33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"05" червня 2012 р. Справа № 5019/511/12
За позовом публічного акціонерного товариства «Іскра»
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 16 511, 02 грн.
суддя Гудзенко Я.О.
Представники:
від позивача: - не з'явився
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Іскра»(далі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 16 511, 02 грн., з яких: основний борг в сумі 14 802, 00 грн., пеня 581, 43 грн., 3% річних 431, 90 грн., інфляційні втрати 695, 69 грн. за надані транспортні послуги згідно заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 28.12.10 р. № 197/39.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5019/511/12, розгляд справи призначено на 25.04.2012 р.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.04.12 р. розгляд справи було відкладено на 30 травня 2012 року у зв'язку з неявкою відповідача.
28.05.2012 р. до канцелярії господарського суду через факсимільний зв'язок від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі свого представника та за наявними матеріалами справи.
У судове засідання 30.05.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 36)
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.05.2012 року відкладено розгляд справи на 5 червня 2012 року.
У судове засідання 05.06.2012 року не з'явився ні представник позивача, ні представник відповідача, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належно повідомлені.
Оскільки відкладення розгляду справи приведе до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України граничного строку вирішення спору, суд відповідно до ст. 75 ГПК України дійшов висновку про необхідність розгляду справи за наявними в ній матеріалами без участі відповідача.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 05.06.2012 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -
В обгрунтування позову позивач зазначає, що 28.12.2010 року на підставі усної домовленості, шляхом факсимільного зв'язку відповідачем позивачу була передана заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 28.12.2010 року № 197/39 (далі-заявка).
Згідно умов заявки, сторонами узгоджено вартість транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезення вантажу.
Перевезення здійснюється автомобілем марки МАН, державний реєстраційний номер НОМЕР_1/ НОМЕР_2.
Як вбачається з заявки, адресою та датою завантаження вказано: Rudolph Spedition und Logistik GmbH, Gutenbergstr.3, D-85098 Grobmehring, 29.12.2010 р., адресою розвантаження м.Стрий згідно CMR, термін доставки вантажу - 04.01.2011р.
Крім того, сторонами було узгоджено, що сума фрахту становить 1 400 євро по курсу на день продажу валюти по перерахунку, оплата здійснюється впродовж 14-16 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (CMR, рахунку та акту виконаних робіт).
Відповідно до примітки до заявки перевізнику проводиться оплата за перевезення після розвантаження вантажу і перевірки його цілісності і кількості, також перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту його видачі вантажу, прийнятого до перевезення (згідно чинного законодавства України) та зобов'язаний компенсувати нанесені збитки у повному обсязі.
В судовому засіданні 25.04.12 р. за твердженням представника позивача, ним було вчасно і в повному обсязі виконано свої зобов'язання за замовленням, що підтверджується підписом та відтиском печатки вантажоотримувача та митних органів без зауважень та претензій до перевізника у Міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), яка міститься в матеріалах справи.
В судовому засіданні позивачем надані пояснення згідно з якими позивач відповідно до журналу вихідної кореспонденції та списку поштових відправлень № 109 від 19.02.2011р. скерував на адресу відповідача оригінали: Міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR), рахунок - фактуру № ТІ-0000070 від 04.01.2011р., Акт № ТІ-0000070 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 04.01.2011 року (а.с.13-14), але підтвердження направлення вказаних документів за адресою відповідача (квитанції відділення органу поштового зв'язку) та отримання відповідачем вказаних документів, позивачем суду не надано. В списку поштових відправлень № 109 від 19.02.2011 року не вказано адреси відповідача і не зазначено які саме документи йому направлені.
Відповідно до умов заявки, оплата наданих послуг повинна була бути здійснена відповідачем на протязі 14-16 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів, зазначених в заявці.
Як зазначається в позовній заяві, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість за надані послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, які були залишені відповідачем без відповіді.
З доводів позивача вбачається, що претензій щодо наданих позивачем послуг відповідачем не пред'являлось, станом на день подання позову оплата наданих транспортно-експедиційних послуг не здійснена.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відносини з надання позивачем транспортних послуг на перевезення вантажу відповідачу носять договірний характер, але матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами укладався договір перевезення вантажу, відповідно до глав 64, 65 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) з врахуванням особливостей встановлених главою 32 Господарського кодексу України (далі-ГК України), Законом України „Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі-Закон).
