29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"07" червня 2012 р.Справа № 16/5025/543/12
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Магера В.В., розглянувши матеріали справи
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький
до Приватного акціонерного товариства „Видавництво „Поділля", Корпоративного підприємства ДАК „Укрвидавполіграфія", м. Хмельницький
про стягнення 61 110,00 грн. заборгованості
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 25.04.2012 р.;
від відповідача: не з'явився.
В засіданні суду 07.06.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 35 000,00 грн. згідно векселя АА №0196862 та в сумі 26 110,00 грн. згідно векселя АА №0196861, всього на суму 61 110, 00 грн. боргу.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно укладеного договору б/н від 17.08.2009р. позивачем були надані послуги по друку 100 000 аркушів по 0,35 грн. ВАТ „Видавництво „Поділля" КП ДАК „Укрвидавполіграфія" (замовник). Відповідно до п.2.2 договору загальна вартість поставленої продукції становить 35 000 грн.
Відповідно до Акту надання послуг (виконання робіт) №8 від 28.08.2009 р. позивачем були надані послуги по друку 100 000 аркушів замовнику в повному обсязі, претензій по термінах виконання та по якості наданих послуг замовник не виставляв. Дані факти підтверджуються підписом та печаткою замовника. Згідно п.2.1 Договору „замовник" зобов'язаний оплатити акт виконаних робіт на протязі п'яти банківських днів.
Тому, у зв'язку з невиконанням замовником п.2.1 Договору№1 22.10.2009 р. між сторонами укладена Додаткова угода №1 до Договору б/н від 17.08.2009 р., за якою ВАТ „Видавництво „Поділля" КП ДАК „Укрвидавполіграфія" передало позивачу простий вексель на суму заборгованості, що складає 35 000 грн. від 22.10.2009 р.
В даному векселі зазначено, що ВАТ „Видавництво „Поділля" КП ДАК „Укрвидавполіграфія" 31.12.2009 р. має здійснити перерахунок коштів у сумі 35 000 грн. ФОП ОСОБА_1
Також, 01.09.2009 р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем „Укрвидавполіграфія" (замовником) був укладений договір №2 по виконанню ремонтної роботи, регламентної роботи, технічного обслуговування та пусконалагоджувальної роботи комплексу обладнання книжкового цеху.
Відповідно до п.3.1 договору №2 загальна сума договору складає 26 110 грн. Згідно Акту надання послуг (виконання робіт) №10 від 06.10.2009 р. позивачем надані послуги по проведенню ремонтних робіт замовнику в повному обсязі, претензій по термінах виконання та по якості наданих послуг замовник не виставляв. Дані факти підтверджуються підписом та печаткою замовника.
У зв'язку з невиконанням замовником п.3.1 договору №2, 22.10.2009 р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору від 01.09.2009 р. за якою ВАТ „Видавництво „Поділля" КП ДАК „Укрвидавполіграфія" передало позивачу простий вексель на суму заборгованості, що складає 26 110 грн. від 22.10.2009 р. В даному векселі також зазначено, що ВАТ „Видавництво „Поділля" КП ДАК „Укрвидавполіграфія" 31 грудня 2009 р. здійснить перерахунок коштів у сумі 26 110 грн. ФОП ОСОБА_1
04.01.2010 р. позивачем був направлений лист разом з актами прийому-передачі векселів до оплати з проханням прийняти до оплати векселі: вексель Серія АА № 0196861 на суму 26 110 грн. та вексель Серія АА № 0196862 на суму 35 000 грн.
10.06.2011 р. позивачу були надіслані підписані замовником акти-прийому передачі векселів до оплати і що вони прийняті ним 08.06.2011 р. Від підписання договорів і дотепер перерахунку коштів згідно договорів №1,2, додаткових угод до них та векселів не було.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунку від 18.10.2010р. згідно актів надання послуг №8 та №10 сума боргу ВАТ „Видавництво „Поділля" КП ДАК „Укрвидавполіграфія" перед позивачем становить 61 110 грн.
В обгрунтування позову посилається на ч.4.1 ст.175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом».
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Представник позивача у судове засідання 07.06.2012р. з'явився, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволені.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався. Повноважного представник в засідання суду не направив, поважні причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав, хоча про слухання справи повідомлявся із направленням ухвал від 11.05.2012р., від 23.05.2012р. з відмітками про їх отримання відповідачем згідно поштових повідомлень про вручення 16.05.2012р. та 28.05.2012р.
Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення учасників судового розгляду про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними документами.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрований виконкомом Хмельницької міської ради 06.10.2008р. згідно свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2, включене до ЄДР як фізична особа-підприємець згідно статдовідки №6822 від 14.10.2008р.
17.08.2009р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір б/н, згідно якого передбачено, що виконавець зобов'язаний надати послугу по друку 100000 аркушів по ціні 0,35 грн. згідно отриманого замовлення. Замовник зобов'язаний оплатити послуги згідно умов договору. (п.п.1.1, 1.2 договору).
Згідно п.п.2.1-3.2 договору сторони передбачили, що замовник зобов'язаний оплатити акт виконаних робіт на протязі 5-ти банківських днів. Загальна вартість поставленої продукції складає 35 000,00 грн. За порушення термінів оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання взятих згідно договору зобов'язань.
28.08.2009р. сторони склали Акт надання послуг (виконання робіт) №8, згідно якого підтвердили, що виконавець надав замовнику послуги по друку 100 00 аркушів по 0,35 грн., вартість виконаних робіт становить 35 000,00 грн. Виконавець і замовник не мають взаємних претензій по термінах виконання, оплати, якості наданих послуг (виконаних робіт).
