донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.09.2011 р. справа №24/5009/1630/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Азарової З.П.
суддівМалашкевича С.А. М'ясищева А.М.
За участю представників сторін:
При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю.
від позивача:не з'явився
від відповідача: не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми"
на рішення господарського суду Запорізької області
від01 липня 2011р.
у справі№ 24/5009/1630/11 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовом:Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми"
до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Зустріч" с.Новояковлівка
простягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 524 606,66грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2011р. по справі №24/5009/1630/11 (суддя Азізбекян Т.А.) частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" до Селянського (фермерського) господарства "Зустріч" с.Новояковлівка про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 524 606,66грн.
Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Зустріч" с.Новояковлівка на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" 1 625 грн. 37 коп. пені. У задоволені іншої частини позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги у задоволеній частині є обґрунтованими та доведеними належним чином. Однак, матеріали справи свідчать, що позивачем вже реалізовано право на задоволення своїх майнових інтересів шляхом звернення стягнення на заставне майно на підставі виконавчих документів, а чинним законодавством України не передбачено одночасне повторне стягнення заборгованості за договором, тому у задоволенні стягнення суми боргу за кредитом було відмовлено.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми", не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, та стягнути з відповідача 524 606 грн. 66 коп.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував той факт, що банк наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до боржника чи поручителя, або до обох разом, в які частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.
Крім того скаржник зазначає, що сторонами у кредитному договорі чітко встановлений строк позовної давності 10 років. Тому, скаржник вважає, що вимоги по стягненню пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом повинні бути задоволені у повному обсязі.
27.09.2011р. до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання від позивача про розгляд апеляційної скарги без участі свого уповноваженого представника.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість задоволення вказаного клопотання.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, своєї позиції не висловив, однак 28.09.2011р. до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки товариством не отримувалась апеляційна скарга та уповноважений представник зайнятий у інших судових засіданнях.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відмову в задоволені клопотання відповідача, оскільки надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким колом осіб.
До того ж, у матеріалах справи наявний фіскальний чек № 9571, що підтверджує направлення копії апеляційної скарги на адресу відповідача. Крім того в порядку підготовки до розгляду справи відповідні копії ухвали про порушення провадження у були направлені всім сторонам, учасникам процесу, тому колегія суддів дійшла висновку, що сторони мали строк та можливість направити уповноважених представників для розгляду апеляційної скарги або надіслати необхідні на їхню думку документи.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали про порушення. Приймаючи до уваги те, що відповідач не використав наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності вказаних представників, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.
Крім того, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2011року про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
28.09.2011р. до канцелярії апеляційної інстанції надійшло клопотання від громадянина ОСОБА_6 про залучення його до участі у справі у якості третьої на стороні відповідача.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про відмову у задоволені вказаного клопотання, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за кредитним договором безпосередньо з боржника, тому права майнового поручителя громадянина ОСОБА_6 ніяким чином не порушуються.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Зустріч" с.Новояковлівка про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 524 606,66грн.
При розгляді справи було встановлено, що 16.04.2004р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Банк) та Селянським (фермерським) господарством "Зустріч" (Позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 31-КЛ-04 (кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 500 000 грн. 00 коп., на умовах передбачених цим договором. Датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів є 09.06.2005р. (п.п. 2.1., 2.2. кредитного договору)
Відповідно до пункту 3.2. вказаного кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 18% річних. Нараховані проценти сплачуються протягом місяця по останній робочій день місяця.
Пунктом 5.3. кредитного договору встановлено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
Згідно пункту 6.8. кредитного договору, всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому строк, у межах якого Банк може звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю у 10 років.
Позичальник не виконав умови договору, не повернув суму кредиту, не сплатив заборгованість, тому у банка виникло право на стягнення заборгованості за вказаним договором у судовому порядку. Заявляючи позов, банк врахував збільшений договором строк позовної давності. Проте, судом в задоволенні вимог про стягнення заборгованості було відмовлено з посиланням на реалізацію банком права звернення стягнення заборгованості на майно, оскільки з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 24.11.2004р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (Заставодержатель, Банк) та Селянським (фермерським) господарством "Зустріч" (Заставодавець) був укладений договір № 136/1-з застави урожаю 2005 року (договір застави), за умовами якого Заставодавець передає у заставу предмет застави -майбутній урожай озимої пшениці 2005 року, який посіяно на полях: поле № 1а площею 60га, поле № 1б площею 40га, поле № 1в площею 70га, поле №IV площею 105га, поле № V площею 76га, поле № VII площею 104га. Загальна площа посівів -455га; планова урожайність -38 ц/га; очікуваний валовий збір -1729 тонн за ціною 550 грн. 00 коп. за 1 тонну на загальну суму 950 950 грн. 00 коп. (пункт 1.2. договору застави).
