житомирської області від 10.11.2011 року у справі №8/5007/44/11 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу в сумі 5216027,62 грн., 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині заяву, а саме, про визнання наказу господарського господарського суду Житомирської області таким, що не підлягає виконанню в частині сятгнення з відповідача на корсить позивача 408127,79 грн. пені, 213342,73 відсотків річних, 622211,91 грн. інфляційних втрат судом першої інстанції залишено без задоволення.
При цьому, місцевий господарський суд зазначив в оскаржуваній ухвалі, що рішення господарського суду Житомирської області від 23.06.2011 року набрало законної сили лише 10.10.2011 року, тобто після набрання чинності "Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", а відтак, заборгованість щодо пені, інфляційних втрат та відсотків річних не підлягає списанню. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що договорів між стягувачем та боржником щодо списання зазначеної заборгованості не укладалось.
Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст.605 ЦК України).
Крім того, згідно п.2.2 ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997р. по 01.01.2011р. і не сплачена станом на дату набрання чинності цим законом.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість виникла за природний газ, використаний до 01.01.2011 року, що сторонами не заперечується.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 затверджений Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (далі-Порядок).
Цей Порядок визначає механізм списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема, утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів.
Згідно п.6 Порядку, кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
При цьому, апеляційним судом встановлено, що визначений порядок відповідачем дотриманий, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом засідання комісії з питань списання заборгованості №2 від 31.10.2011 року (а.с.134).
Крім того, посилання місцевого господарського суду на п.7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.11 № 894 є помилковими.
Так, відповідно до п.7 Порядку, заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 % річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.97 по 01.01.11, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
Між тим, вказане положення п.7 Порядку не обмежує ні права суду, ні дію Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" і не суперечить йому. Таким чином, законодавством не встановлено обов'язкової вимоги до відображення такої заборгованості в бухгалтерському обліку підприємства на 01.01.2011 року.
Колегія суддів зазначає, що відображення чи не відображення штрафних санкцій в бухгалтерському обліку підприємств не має принципового значення для суду і є внутрішнім питанням відповідного товариства. З прийняттям рішення суду зобов'язання сторони за договором не припиняється та не виникає (якщо предметом спору є стягнення заборгованості, як в даному випадку). Нарахування штрафних санкцій та компенсаційних втрат (3% річних та інфляційних) тривало з моменту порушення зобов'язання та не припинилося з прийняттям рішення. А відтак, висновки суду першої інстанції про те, що для списання пені, інфляційних та 3% річних необхідною умовою є існування судового рішення (яке, до того ж, набрало законної сили про таке стягнення) є помилковими.
Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду викладеною в постанові від 17.05.2012 року у справі №26/048-11.
З огляду на викладене, заява Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ухвала господарського суду Житомирської області прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ній, не відповідають обставинам справи.
З огляду на це, апеляційну скаргу слід задоволити, а ухвалу господарського суду Житомирської області скасувати частково в частині відмови в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та задоволити останню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105,106 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Житомирської області в частині відмови в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - скасувати.
Заяву Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" про визнання наказу господарського суду Житомирської області від 10.11.2011 року таким, що не підлягає виконанню, в цій частині, задоволити.
Визнати наказ господарського суду Житомирської області від 10.11.2011 року у справі №8/5007/44/11 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 408127,79 грн., інфляційних втрат в сумі 622211,91 грн., 3% річних в сумі 213342,73 грн. таким, що не підлягає виконанню.
В решті ухвалу господарського суду Житомирської області від 27.04.2012 року у справі №8/5007/44/11 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Тимошенко О.М.