33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А
"06" червня 2012 р. Справа № 5019/872/11
Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом спільного українсько-польського підприємства "Мажестік" (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХІ" (далі - Товариство) про стягнення 5 210 940 грн. 00 коп.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 за дов. від 20 квітня 2011 року,
відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 7 травня 2012 року
У квітні 2011 року Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства 5 210 940 грн. 00 коп. вартості безпідставно набутих результатів робіт, які були проведені позивачем на об'єктах відповідача.
Ухвалою господарського суду Рівненької області (суддя Бережнюк В.В.) від 22 квітня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/872/11 та призначено її до розгляду.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 20 червня 2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 лютого 2012 року вищезазначені судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
За результатами проведеного автоматичного розподілу дана справа передана на розгляд судді Павленку Є.В.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30 березня 2012 року справу № 5019/872/11 прийнято до свого провадження суддею Павленком Є.В. та призначено її до розгляду на 19 квітня 2012 року.
Ухвалою суду від 19 квітня 2012 року розгляд справи було відкладено на 10 травня 2012 року.
Також ухвалою від 19 квітня 2012 року на підставі клопотання позивача судом було витребувано у Славутського районного бюро технічної інвентаризації та у Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації інформаційні довідки про об'єкти нерухомості, розташовані за наступними адресами: Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1; Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 25; Рівненська область, Гощанський район, с. Франківка, вул. Бригадна, 4 Г та 4 Д.
Ухвалою від 10 травня 2012 року розгляд справи відкладено на 24 травня 2012 року.
Ухвалою суду від 24 травня 2012 року на підставі клопотання представника відповідача строк розгляду даного спору продовжено на п'ятнадцять днів - до 12 червня 2012 року, розгляд справи відкладено на 6 червня 2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пославшись на те, що між Товариством та Підприємством був укладений договір від 15 січня 2008 року №15, за умовами якого останній зобов'язався виконати будівельні роботи на об'єкті, що є власністю відповідача, а саме контрольно-пропускного (диспетчерського) пункту, розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1. У рамках продовження даної співпраці між позивачем та Групою компаній "Інсеко", до складу якої також входить відповідач, було підписано договір від 20 січня 2008 року, за умовами якого Позивач взяв на себе обов'язок виконати будівельні роботи на ряді об'єктів, які є власністю Товариства.
Так, на виконання вищезазначених угод були здійснені ремонтно-відновлювальні роботи по переобладнанню вищезазначеного контрольно-пропускного (диспетчерського) пункту під гуртожиток, їдальню, прохідну загальною вартістю 974 220 грн. 00 коп., роботи по переобладнанню майстерні під офіс елеватора (Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1) загальною вартістю 1 650 926 грн. 40 коп., роботи по переобладнанню огорожі, розташованої за вищевказаною адресою, загальною вартістю 619 196 грн. 40 коп., роботи по реконструкції адмінбудівлі (головного офісу), розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 1, на загальну суму 1 738 050 грн. 00 коп., а також ремонтно-відновлювальні роботи по переобладнанню картоплесховищ під зерносховища (Рівненська область, Гощанський район, с. Франківка, вул. Бригадна, 4Г та 4Д) загальною вартістю 1 107 211 грн. 20 коп.
Загальна вартість виконаних робіт становить 6 110 940 грн. 00 коп., проте відповідач розрахувався з позивачем лише частково, сплативши останньому 900 000 грн. 00 коп. за договором від 15 січня 2008 року № 15.
Відповідно до вимог діючого законодавства позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача акти приймання вищезазначених підрядних робіт, проте вказані акти не були підписані Товариством без пояснення причин відмови.
У зв'язку з тим, що договір від 20 січня 2008 року є по суті неукладеним та не має юридичної сили, оскільки сторонами не було досягнуто в належній формі згоди щодо всіх його істотних умов, а Група компаній "Інсеко" не є юридичною особою, 30 березня 2011 року позивач направив відповідачу вимогу про відшкодування вартості безпідставно набутих результатів виконаних будівельних робіт в сумі 5 210 940 грн. 00 коп. Оскільки вказана вимога була залишена Товариством без задоволення, Підприємство відповідно до положень статей 216, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) просило суд про задоволення своїх позовних вимог.