Предмет застави знаходиться за адресою: Запорізька область, Оріховський район, с.Новояковлівка. Оціночна вартість предмета застави становила 950 950 грн. 00 коп. (пункти 1.3.,1.4. договору застави.
Крім того, 24.11.2004р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (Іпотекодержатель) та ОСОБА_6 (Іпотекодавець, майновий поручитель Селянського (фермерського) господарства "Зустріч") був укладений іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно: будівля їдальні (з вмонтованим обладнанням) з цегли, позначеною на плані літерою "А", загальною площею 229,3кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с.Новояковлівка, вул. Центральна, 6а. (пункт 1.2. договору іпотеки). Вартість майна боржника 161 300 грн. 00 коп.
Вказаний договір іпотеки посвідчений державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області Студенцовим О.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 3887.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2005р. по справі № 4/202 було звернуто стягнення заборгованості у сумі 533 554 грн. 49 коп. на заставне майно Позичальника, яке знаходиться за адресою: 70536, с.Новояківлівка Оріхівського району Запорізької області, врожай посіяно на полях: поле № 1а площею 60га, поле № 1б площею 40га, поле № 1в площею 70га, поле №IV площею 105га, поле № V площею 76га, поле № VII площею 104га. На виконання вказаного рішення видано наказ від 11.10.2005р.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області від 09.11.2005р.відкрито виконавче провадження за вказаним наказом. Але Постановою вказаного від 11.05.2006р. наказ повернуто у зв'язку з тим, що врожай озимої пшениці 2005р. у господарства боржника був відсутній.
03.11.2005р. банк звернувся до приватного нотаріуса Шостинського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_9, яким було вчинено виконавчий напис № 2178 на договорі іпотеки №3877 від 24.11.2004р. Звернуто стягнення на будівлю їдальні (з вмонтованим обладнанням) з цегли, позначеної на плані літерою "А", загальною площею 229,3кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с.Новояковлівка, вул.Центральна, 6а, яка належала іпотекодавцю -майновому поручителю боржника, яке постановами Відділу державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області від 11.06.2007р. та 20.10.2009р. виконавчий документ був повернений стягувачеві, оскільки в ході виконання виконавчого напису нотаріуса № 2178 будівля їдальні (з вмонтованим обладнанням) не була реалізована за відсутністю купівельного попиту.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору та враховуючи, що стягнення по виданим раніше виконавчим документам не проводилось, борг не погашався позивач звернувся з позовною заявою до суду та просив стягнути з відповідача простроченої заборгованості по кредитному договору у сумі 500 000 грн. 00 коп., нарахованих прострочених процентів за користування кредитними коштами у сумі 21 030 грн. 11 коп. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами у сумі 3 576 грн. 55 коп. В задоволені стягнення заборгованості судом було відмовлено.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі не відповідає вимогам норм чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Укладений договір про відкриття кредитної лінії № 31-КЛ-04 від 16.04.2004р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статтями 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання умов кредитного договору, заборгованість за кредитним договором не сплатив.
Позивачем, відповідно до умов п.3.2. кредитного договору нараховано відповідачу відсотки за користування кредитним коштами за період з 29.04.2005р. по 01.08.2005р. в сумі 21 030 грн. 11 коп. Зобов'язання по сплаті відсотків відповідачем не виконано.
Факт наявності заборгованості відповідача підтверджений матеріалами справи, тому, апеляційна інстанція дійшла до висновку, що господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 500 000 грн. 00 коп. та відсотках в розмірі 21 030 грн. 11 коп., оскільки право на звернення з позовом про стягнення заборгованості банк реалізував згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо реалізації прав банком на стягнення заборгованості у повному обсязі у зв'язку зі зверненням на майно боржника та поручителя, оскільки з матеріалів справи вбачається, що банк обрав як спосіб захисту своїх прав -звернення стягнення на заставне майно у зв'язку з чим отримав наказ суду від 11.10.2005р. № 4/202. Однак, як зазначалось вище наказ повернуто у зв'язку з тим, що врожай озимої пшениці 2005р. на полях в с. Новояківлівка, відсутній. Таким чином, зазначений наказ у відповідності до ст. 118 ГПК України та статей 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження" на даний час не може бути пред'явлений до виконання, оскільки наказом суду № 4/202 було чітко визначено порядок та спосіб стягнення заборгованості тільки за рахунок конкретного майна -врожаю озимої пшениці 2005р. Таким чином, заборгованість залишена непогашеною.
