33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"31" травня 2012 р. Справа № 5019/540/12
Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі -Підприємець) до товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Захід" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 22 079 грн. 00 коп.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: не з'явився,
У квітні 2012 року Підприємець звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору від 8 вересня 2011 року, укладеним між сторонами у справі, позивачем було надано послуги по здійсненню перевезення працівників відповідача на загальну суму 29 050 грн. 00 коп. Оскільки дане підприємство взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості послуг виконало лише частково, заборгувавши Підприємцю 22 050 грн. 00 коп., останній, посилаючись на статті 509, 530, 610, 611, 625, 628, 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу, а також три проценти річних у розмірі 29 грн. 00 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою господарського суду Рівненької області від 5 квітня 2012 року (суддя Пашкевич І.О.) порушено провадження у справі № 5019/540/12, розгляд якої, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 5 квітня 2012 року, було призначено на 26 квітня 2012 року.
У зв'язку з помилковим внесенням до комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" даних щодо призначення судді Пашкевич І.О., розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2012 року № 70/2012 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5019/540/12, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Павленку Є.В.
Ухвалою від 26 квітня 2012 року розгляд справи було відкладено на 15 травня 2012 року.
Ухвалою від 15 травня 2012 року розгляд справи відкладено на 31 травня 2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
У судові засідання, призначені на 26 квітня 2012 року, 15 травня 2012 року та 31 травня 2012 року, відповідач не забезпечив явку своїх повноважних представників, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав неявки своїх представників не направив.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвали суду від 5 квітня 2012 року про порушення провадження у справі та про виправлення описки були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 33000, місто Рівне, вулиця Вербова, будинок 38/156. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання (а.с. 23-24, 26-27).
З метою встановлення дійсної адреси відповідача судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Захід" є наступна адреса: 33018, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Курчатова, будинок 1, офіс 208. У зв'язку з цим ухвали суду про відкладення розгляду справи від 26 квітня 2012 року та від 15 травня 2012 року були направлені Товариству за вищезазначеною адресою, однак дані поштові повідомлення також повернуто підприємством поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 33-34, 39-40).
Пунктом 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.
Слід також зазначити, що за частиною 1 статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку.
За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
8 вересня 2011 року між Товариством та Підприємцем був укладений договір, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок здійснювати перевезення працівників відповідача до місця проживання за вказаним ним маршрутом.
У пункті 3.3 вказаного договору сторони погодили, що замовник (відповідач) зобов'язаний забезпечити оплату транспортних послуг перевізника (позивача) по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок виконавця протягом семи робочих днів після закінчення місяця, в якому здійснювалися перевезення. Розрахунок оплати поїздок подається окремо на кожен місяць не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалися перевезення.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору Підприємець здійснив перевезення працівників Товариства на загальну суму 29 050 грн., що підтверджується актами здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 30 вересня 2011 року, від 11 жовтня 2011 року, від 20 жовтня 2011 року, від 8 листопада 2011 року та від 26 листопада 2011 року, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с. 8-12). Вказані акти були скріплені мокрими печатками сторін, будь-яких зауважень до наданих послуг з боку Товариства до Підприємця пред'явлено не було.
Проте всупереч умовам договору Товариство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості вказаних послуг виконало лише частково, сплативши Підприємцю 7 000 грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується наданою позивачем банківською випискою з його особового рахунку, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 13).
Листом від 3 березня 2012 року вих. № 1 перевізник направив на адресу замовника претензію, в якій вимагав сплатити суму заборгованості за укладеним між ними договором від 8 вересня 2011 року в повному обсязі. Вказана претензія була отримана відповідачем 13 березня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 14), проте дана претензія була залишена Товариством без задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення.
Статтею 920 ЦК України встановленого, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 8 вересня 2011 року, яка складає 22 050 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Підприємця до Товариства про стягнення вказаної суми є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням Товариством своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, останній також просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 29 грн. 00 коп. нарахованих на суму основного боргу з 19 березня 2012 року по 3 квітня 2012 року.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 4.6 договору сторони погодили, що невиконання взятих на себе за цим договором зобов'язань тягне правові наслідки, передбачені чинним законодавством. Питання не врегульовані у цьому договорі (у тому числі і межі відповідальності при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору), вирішуються відповідно до чинного цивільного законодавства.
Оскільки розмір трьох процентів річних, нарахованих Підприємцем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 29 грн. 00 коп. також підлягає задоволенню.
За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Захід" (33018, місто Рівне, вулиця Курчатова, будинок 1, офіс 208, ідентифікаційний код: 35539140) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 22 050 (двадцять дві тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, три проценти річних у розмірі 29 (двадцять дев'ять) грн. 00 коп., а також 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 5 червня 2012 року
Суддя Є.В. Павленко