Відповідач проти позову заперечив, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідно до умов договору № 15, укладеного між сторонами 15 січня 2008 року, загальна вартість робіт за цією угодою була визначена в твердому кошторисі і становила 900 000 грн. 00 коп. Дана сума була сплачена позивачу, що не заперечується останнім. Водночас збільшення позивачем в односторонньому порядку вартості вказаних робіт на суму 74 220 грн. 00 коп. суперечить вимогам статей 639, 654 ЦК України та статті 321 Господарського кодексу України (далі - ГК України). У той же час стаття 1212 ЦК України не передбачає наявності договірних відносин між сторонами, а відтак вимога позивача про стягнення вищезазначеної суми заборгованості на підставі даної норми є неправомірною.
Крім того, представник Товариства зазначив, що інші об'єкти, вказані у позовній заяві, на момент проведення та закінчення будівельних робіт не належали відповідачу на праві власності, що виключає можливість набуття та збереження останнім результатів цих робіт.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15 січня 2008 року між Товариством та Підприємством був укладений договір підряду № 15, за умовами якого підрядник (позивач) зобов'язався виконати за завданням замовника (відповідача) на свій ризик, зі своїх матеріалів роботи по капітальному ремонту "під ключ" контрольно-пропускного пункту, розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1, а замовник у свою чергу - прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість (т. 1, а.с. 6-7).
Відповідно до пункту 2.1. вказаної угоди загальна вартість робіт, які будуть виконуватися за даним договором, становить 900 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ.
Крім того, вказаним пунктом було встановлено, що загальна вартість робіт деталізується у підписаному сторонами кошторисі, який є твердим.
На виконання умов вказаного договору позивач здійснив підрядні роботи на суму 900 000 грн. 00 коп., яка була оплачена відповідачем. Вказані обставини не заперечувалися представниками сторін у судовому засіданні та підтверджуються наявними у матеріалах справи актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий-березень 2008 року, підписаний між позивачем і відповідачем (т. 1, а.с. 18-23, 74-79), а також банківською випискою з особового рахунку відповідача за 28-29 січня 2008 року (т. 1, а.с. 84-85).
У той же час судом встановлено, що на підставі вищезазначеного договору позивачем було додатково виставлено відповідачу рахунок на 74 220 грн. 00 коп. за роботи, виконані на вищезазначеному об'єкті відповідача згідно акту приймання виконаних робіт за квітень-червень 2008 року (т. 1, а.с. 24-26). Проте даний акт не був підписаний відповідачем.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зі змісту вищезазначеного договору вбачається, що дана угода за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Частиною 1 статті 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник - надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (частина 3 статті 875 ЦК України).
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі на виконання робіт, який може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін (частина 3 статті 844 ЦК України).
Частиною 5 вищезазначеної статті встановлено, що підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.
Аналогічні положення містяться в статті 321 ГК України.
Як було зазначено вище, у договорі підряду від 15 січня 2008 року № 15 сторони прямо передбачили, що загальна вартість робіт за цією угодою становить 900 000 грн. 00 коп. і виконуються дані роботи на підставі твердого кошторису.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б могли свідчили про зміну умов даного договору щодо вартості виконаних робіт у порядку, визначеному статтею 651 ЦК України, вимога позивача про стягнення з відповідача додатково 74 220 грн. 00 коп. вартості підрядних робіт суперечить вимогам статті 844 ЦК України та статті 321 ГК України.
Слід також зазначити, що заявляючи позовну вимогу про стягнення вищезазначеної суми, Підприємство послалося на статтю 1212 глави 83 ЦК України.
Відповідно до положень вищезазначеної статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні та відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, з аналізу положень вищезазначеної статті вбачається, що закріплені в ній норми застосовуються до недоговірних зобов'язань -так званих кондиційних зобов'язань. Проте, в обґрунтування своєї позовної вимоги про стягнення з Товариства 74 220 грн. 00 коп., Підприємство вказувало на те, що дана сума є вартістю будівельних робіт, виконаних позивачем за усною домовленістю сторін у рамках продовження співпраці згідно договору будівельного підряду від 15 січня 2008 року № 15.