Щодо звернення заборгованості, на предмет іпотеки, то відповідно до ст. 3 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Згідно із ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється згідно ст. 590 Цивільного кодексу України за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, вчинення позивачем виконавчого напису № 2178 на іпотечному договорі не позбавляє його права звернутись до суду із позовною заявою про стягнення з боржника заборгованості по кредиту, оскільки відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України кредитор може звернутись як до боржника за основним зобов'язанням, так і до майнового поручителя.
Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з невиконанням боржником забезпеченого заставою зобов'язання, мають бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) своє право на звернення стягнення на заставне майно. Така правова позиція викладена у п. 8.5 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999р. № 02-5/602 (зі наступними змінами).
Щодо пені, стягнутої оскаржуваним рішенням, то відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача: пені в розмірі 3 576 грн. 55 коп., нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за період з 24.03.2010р. по 24.03.2011р. Господарським судом пеня стягнута частково за період з 23.09.2010р. по 24.03.2011р., тобто за останні шість місяців.
Судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що господарський суд не обґрунтовано частково задовольнив вимоги позивача по стягненню пені з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З аналізу вказаних норм вбачається, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Виходячи з цього, пеня, встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання і нарахування санкцій триває 6 місяців, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховував проценти за користування кредитним коштами за період з 29.04.2005р. по 01.08.2005р. Так, відповідно до пункту 5.3. кредитного договору за несвоєчасну сплату відсотків за надання кредиту позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
Тобто, умовами договору регламентований тільки порядок нарахування пені, саме за кожний день прострочення, а не можливість нарахування пені на протязі всього строку порушення зобов'язань, без будь-яких обмежень. Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, апеляційна інстанція вважає, що банк мав право звернутись з вимогою про стягнення пені за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитними коштами, з моменту коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому не приймаються до уваги посилання банку на пункт 6.8. кредитного договору, яким встановлено, що строк, у межах якого Банк може звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав, встановлюється тривалістю у 10 років, оскільки вказаний пункт передбачає строк, протягом якого банк може звернутись до суду, що не є тотожним з можливістю нарахування пені. Пеня мала нараховуватись за період прострочення сплати нарахованих процентів, тобто з 02.08.2005р. з врахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, а з позовом мав звернутись на протязі 10 років встановлених договором строку позовної давності.
Відтак, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що господарський суд необґрунтовано частково задовольнив вимоги позивача по стягненню пені за несвоєчасну сплату процентів.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі не відповідає чинному законодавству, прийнято з порушенням норм матеріального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга є підставою для його часткового скасування.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита розподіляються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми", на рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2011р. у справі №24/5009/1630/11 -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2011р. у справі №24/5009/1630/11 - скасувати частково.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" -задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Зутсріч" (70536, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новояковлівка, вул. Кібенка, 22, код ЄДРПОУ 24904657, рахунок № 96116301708143 в філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Суми") на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" (40000, м. Суми, вул. Кірова, 20, код ЄДРПОУ 09337273, рахунок № 361919031 в філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Суми") прострочену заборгованість за кредитним договором у сумі 500 000 грн. 00 коп., прострочених процентів за користування кредитними коштами у сумі 21 030 грн. 11 коп.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Зутсріч" (70536, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новояковлівка, вул. Кібенка, 22, код ЄДРПОУ 24904657, рахунок № 96116301708143 в філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Суми") на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Суми" (40000, м. Суми, вул. Кірова, 20, код ЄДРПОУ 09337273, рахунок № 361919031 в філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Суми") витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 2 605 грн. 15 коп., державного мита за звернення з позовною заявою у розмірі 5 210 грн. 30 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 98 коп.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий З.П.Азарова
Судді С.А.Малашкевич
А.М.М'ясищев
надр. 7 прим:
1 прим. -у справу;
2 прим. -позивачу
1 прим. -відповідачу
2 прим. -ДАГС;
1 прим. -ГСЗО;