Позивач, в судовому засіданні зауважив, що транспортна заявка є господарським договором, яка вчинена у письмовій формі та відповідно до якої позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу, наданого відповідачем, автомобільним транспортом, а відповідач зобов'язувався оплатити вказану послугу.
За усними поясненнями наданими в судовому засіданні позивачем, про факт надання транспортно-експедиторських послуг відповідачу свідчить наявна у матеріалах справи міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), яка містить дані митного контролю та відповідно до якої позивачем було виконано без зауважень та заперечень умови заявки.
За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 р. № 72/14-612/1-1559 Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі-КДПВ) набула для України чинності 17 травня 2007 р. КДПВ закріплює форму міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), яка підтверджує факт приймання-передачі вантажу та наявність договірних відносин між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), а також умови перевезення вантажу на основі положень Конвенції.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку здійснення контролю за доставкою до митниці призначення товарів, що переміщуються транзитом через територію України на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення" від 26.12.2011 року № 1718 партія товарів - товари, що відправляються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом відповідно до законодавства з питань перевезення вантажів.
Згідно ст. 4 КДПВ договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка відповідно до ст. 5 КДПВ складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником та перевізником. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Відповідно до ст. 6 КДПВ накладна повинна містити такі реквізити: a) дату і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адресу відправника; c) ім'я та адресу перевізника; d) місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адресу одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вагу вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заяву про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
Крім того, у випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.
Також сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
Відповідно до ст. 9 Конвенції КДПВ вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
При дослідженні копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 29.12.2011 р. судом встановлено, що вказаний документ не оформлено у відповідності до вимог КДПВ, зокрема відсутні: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору, вид послуги експедитора, вид та найменування вантажу, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили, розмір плати експедитору, порядок розрахунків, пункти відправлення та призначення вантажу, порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта, строк (термін) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами ч.1 ст. 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 639 ЦК України визначено, що договір вважається укладеним, коли йому надано тієї форми, про яку домовились сторони, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Вимогами ст. 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем на підтвердження наявності правовідносин між позивачем та відповідачем щодо надання послуг з перевезення за маршрутом Німеччина - Україна (м. Стрий) вартістю 14 802, 00 грн. було надано тільки ксерокопію заявки № 197/39 від 28.12.2010 року (а.с. 9), на якій, до того ж, у графі «фрахтова сума» внесені рукописні зміни до тексту заявки.
Ухвалами суду від 03.04.2012 року та 25.04.2012 року позивача було зобов'язано надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали: заявки № 197/39 від 28.12.2010 р. (а.с. 9), міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) та акту № ТІ-0000070 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.01.2011 року (а.с. 11, 12), однак вимог ухвал позивачем не виконано.
Таким чином, вказані вище документи як докази по справі щодо виникнення у позивача та відповідача правовідносин по наданню транспортних послуг за маршрутом Німеччина -Україна (м. Стрий) вартістю 14 802, 00 грн. не приймаються, з огляду на те, що оригінали зазначених документів суду не було надано.
Також, суд враховує і те, що неподання позивачем для огляду в судовому засіданні оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) позбавляє суд можливості об'єктивно оцінити наданий доказ, на якому ґрунтується позов. До тогож, копія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) не може підтверджувати факт здійснення перевезення та отримання товару за адресою вказаною відповідачем в заявці, тобто не підтверджує ні існування, ні дійсність правовідносин між позивачем та відповідачем щодо здійснення перевезення за вказаним маршрутом і вартістю 14 802 грн., зазначеною позивачем в заявці.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування між сторонами у справі правовідносин з надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом істотних умов договору. З урахуванням того, що інших належних доказів у відповідності до статтей 4-3, 22, 32-34 Господарського процесуального кодексу України у підтвердженні позовних вимог щодо вищенаведених фактів позивачем не надано, а надані докази не є такими, що в розумінні зазначених норм підтверджують обставини, на які посилається позивач, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові у позові покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Публічному акціонерному товариству «Іскра» у позові відмовити.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 07.06.2012 року.
Суддя Гудзенко Я.О.