Крім того, вищезазначеним договором прямо передбачено, що підрядник за цією угодою зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту контрольно-пропускного пункту (Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1) "під ключ", вартість яких згідно твердого кошторису складає 900 000 грн. 00 коп. Відтак, цей договір, з урахуванням приписів статті 844 ЦК України та статті 321 ГК України, не надає його сторонам права вимагати збільшення або зменшення вартості будівельних робіт, виконаних на вищезазначеному об'єкті.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відносини, які виникли між сторонами щодо стягнення вартості додатково проведених робіт в сумі 74 220 грн. 00 коп. не є позадоговірними, що виключає можливість застосування до цих відносин положень статті 1212 ЦК України.
За таких обставин позов у частині стягнення з відповідача даної суми не підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з Товариства вартість безпідставно отриманих результатів робіт, проведених згідно договору від 20 січня 2008 року на об'єктах, що є власністю відповідача, зокрема: ремонтно-відновлювальні роботи по переобладнанню майстерні під офіс елеватора (Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганопільське шосе, 1) загальною вартістю 1 650 926 грн. 40 коп., роботи по переобладнанню огорожі, розташованої за вищевказаною адресою, загальною вартістю 619 196 грн. 40 коп., роботи по реконструкції адмінбудівлі (головного офісу), розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 1, на загальну суму 1 738 050 грн. 00 коп., а також ремонтно-відновлювальні роботи по переобладнанню картоплесховищ під зерносховища (Рівненська область, Гощанський район, с. Франківка, вул. Бригадна, 4 Г та 4 Д) загальною вартістю 1 107 211 грн. 20 коп.
Судом встановлено, що 20 січня 2008 року між Групою компаній "Інсеко" та позивачем був підписаний договір, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок виконати будівельні роботи на вищезазначених об'єктах (т. 1, а.с. 8).
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з вимогами частини 2 вищезазначеної статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК України).
У зв'язку з тим, що стороною у договорі від 20 січня 2008 року, що за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, є Група компаній "Інсеко", яка згідно довідки Головного управління статистики у Рівненській області від 14 червня 2011 року № 02-2-05/445 (т. 1, а.с. 118) не є юридичною особою, а також враховуючи той факт, що між сторонами не було досягнуто в належній формі згоди щодо всіх істотних умов цієї угоди, визначені статтями 638, 875, 877 ЦК України та статтею 318 ГК України, суд, на підставі вищезазначених норм закону дійшов висновку про те, що даний договір є неукладеним.
На підтвердження факту проведення робіт по вищезазначеним об'єктам Підприємство надало суду акти приймання виконаних підрядних робіт (т. 1, а.с. 27-55).
Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Враховуючи положення вищезазначеної норми, вищезазначений акт є документом, що визначає термін проведення виконаних підрядних робіт та підтверджує факт їх закінчення.
У той же час з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема листа позивача від 1 серпня 2008 року № 59 (т. 1, а.с. 58), вбачається, що акти виконаних робіт по вищезазначеним об'єктам були надіслані для підписання голові правління Групи компаній "Інсеко" Маламуду А.М.
Докази, які б свідчили про направлення цих актів у встановленому законом порядку позивачу, у матеріалах даної справи відсутні.
Як зазначалося вище, положення статті 1212 ЦК України визначають загальні положення про кондиційні (недоговірні) зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки законом або договором, а й адміністративним актом та одностороннім правочином.
При цьому, умовами виникнення даних зобов'язань є: набуття (збереження майна, яке мало бути витрачене) однією особою; відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для цього (угоди сторін, вказівки закону тощо).
У своїй позовній заяві Підприємство, зокрема, зазначило, що на підставі договору від 20 січня 2008 року ним було виконано ремонтно-відновлювальні роботи по переобладнанню майстерні під офіс елеватора (Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганопільське шосе, 1) загальною вартістю 1 650 926 грн. 40 коп., що підтверджується актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за квітень-червень 2008 року на суму 1513 146 грн. 00 коп. та актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 року на суму 137 780 грн. 40 коп.
