01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
06.06.2012 № 42/418
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 30.12.2011
від відповідача: ОСОБА_3 - дов. №70 від 07.02.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Райп"
на рішення господарського суду міста Києва
від 17.01.2012
у справі №42/418 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Соверен"
до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Райп"
про відшкодування шкоди, ціна позову 49500,00 грн.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Соверен" (надалі - ПрАТ „СК „Соверен", позивач) про стягнення із Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Райп" (надалі - ТДВ „СК „Райп", відповідач) 49500,00 грн. матеріальної шкоди.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №42/418 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Райп" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №42/418 та припинити проводження у справі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що позивач не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не є особою, яка постраждала внаслідок ДТП, а отже між позивачем та відповідачем відсутні будь-які відносини, тому позивач не має права на отримання страхового відшкодування. Крім того, апелянт зазначає, що судом не було з'ясовано приналежність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів до ТДВ „СК „Райп".
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
17.07.2011 по вул. Маяковського, 10 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів „Hyundai”, д.н. НОМЕР_4, під керуванням його власника ОСОБА_4 та „Богдан А091", д.н. НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5, користування автомобілем здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-авто" на правах оренди, під керуванням водія ОСОБА_6
Вказане підтверджується довідкою Державної автомобільної інспекції №10 від 09.08.2011 та постановою Деснянського районного суду м. Києва у справі № 3-5463/2011 від 08.08.2011.
Як встановлено судом першої інстанції, внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль „Hyundai”, д.н. НОМЕР_4, у зв'язку із чим його власнику заподіяно матеріальну шкоду 117002,38 грн., розмір якої визначено на підставі висновку автотоварознавчого дослідження №11 від 12.08.2011.
З матеріалів справи вбачається, що згідно із видатковим касовим ордером від 12.08.2011 позивач, як страховик, виплатив власнику пошкодженого автомобіля „Hyundai" відповідно до умов укладеного з ним договору страхування транспортного засобу №1-378-005\10 від 16.09.2010 страхове відшкодування у розмірі 117002,38 грн., що обчислене виходячи з характеру пошкоджень, стану транспортного засобу та його вартості після ДТП, за вирахуванням франшизи.
Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно положень пункту 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Із приписів ст. 1191 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 08.08.2011 у справі №3-5463/2011 винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_6 якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-авто" як володільця автомобіля „Богдан А091", номер кузова НОМЕР_3, була застрахована у ТДВ СК „Плюс", правонаступником якого є відповідач, за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3066340 від 29.03.2011 (тип договору - 1, ліміт відповідальності за шкоду завдану майну - 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.) на підставі Закону „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідачем".
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що поліс № АА/3066340 укладений відносно автомобіля „Богдан А091", номер кузова НОМЕР_3, проте у вказаному полісі зазначено державний номер забезпеченого транспортного засобу „НОМЕР_5", той який міститься у тимчасовому талоні на вказаний транспортний засіб, проте у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер зазначено як „НОМЕР_2", номер кузова той самий. Таким чином, з наведеного вбачається, що поліс № АА/3066340 укладений саме відносно автомобіля „Богдан А091", за участю якого 17.07.2011 трапилась ДТП.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що особами, відповідальними за завдані гр. ОСОБА_4 збитки, в даному випадку є відповідач, відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-авто" відповідно до вимог ст. 1188 ЦК у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком.
Таким чином, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу № 1-378-005\10 від 16.09.2010 перейшло право вимоги, яке гр. ОСОБА_4 мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 29.09.2011 надсилав на адресу відповідача претензію № 991/3 про відшкодування заподіяних збитків, яка отримана відповідачем 07.10.2011, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, та залишена ним без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення із відповідача 45500,00 грн. шкоди., розмір якої відповідає ліміту відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/3066340 від 29.03.2011).
Доводи апелянта стосовно того, що оскільки позивач не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не є особою, яка постраждала внаслідок ДТП, то у нього немає права на отримання страхового відшкодування, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки, переходить до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в силу положень Закону України „Про страхування" та ЦК України.
Твердження апелянта про те, що судом не було з'ясовано приналежність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів до ТДВ „СК „Райп", суперечать матеріалам справи, у яких наявний адресований позивачеві лист відповідача №543 від 03.11.2011, у якому він вказує, що ТДВ „СК „Райп" є правонаступником ТДВ „СК „Плюс", яке є страховиком за полісом №АА/3066340. Крім того, на підтвердження вказаного факту правонаступництва, позивачем до матеріалів справи надано довідку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №679536, з якої вбачається, що 14.09.2011 було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи відповідача.
Вимоги апеляційної скарги відповідача про припинення провадження у справі жодним чином не обґрунтовані, а підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, для припинення провадження у справі апеляційний суд не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Райп" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2012 у справі №42/418 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Райп" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2012 у справі №42/418 залишити без змін.
Матеріали справи №42/418 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Новіков М.М.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.