01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
06.06.2012 № 19/85
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
за участю представників
від позивача: не з'явились
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. №120-юр від 14.05.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування"
на рішення господарського суду міста Києва
від 19.09.2011 (суддя Шаптала Є.Ю.)
у справі №19/85
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія
„ВУСО"
до Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування"
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24640,00 грн.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО" (надалі - ПрАТ „СК „ВУСО", позивач) про стягнення із Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування" (надалі - ПАТ „ХДІ Страхування", відповідач) страхового відшкодування у розмірі 24640,00 грн. у порядку регресу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №19/85 позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО" до Публічного акціонерного товариства „ХДІ Страхування" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24640,00 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто шкоду у розмірі 24130,00 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, неуважно дослідив докази, які надав позивач, а саме не з'ясував яким чином розрахована шкода, яку повинен відшкодувати відповідач. На думку відповідача розмір шкоди, розрахований на підставі звіту №01-03/02-10 від 03.02.2009 про оцінку вартості матеріальної шкоди не відповідає фактичним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 провадження у справі №19/85 було зупинено, у зв'язку із призначенням судової автотоварознавчої експертизи.
10.05.2012 матеріали справи повернулись із експертизи без виконання, у зв'язку із несплатою відповідачем вартості проведення експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №19/85 до провадження у визначеному на підставі розпорядження №02-15/94 від 16.02.2012 складі суду. Провадження у справі №19/85 поновлено.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
16.07.2008 року між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „ВУСО", правонаступником якого є позивач (страховик), та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №026936-02-21-01 автомобіля марки MAZDA 3 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).
З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2009 у місті Ізюм Харківської області, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу MAZDA 3 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу ГАЗ 3309-354 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що належить ТОВ „Віола" під керуванням ОСОБА_4.
Вказане підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування м. Ізюм та АТІ при ГУМВС України в Харківській області №116 від 15.01.2009 та постановою Краматорського міського суду Донецької області від 06.02.2009 у справі №3-413/2009.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки MAZDA 3 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження.
Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля ГАЗ 3309-354 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) гр. ОСОБА_4 вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Краматорського міського суду Донецької області від 06.02.2009 у справі №3-413/2009.
Як вбачається зі звіту №01-03/02-10 від 03.02.2009 про оцінку вартості матеріальної шкоди, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAZDA 3 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) у результаті пошкодження транспортного засобу у вказаній дорожньо-транспортній пригоді складає 24630,47 грн.
Відповідно до рахунку-фактури №00380 від 24.01.2009 року, виданого ФОП ОСОБА_5, рахунку фактури від 11.03.2009 року, виданого ФОП ОСОБА_6 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 26640,00 грн.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивач страховим актом №3013-02 від 07.05.2009 визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 26640,00 грн., та виплатив страхове відшкодування платіжними дорученнями №7115 від 07.05.2009 на суму 12640,00 грн. та №7212 від 08.05.2009, на суму 12000,00 грн.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України „Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як встановлено судом першої інстанції, цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1655225 від 30.01.2008, із лімітом відповідальності страховика за шкоду завдану майну третіх осіб 25500,00 грн., та франшизою 510 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні вказаного не заперечував.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідач повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.
Як вбачається із матеріалів справи позивач неодноразово направив на адресу відповідача претензії про виплату страхового відшкодування. Факт отримання відповідачем вказаних претензій підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи відповіддю на претензію №3544 від 10.08.2009, а також твердженням відповідача у апеляційній скарзі про те, що до початку розгляду спору судом першої інстанції ПрАТ „СК „ВУСО" направляло на адресу ПАТ „ХДІ страхування" претензію від 29.01.2010.
Відповідно до статті 12.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як встановлено судом першої інстанції, за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВА/1655225) передбачено, що франшиза становить 510,00 грн. Вказаний факт сторонами не заперечувався.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВА/1655225, та часткове задоволення позовних вимог на суму 24130,00 грн., виходячи із визначеного полісом №ВА/1655225 розміру ліміту відповідальності, суми матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, встановленого на підставі звіту №01-03/02-10 від 03.02.2009 про оцінку вартості матеріальної шкоди, а також вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Доводи апелянта стосовно того, що розмір шкоди, розрахований на підставі звіту №01-03/02-10 від 03.02.2009 не відповідає фактичним обставинам справи, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачеві була надана можливість довести інший розмір збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, та призначено у справі судову автотоварознавчу експертизи. Однак, відповідач вказаною можливістю не скористався, проведення експертизи не оплатив, у зв'язку із чим матеріали справи було повернуто експертною установою до Київського апеляційного господарського суду без виконання експертизи. Таким чином, відповідачем не доведено того факту, що шкода завдана власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП є іншою ніж та, що зазначена у звіту №01-03/02-10 від 03.02.2009 про оцінку вартості матеріальної шкоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2011 у справі №19/85 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2011 у справі №19/85 залишити без змін.
Матеріали справи №19/85 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Новіков М.М.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.