Водночас у самому акті за квітень-червень 2008 року на суму 1513 146 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 27-32) зазначено, що цим актом були оформлені роботи по ремонту приміщень майстерні ТОВ "Агро ХХІ" м. Славута Хмельницької області. Даний акт підписаний позивачем 1 червня 2008 року. У той же час актом за липень 2008 року були оформлені ремонтні роботи Славутського РТП (Агро-21) на суму 137 780 грн. 40 коп. Слід також зазначити, що цей акт підписаний позивачем 15 червня 2008 року, тобто раніше періоду проведення вказаних у ньому робіт (т. 1, а.с. 33-36).
Отже, як вказує сам позивач, даними актами були оформленні роботи по переобладнанню майстерні відповідача, розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Славута, Ганнопільське шосе, 1.
Водночас у матеріалах даної справи наявна копія нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23 червня 2008 року № 3741, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Славутське ремонтно-транспортне підприємство" та відповідачем, за яким останній набув на праві приватної власності комплекс будівель, зокрема майстерні площею 2377,8 м2 та 1548,9 м2, розташовані за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна 25 (т. 2, а.с. 79-81). Вказані приміщення були передані відповідачу згідно акту прийому передачі нерухомого майна від 23 червня 2008 року (т. 2, а.с. 82), тобто значно пізніше дати закінчення проведених позивачем будівельних робіт.
Також у матеріалах справи наявні інформаційні довідки комунального підприємства "Славутське бюро технічної інвентаризації" з яких вбачається, що дані об'єкти нерухомості належать Товариству та були зареєстровані за новою адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1/4 та 1/7 (т. 2, а.с. 46, 60).
Водночас з надісланих вказаним підприємством інформаційних довідок вбачається, що інших приміщень майстерень по вищезазначеній адресі за відповідачем не зареєстровано.
Надані представником позивача пояснення від 31 травня 2012 року (т. 2, а.с. 102-105), в яких останній зазначив, що позивачем було помилково зазначено будівлю майстерні, у той час, як проводилася реконструкція будівлі гаража, що належить відповідачу на праві власності згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 7 лютого 2008 року № 640, не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що в актах виконаних підрядних робіт, в листах, адресованих голові правління Групи компаній "Інсеко" від 13 червня 2008 року № 42 та від 24 червня 2008 року № 45 (т. 1, а.с. 56-57), а також у своїй позовній заяві Підприємство вказувало на те, що воно проводило реконструкцію саме будівлі майстерні. Водночас у матеріалах даної справи відсутні належні докази того, що позивач здійснював реконструкцію вищезазначеної будівлі гаража.
Крім того, дані пояснення фактично свідчать про зміну позивачем підстав позову. Водночас згідно частини 4 статті 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Пунктом 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу, зокрема доказів направлення відповідачу її копії. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України. Оскільки позивач не надав докази направлення копії вказаної заяви відповідачу, господарський суд позбавлений можливості розглянути дану заяву по суті.
На підтвердження виконання ремонтно-відновлювальних робіт по переобладнанню огорожі (Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1) позивачем був наданий акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень-червень 2008 року на суму 619 196 грн. 40 коп.
Зі змісту даного акту (т. 1, а.с. 37-40) вбачається, що він був підписаний позивачем 15 червня 2008 року, у той же час судом встановлено, що право власності на вказаний об'єкт відповідач набув лише у серпні 2008 року на підставі договору купівлі-продажу від 1 серпня 2008 року № 31 (т. 2, а.с. 83-84). Дане майно було передано на підставі акту прийому-передачі до вищезазначеного договору від 5 серпня 2008 року (т. 2, а.с. 85). Цей факт не заперечується позивачем.
На підтвердження виконання робіт по реконструкції адмінбудівлі (головного офісу), розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 1, позивач надав акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень-червень 2008 року та липень 2008 року на суму відповідно 1 738 050 грн. 00 коп. та 21 337 грн. 20 коп. (т. 1, а.с. 41-51). Проте судом встановлено, що акт за липень підписаний позивачем 10 липня 2008 року, а акт за квітень-червень 2008 року -20 травня 2008 року, тобто значно раніше закінчення періоду, в який проводилися дані роботи.
