ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/5047-2012 11.06.12
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ"
доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 20 578,36 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -ОСОБА_2, представник за довіреністю;
від відповідача -не з'явився.
У квітні 2012 року Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі -відповідач) про стягнення 20 578,36 грн., з яких: 18 640,75 сума основного боргу, 1 456,53 пені, 481,08 грн. 3% річних.
Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №5-1059/10.010 від 26.07.2010 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Форд Фюжин»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Ауді-80» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому претензію про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 порушено провадження у справі №5011-34/5047-2012 та призначено її розгляд на 23.05.2012.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що постанова Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2011 містить суперечливі та неналежні дані щодо ТЗ учасників ДТП, зокрема вказано, що винуватець ДТП ОСОБА_3, керував автомобілем "Ауді," д.н.з. НОМЕР_3, в той час як забезпеченим за полісом ОСЦПВВНТЗ № ВЕ/4096857 виступає автомобіль "Ауді", д.н.з. НОМЕР_2, також у постанові зазначено, що потерпілий ОСОБА_4 керував автомобілем "Форд", д.н.з. НОМЕР_5, в той час як застрахованим за договором КАСКО №5-1059/10.010 виступає автомобіль "Форд", д.н.з. НОМЕР_1. Тобто, згідно вищевказаної постанови суду, ДТП сталася за участю зовсім інших транспортних засобів.
Крім того, відповідач заперечив проти вимоги щодо стягнення пені у сумі 1 456,53 грн., та 3% річних у сумі 481,08 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з постанови Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2011, 14.12.2010 об 11:30 год. в м. Львові на вул. Стрийська-Луганська була скоєна ДТП, а саме зіткнення «Форд Фюжин»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_4 із автомобілем «Ауді-80»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_3
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постанови Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2011. Вказаною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Форд Фюжин».
Відповідно до Звіту №102 по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля, складеного 27.12.2010, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Форд Фюжин»у результаті його пошкодження при ДТП складає 19 473,04 грн.
Розмір матеріальної шкоди відповідно до рахунків № СФ-0007026 від 21.12.2010 складає 19 150,75 грн.
Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №5-1059/10.010 від 26.07.2010, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»та ОСОБА_4
За вищезазначеним договором добровільного страхування наземного транспорту №5-1059/10.010 від 26.07.2010 та на підставі страхового акту №1150 від 27.12.2010 позивачем було виплачено страхове відшкодування за автомобіль «Форд Фюжин» у сумі 19 150,75 грн. Факт виплати зазначених коштів підтверджується платіжними дорученнями №938 від 28.12.2010 на суму 13 446,73 грн., №941 від 30.12.2010 на суму 5 704,02 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 19 150,75 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «Ауді-80»встановлена у судовому порядку.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №ВЕ/4096857 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 3). Вказаним договором (полісом №ВЕ/4096857) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза -510 грн. (пункт 2), строк дії полісу з 18.06.2010 до 17.06.2011 (пункт 3).
Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВЕ/4096857) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, -визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Відповідно до пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" договори обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).
Позивачем було подано до відповідача претензію про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № ВЕ/4096857 в сумі 19 150,75 грн. Крім того, до вказаної заяви були додані документи необхідні для розгляду питання щодо здійснення страхової виплати за Полісом № ВЕ/4096857. У матеріалах справи містяться докази отримання вказаної вимоги разом з додатками відповідачем 04.05.2011 (повідомлення про вручення поштового відправлення).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як було зазначено раніше, відповідно до звіту № 102 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Форд Фюжин»у результаті його пошкодження при ДТП складає 19 473,04 грн.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в заявленій позивачем сумі 18 640,75 грн.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 456,53 грн.
Розглянувши спір по суті в частині остаточних позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.
Однак, слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.
Наведене випливає з вимог статті 547 та абзацу 1 частини 2 статті 551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між позивачем та відповідачем у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 1 456,53 грн. пені.
Водночас, згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент звернення до відповідача з регресною вимогою) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Аналогічне положення закріплено й у пункті 36.5 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування).
Таким чином, положення пункту 37.2 статті 37 (пункту 36.5 статті 36) Закону "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Таким чином, як вже було зазначено, виходячи зі змісту норм статті 992 ЦК України та пункту 37.2 статті 37 (пункту 36.5 статті 36) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакціях, чинних на момент звернення до відповідача з регресною вимогою та виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.
Разом з тим, згідно з частини 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (частина 1 статті 546, частини 1, 3 статті 549 ЦК України).
Однак, ані ЦК України, ані Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).
За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 27 березня 2012 року у справі № 4/17-3520-2011 (за позовом ПАТ "СК "Соверен" до ПАТ "Міська страхова компанія" про відшкодування 10 296,11 грн. шкоди в порядку регресу та стягнення 677,71 грн. пені).
З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає задоволенню за розрахунком позивача повністю у сумі 481,08 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог .
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд 48А, ідентифікаційний код 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарантія»(01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 3, ідентифікаційний код 14229456) страхове відшкодування у розмірі 18 640 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 75 коп., 481 (чотириста вісімдесят одну) грн. 08 коп. 3% річних, а також 1 495 (одну тисячу чотириста дев'яноста п'ять) грн. 58 коп. судового збору.
3. Видати наказ.
4. У іншій частині у позові відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяСташків Р.Б.