22.10.2009р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору від 17.08.2009р., згідно якої сторони передбачили, що у зв'язку із невиконанням замовником п.2.1 договору б/н від 17.08.2009р., замовник передає виконавцю простий вексель на суму 35 000,00 грн., емітований від 22 жовтня 2009р. Факт передачі простого векселя засвідчується актом приймання-передачі.
08.06.2011р. сторони склали Акт прийому-передачі векселя до оплати, згідно якого підтвердили факт прийняття відповідачем до оплати Простого векселя АА №0196862 від 22.10.2009р. вартістю 35000,00 грн. Акт підписано представниками сторін, скріплено печатками.
01.09.2009р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір, згідно якого виконавець зобов'язувався виконати ремонтні роботи, регламентні роботи, технічне обслуговування та пусконалагоджувальні роботи комплексу обладнання книжкового цеху. Замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи згідно умов договору. (п.п.1.1, 1.2 договору).
Згідно п.п.2.1-3.3 договору передбачено, що термін виконання замовлення складає до 6 днів з моменту затвердження Замовником переліку робіт. Виконання робіт вважається завершеним, якщо послуги здані Замовнику і оформлені актами прийому-передачі. Загальна сума договору складає 26 110 грн. Оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України по безготівковому розрахунку. Замовник зобов'язаний повністю оплатити замовлення на протязі 6 днів після підписання акту прийняття виконаних робіт.
06.10.2009р. сторони склали Акт надання послуг (виконання робіт) №10, згідно якого підтвердили, що виконавець надав замовнику послуги по проведенню ремонтних робіт на суму 26 110,00 грн. Вартість виконаних робіт становить 26 110,00 грн. Виконавець і замовник не мають взаємних претензій по термінах виконання, оплати, якості наданих послуг (виконаних робіт).
22.10.2009р. сторони підписали Додаткову угоду №1 до договору від 01.09.2009р., згідно якої сторони передбачили, що у зв'язку із невиконанням замовником п.3.3 договору б/н від 01.09.2009р., замовник передає виконавцю простий вексель на суму 26 110,00 грн., емітований від 22 жовтня 2009р. Факт передачі простого векселя засвідчується актом приймання-передачі.
08.06.2011р. сторони склали Акт прийому-передачі векселя до оплати, згідно якого підтвердили факт прийняття відповідачем до оплати Простого векселя АА №0196861 від 22.10.2009р. вартістю 26 110,00 грн. Акт підписано представниками сторін, скріплено печатками.
Листом за вих.№1 від 04.01.2010р. позивач звернувся до відповідача із листом про прийняття до оплати векселя АА №0196861 на суму 26110,00 грн. та векселя АА №0196862 на суму 35000,00 грн.
Оскільки заборгованість по векселях не була погашена, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 35 000,00 грн. згідно векселя АА №0196862 та в сумі 26 110,00 грн. згідно векселя АА №0196861, всього на суму 61 110, 00 грн. боргу.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке:
Згідно ст.1 Закону України „Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України „Про цінні папери і фондову біржу", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
07.06.1930р. було підписано Конвенцію, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі (далі Уніфікований Закон), а 07.07.1999р. прийнято Закон України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено „Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі".
Згідно ст.75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що простий вексель містить: 1) назву „простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця складання простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця. (ст. 76 Уніфікованого Закону).
Статтею 77 Уніфікованого Закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).
До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.
Стаття 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні" визначає, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. (Частина третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 364-IV (364-15) від 25.12.2002р.). Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.
Статтею 5 Закону України „Про обіг векселів в Україні" встановлено, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).
Судом досліджено поданні в матеріали справи: простий вексель АА №0196861 на суму 26 110грн. та простий вексель АА №0196862 на суму 35 000,00 грн. (їх належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи), всього на суму 61 110,00 грн.
При цьому заборгованість в сумі 61 110,00 грн. підтверджується укладеними між сторонами договорами від 17.08.2009р., від 01.09.2009р., додатковими угодами до вказаних договорів, актами надання послуг від 28.08.2009р., від 06.10.2009р.
Доказів про погашення заборгованості в сумі 61 110,00 грн. відповідачем суду не було подано, доводи позивача не спростовано.
Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст.43 ГПК України).
Згідно ч.1 ст. 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1,7 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З урахуванням викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 61 110,00 грн. заборгованості за векселями, оскільки позовні вимоги узгоджуються з нормами чинного законодавства України, міжнародними нормами права (Уніфікованого Закону), підтверджені належними та допустимими доказами.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький до Приватного акціонерного товариства „Видавництво „Поділля", Корпоративного підприємства ДАК „Укрвидавполіграфія", м. Хмельницький про стягнення 35 000,00 грн. заборгованості задовольнити.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Видавництво „Поділля", Корпоративного підприємства ДАК „Укрвидавполіграфія", м. Хмельницький (проспект Миру, 69, код ЄДРПОУ 05905740) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький (АДРЕСА_1, код ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 61 110,00 грн. (шістдесят одна тисяча сто десять гривень 00 коп.) заборгованості, 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Видати наказ.
Повне рішення підписане 11.06.2012р.
Суддя В.В. Магера
Віддрук. 3 прим.:
1-до справи,
2-позивачу (АДРЕСА_2 -наручно згідно заяви)
3- відповідачу (м. Хмельницький, проспект Миру, 59 -рекоменд. з повідомл.).