Водночас в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на приналежність відповідачу адмінбудівлі (головного офісу), розташованого за вищезазначеною адресою. Надані позивачем пояснення від 31 травня 2012 року щодо помилки в адресі та назві самого об'єкту, оскільки (згідно даних пояснень) фактично проводилася реконструкція контори, розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 25 (після зміни адреси об'єкта: Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1/1), яку відповідач набув на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23 червня 2008 року № 3741, не можуть бути розглянуті судом по суті, оскільки вказана обставина фактично свідчить про зміну позивачем підстави позову. Проте така заява, як вже зазначалося вище, подана позивачем з порушенням вимог статті 57 ГПК України. Крім того, у наданих поясненнях представник позивача зазначав, що будівельні роботи по вказаному об'єкту проводилися не в квітні-липні 2008 року, а в квітні-червні 2008 року, тобто до моменту набуття відповідачем права власності на вказаний об'єкт нерухомості.
Щодо робіт, виконаних позивачем по переобладнанню картоплесховищ під зерносховища (Рівненська область, Гощанський район, с. Франківка, вул. Бригадна, 4 Г і 4 Д), загальною вартістю 1 107 211 грн. 20 коп., слід зазначити наступне.
В якості доказу проведення переобладнання вищезазначених об'єктів Підприємством був наданий акт приймання виконаних робіт за квітень-червень 2008 року, який був підписаний останнім 6 червня 2008 року (т. 1, а.с. 52-55).
Проте зі змісту даного акту вбачається, що ним були оформлені роботи по реконструкції зерноскладів в с. Симонів. Крім того, з наявних у матеріалах справи інформаційних довідок від 23 травня 2012 року № 896/1 та 897/1, наданих Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації (т. 2, а.с. 91-92), вбачається, що відповідач набув право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франківка, вул. Бригадна, 4 Г і 4 Д лише 14 жовтня 2008 року на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 24 вересня 2008 року у справі № 5/99.
Посилання позивача на те, що вищезазначені огорожа, будівля контори, а також нежитлові будівлі, розташовані в селі Франківка були придбані відповідачем за цінами, що є значно нижчими вартості виконаних будівельних робіт, суд вважає необґрунтованими, оскільки статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відтак згідно з вищезазначеними вимогами чинного законодавства, укладаючи договір купівлі-продажу, сторони на власний розсуд визначають вартість майна, що передається за цим договором.
Водночас позивачем не надано суду доказів того, що правочини, за якими відповідачем було набуто вищезазначене майно є нікчемними або були визнані недійсними у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було доведено факт приналежності вищезазначених об'єктів нерухомості відповідачу на час проведення вказаних будівельних робіт, а відтак це виключає можливість отримання останнім результатів цих робіт. Як було встановлено судом, право власності на огорожу (Хмельницька область, м. Славута, вул. Ганнопільське шосе, 1) та об'єкти, розташовані в селі Франківка Гощанського району Рівненської області відповідач набув після завершення робіт, проведених Підприємством на цих об'єктах, у зв'язку з чим позовна вимога останнього про стягнення з Товариства вартості вказаних робіт є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Щодо об'єкту, розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 1, слід зазначити, що позивач взагалі не надав докази приналежності вказаного нерухомого майна відповідачу, у зв'язку з чим вимога про стягнення з останнього вартості робіт, проведених на даному об'єкті, також не підлягає задоволенню.
Крім того, факт відсутності права власності Товариства на вищевказані об'єкти у період проведення вказаних будівельних робіт також не заперечувався самим позивачем. Зокрема, з наявних у матеріалах справи копій листів директора Підприємства від 13 червня 2008 року № 42 та від 24 червня 2008 року № 45 (т. 1, а.с. 56-57), адресованих голові правління Групи компаній "Інсеко" Маламуду А.М., вбачається, що між вказаними особами була домовленість про ремонт приміщень ВАТ "Славутського РТП".
Також необґрунтованими є посилання позивача на докази, зібрані в рамках перевірки заяви директора Підприємства Денисюка А.А. відносно дій посадових осіб Товариства, оскільки постановою старшого оперуповноваженого сектору Державної служби боротьби з економічними злочинами Славутського РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_5 від 2 квітня 2012 року в порушенні кримінальної справи за вищезазначеною заявою відносно посадових осіб відповідача було відмовлено.
Водночас відповідно до частини 3 статі 35 ГПК України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.
Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами своїх вимог до відповідача, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11 червня 2012 року
Суддя Є.В. Павленко