33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"12" червня 2012 р. Справа № 5019/746/12
за позовом Комунальне підприємство "Рокитнекомуненергія"
до відповідача Рокитнівське сільське споживче товариство
про визнання права власності
Суддя Качур А.М.
Представники:
Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №178 від 25.05.2012 року);
Від відповідача : не з"явився;
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Комунальне підприємство "Рокитнекомуненергія" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Рокитнівського сільського споживчого товариства про визнання права власності на будівлю адмінприміщення, що знаходиться в смт.Рокитне по вул.1 Травня, 4 Рокитнівського району Рівненської області.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
14 червня 2004 р. між КП "Рокитнекомуненергія" (далі -Підприємство, Позивач) та Рокитнівським сільським споживчим товариством (далі -Товариство, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Підприємство придбавало, а Товариство відчужувало майно, а саме будівлю адмінприміщення площею 196,95 м2, що знаходиться в смт.Рокитне по вул.1 Травня, 4 Рокитнівського району Рівненської області. Вказана будівля була передана Підприємству по акту прийому-передачі.
Підприємство свої зобов'язання по договору виконало в повному обсязі і оплатило придбане майно. Відповідач в підтвердження виконання зобов'язань по договору, також, передав Підприємству технічний паспорт на придбану будівлю.
Проте, вказаний договір нотаріально не посвідчений, оскільки, як стверджує Позивач, Відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору мотивуючи це тим, що оскільки сторонами є юридичні особи, то договір не підлягає нотаріальному посвідченню.
З моменту передачі вказане нерухоме майно знаходиться у власності КП "Рокитнекомуненергія", яке несе всі витрати по його утриманню однак, не може в повній мірі розпоряджатися цим майном.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3301303918753.
Разом з тим, Відповідач подав суду відзив, в якому позовні вимоги Підприємства визнає в повному обсязі та в зв'язку з цим просить суд розглянути справу за відсутності його представника. Зазначає також, що укладений з Підприємством договір купівлі-продажу від 14 червня 2004 р., згідно якого Товариство відчужувало КП "Рокитнекомуненергія" будівлю адмінприміщення, нотаріально посвідчений не був оскільки Товариство не отримало витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно. Причиною цього Відповідач вказує відсутність коштів для отримання витягу.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі Відповідача за наявними у справі матеріалами.
З наданих в судових засіданнях пояснень Позивача, матеріалів справи №5019/746/12, суд вбачає таке.
14.06.2004 між Відповідачем як Продавцем та Позивачем як Покупцем укладено договір купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України (далі -Договір), згідно якого Підприємство придбавало, а Товариство відчужувало майно, а саме будівлю адмінприміщення площею 196,95 м2, що знаходиться в смт.Рокитне по вул.1 Травня, 4 Рокитнівського району Рівненської області.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що право власності на майно переходить до Позивача з моменту підписання акта приймання-передачі після повної оплати Відповідачу вартості купленого майна.
Позивачем сплачено вартість придбаного за договором майна у розмірі 22680,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
14.06.2004 сторонами договору підписаний акт приймання-передачі майна, що є предметом договору.
Договір його сторонами нотаріально посвідчено не було. Умова щодо обов'язку сторін нотаріально посвідчити договір у договорі не встановлена.
В обґрунтування вимог позову Позивач послався на ухилення Відповідача від нотаріального посвідчення договору.
Правовстановлюючих документів на спірне майно сторонами у справі під час її судового розгляду не надано.
Доказів державної реєстрації права власності на спірне майно за Відповідачем суду також не надано.
Заслухавши пояснення Позивача, дослідивши і оцінивши обставини та докази у справі, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.ст. 4-3, 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Предметом спору за позовними вимогами Підприємства є визнання за ним права власності на придбане за Договором майно з підстав ухилення Товариством від нотаріального посвідчення даного договору.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
У відповідності з приписами ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з приписами ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2002 за № 157/6445 встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.3. Тимчасового положення).
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п. 1.4. Тимчасового положення).
Частиною 2 ст. 209 Цивільного кодексу України встановлено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення правочину може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України.
Стаття 220 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Водночас, Позивачем не пред'являлась вимога про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.
Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Отже, правила ст. 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі № 2-17/604-2009.
Судом встановлено, що Договір купівлі-продажу від 14.06.2004 року, на підставі якого Позивачем придбане нерухоме майно не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для визнання права власності на майно, набуте на підставі такого договору.
Суд також зазначає, що рішенням реєстратора Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" №824 від 09 червня 2006 року відмовлено КП "Рокитнекомуненергія" в оформленні права власності на адмінбудівлю в смт.Рокитне, вул.1 Травня, 4.
Реєстратором, відповідно до п.1.4, 1.13, п.2.1, п.3.1, п.п. 4, 9, 10 п.3.3 Тимчасового Положення "Про реєстрацію прав власності на нерухоме майно" (далі -Положення), прийнято рішення про відмову в оформленні права власності з наступних підстав:
По-перше, відповідно до п.2.1 Положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що передбачені цим Положенням.
По-друге:п.3.3 Положення передбачено підстави відмови в реєстрації прав власності на нерухоме майно. Попереднім власником, тобто Рокитнівським ССТ неотримано витягу з реєстру прав власності для відчуження, що передбачено п.п. 9, тобто, відчуження відбулося без отримання витягу з Реєстру прав власності, що є підставами для відмови в реєстрації прав.
По-третє: подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства.
Ухилення від нотаріального посвідчення договору виражається у відмові від нотаріального посвідчення такого договору.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку має місце не ухилення від нотаріального посвідчення договору, а порушення порядку реєстрації права власності на нерухоме майно.
Крім того, у відзиві Відповідач не заперечує проти позовних вимог, не оспорює право власності Позивача на будівлю адмінприміщення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Відповідачем не вчинено дій, що свідчили б про оспорювання чи невизнання ним права власності на спірний об'єкт нерухомості, а відмова реєстратора в оформленні такого права пов'язана з недотриманням Позивачем та Відповідачем встановленого порядку оформлення даного права.
За відсутності доказів оспорювання чи невизнання Відповідачем права власності на спірне майно відсутні й підстави для визнання права власності на це майно згідно зі статтею 392 ЦК України, оскільки право Позивача не порушено.
Аналогічна позиція викладена у постанові від 13 лютого 2012 року про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року у справі № 11/188.
Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Позивачем не доведено порушення саме Відповідачем його суб'єктивного цивільного права власності на спірний об'єкт нерухомості (будівлю адмінприміщення), оскільки вбачається відсутність у останнього будь-яких власних претензій на предмет спору, а тому, позовні вимоги Комунального підприємства "Рокитнекомуненергія" задоволенню не підлягають.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Позивача.
Керуючись ст. ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Повне рішення складено 12.06.2012
Суддя Качур А.М.