донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.06.2012 р. справа №5006/24/22/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І, Чернота Л.Ф.
при секретарі Гриньовій О.В.
від позивача:ОСОБА_4 -за дов. № 715 від 05.03.12 р.
від відповідача:ОСОБА_5 -за дов. № 03-5/12 від 03.01.12 р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ", м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від20.03.2012 року
у справі№ 5006/24/22/2012 (суддя Величко Н.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ", м. Маріуполь Донецької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРГАЗ", м.Маріуполь Донецької області
простягнення 127019 грн. 90 коп.
У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "СРЗ", м. Маріуполь Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРГАЗ", м. Маріуполь Донецької області про стягнення збитків в розмірі 127019 грн. 90 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.03.12 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ", м. Маріуполь Донецької області було відмовлено.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СРЗ", м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Стверджує, що саме дії відповідача, які виразилися у наявності двох податкових накладних за одним номером № 841, які були виписані у різні дні, а саме: 23.11.11 р. та 28.11.11 р. та відсутність відповідної реєстрації належно оформленої податкової накладної № 841 від 23.11.11 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних, є порушенням відповідачем норм діючого законодавства, та умов укладеного між сторонами договору № 50 від 30.09.11 р., що позбавляє позивача віднести сплачений ПДВ у сумі 127019 грн. 90 коп. до податкового кредиту, чим саме і спричинили майнову шкоду у зазначеному розмірі. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 20.03.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/24/22/2012 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 року між ТОВ "МАРГАЗ" (постачальник) та ТОВ "СРЗ" (замовник) було укладено договір № 50 на постачання природного газу, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність замовникові природний газ, а замовник - прийняти і сплатити природний газ на умовах цього договору.
У відповідності до п. 6.2 договору в редакції протоколу розбіжностей, замовник здійснює оплату за природний газ у наступному порядку: перша оплата у розмірі 30% від вартості запланованих місячний обсягів; до 25 числа, що передує місяцю постачання природного газу; наступні виплати у розмірі 30% та 40% від вартості запланованих місячних обсягів - 10 та 20 числа поточного місяця відповідно.
Згідно протоколу розбіжностей розділ 6 договору було доповнено п. 6.8 наступного змісту: "Постачальник зобов'язується надати оригінал податкової накладної, оформленої відповідно до статті 201 податкового кодексу, на суму податкових зобов'язань, на момент їх виникнення, але не пізніше за 5-е число місяця, наступного за періодом, на який доводиться дата виникнення таких зобов'язань. Зареєструвати податкову накладну датою виписки в єдиному реєстрі податкових накладних, підтвердженням чого є квитанція в електронному вигляді втекстовому форматі".
Протоколом розбіжностей доповнено розділ 7 договору пунктом 7.8 наступного змісту: "Податкові документи мають бути оформлені відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 даного Кодексу. За порушення даної вимоги винна сторона несе відповідальність, передбачену законодавством України".
Також протоколом розбіжностей доповнено розділ 7 договору п. 7.9 наступного змісту: "При виявленні контролюючими органами факту того, що підприємство в результаті здійснення своєї діяльності в період дії цього договору потрапляє під поняття "Податкова яма", "Транзитне"або "Нікчемне", постачальник компенсує замовникові зняті суми з надання постачальникові завіреної копії Акту перевірки податкової інспекції зі знятими сумами по всіх видах податків, а саме ПДВ і податок на прибуток. За відсутності реєстрації податкової накладної в єдиному державному реєстрі податкових накладних, постачальник відшкодовує суму ПДВ у розмірі 20% від вартості виконаних робіт".
Позивач у своєму позові зазначав, що 23.11.11 року ТОВ "СРЗ" сплатило на рахунок ТОВ "МАРГАЗ" вартість 175,000 тис.м.куб. природного газу на суму у розмірі 762119 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму у розмірі 127019 грн. 90 коп.
23.12.11 року позивач звертався до відповідача з претензією № Ю-5207, якою вимагав відшкодувати матеріальні збитки на суму у розмірі 127019 грн. 90 коп. через порушення відповідачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу та п. 6.8 договору, оскільки податкова накладна № 841 від 23.11.11 р. не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних станом на 20.12.11 р.
Відповідач у відповідь на цю претензію супровідним листом від 30.12.11 р. № 677 направив позивачу дублікат податкової накладної № 841 від 28.11.11т р. за листопад, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі 15.12.11 р. за № 9012278151.
Позивач, вважаючи, що невиконання та неналежне виконання відповідачем встановлених законом та договором зобов»язань призвело до спричинення йому матеріальних збитків на суму 127019 грн. 90 коп., та керуючись ст. ст. 22, 526 Цивільного кодексу України і ст. ст. 222, 224 Господарського кодексу України, звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРГАЗ", м. Маріуполь Донецької області майнової шкоди у розмірі 127019 грн. 90 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Згідно статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Як стверджує позивач у своєму позові, внаслідок неналежного виконання відповідачем встановлених законом та договором зобов'язань, йому спричинена майнова шкода на суму 127019 грн. 90 грн.
У відповідності до абз. 7 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.
Податкова накладна № 841 від 28.11.11 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована 15.12.11 р., тобто з дотриманням встановленого законодавством строку.
У відповідності до п. 7.8. договору, податкові документи мають бути оформлені відповідно до вимог пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з при дбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 даного Кодексу. За порушення даної вимоги, винна сторона несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Згідно п. 7.9. договору, при виявленні контролюючими органами факту про те, що підприємство в результаті здійснення своєї діяльності в період дії цього договору потрапляє під поняття "податкова яма", "транзитне"або "нікчемне", постачальник компенсує замовникові зняті суми з надання постачальникові завіреної копії Акту перевірки податкової інспекції зі знятими сумами по всіх видах податків, а саме ПДВ і податків, а саме ПДВ і податок на прибуток. За відсутності реєстрації податкової накладної в єдиному державному реєстрі податкових накладних, постачальник відшкодовує суму ПДВ у розмірі 20% від вартості виконаних робіт.
Відповідно до абз.12-13 п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним по рядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період за яву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням та ких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач, по-перше, жодним наданим до справи документом не підтвердив невідповідність приписам п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкової накладної від 28.11.11 р. № 841, що зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних; та, по-друге, відсутні докази проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки відповідача для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов»язань з податку на додану вартість за спірний період, і докази прийняття контролюючим органом рішення про віднесення відповідача під поняття "податкова яма", "транзитне" або "нікчемне".
Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем не доведено об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв»язок між неправомірними діями відповідача та збитками, понесеними позивачем.
Крім того, проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення податкового законодавства відносяться до виключної компетенції податкових органів згідно норм Податкового кодексу України. У даній справі мова йде про нібито неналежне виконання відповідачем умов договору з надання позивачу оригіналу податкової накладної від 28.11.11 р. № 841, оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, на суму податкових зобов»язань на момент їх виникнення, що нібито призвело до спричинення позивачу матеріальних збитків у розмірі 127019 грн. 90 коп. і позивач повинен був, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України, довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем саме господарських зобов»язань, але позивач звернувся до суду, посилаючись на нібито недотримання відповідачем норм податкового законодавства при оформленні податкового обліку підприємства без встановлення цього факту контролюючими органами. До того ж спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведе, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СРЗ", м. Маріуполь Донецької області у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРГАЗ", м. Маріуполь Донецької області майнової шкоди у розмірі 127019 грн. 90 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2012 р. у справі № 5006/24/22/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2012 р. у справі № 5006/24/22/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2012 р. у справі № 5006/24/22/2012 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5- ГС Дон. обл.
ОСОБА_6