ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-67/6748-2012 08.06.12
За позовомПриватного акціонерного товариства «Український страховий дім»
ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
Простягнення 27 665,89 грн.
Суддя Куркотова Є. Б.
Представники:
Від позивачаКузьменков М.М.
Від відповідача Кудрявський С.М.
Приватне акціонерне товариство «Український страховий дім» (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(далі - відповідач) про стягнення 27 665,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 31 596,30 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 616,28 грн., 3% річних у розмірі 319,34 грн. та інфляційних збитків у розмірі 230,27 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 08.06.2012 р.
В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої, просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 783,95 грн., нараховану за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті страхового відшкодування у період з 17.12.2012 р. по 31.05.2012 р., інфляційні втрати у розмірі 230,27 грн. за період з грудня 2011 р. по квітень 2012 р. та 3% річних у розмірі 353,17 грн. нарахованих за період з 17.12.2011 р. по 31.05.2012 р. Щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 25 500,00 грн. позивач відзначив її погашення відповідачем 01.06.2012 р.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначив факт сплати страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн. на підтвердження чого до відзиву додав платіжне доручення №36246 від 01.06.2012 р., в стягненні пені заперечував оскільки Законом України «Про страхування»та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів»не передбачено її стягнення з страховика на користь іншого страховика, а в стягненні 3% річних та інфляційних збитків заперечував оскільки зазначеними законами взагалі не передбачено їх стягнення.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
04.07.2008 р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено догові №НТ-08№1484 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать законодавству, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем «Mazda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
22.12.2008 р. о 06 годині 10 хвилин громадянка ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом - автомобілем «Ford», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на перехресті пр.-ту. Червонозоряному та вул. Лукашевича, в м. Києві, при повороті ліворуч, на основний зелений сигнал світлофора не надала дорогу автомобілю «Mazda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався на зустріч, в наслідок чого скоїла з цим автомобілем зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів. Факт ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду УДАІ ГУМВС України в м. Києві №317 від 27.12.2008 р., за підписом інспектора з дізнання ВДАІ ОСОБА_5
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.01.2009 р. у справі №3-90/09 водія ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до звіту №1534 про оцінку майна, складеного 15.01.2009 р. ТОВ «ЕАК «Довіра», (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №7481/08 виданого Фондом державного майна України 23.07.2008 р.), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Mazda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 32 230,30 грн.
09.02.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу -автомобіля «Mazda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.
Страховим актом №НТ-08/1484/Кв/1 від 18.02.2009 р. пошкодження транспортного засобу марки «Mazda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 22.12.2008 р. о 06 годині 10 хвилин на перехресті пр.-ту. Червонозоряному та вул. Лукашевича, в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 31 596,30 грн.
Виконуючи зобов'язання за договором позивачем на рахунок вигодонабувача перераховано виплату страхового відшкодування у розмірі 31 596,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3295 від 26.02.2010 р. на суму 3 768,75 грн., №3304 від 01.03.2010 р. на суму 10 238,19 грн., №3316 від 02.03.2010 р. на суму 10 238,19 грн. та №3319 від 03.03.2010 р. на суму 7 351,17 грн. (призначення платежу за зазначеними платіжними дорученнями -страхове відшкодування згідно страхового акту №НТ-081484Кв/1 від 18.02.2009 р.).
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.
Вина ОСОБА_6, яка керувала автомобілем «Ford», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, як власниці транспортного засобу автомобіля марки «Ford», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3855041.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/3855041) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 04.11.2008 р. по 03.11.2009 р.
Відповідно до п. 4 полісу №ВС/3855041 страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_6, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею транспортного засобу «Ford», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент ДТП та направлення регресної заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Позивач 26.08.2011 р. звернувся до відповідача із заявою №1694 від 26.08.2011 р. на виплату страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу) в сумі 31 596,30 грн., що отримана відповідачем 31.08.2011 р.
17.11.2011 р. відповідач звернувся до позивача із листом №10.00/12972, за змістом якого зазначив, що ліміт відповідальності страховика згідно полісу №ВС/3855041 за шкоду заподіяну ману страхувальника позивача становить 25 500,00 грн., а отже сума страхового відшкодування у зазначеному розмірі буде перерахована на рахунок позивача. Проте, відповідачем не було здійснено виплати страхового відшкодування.
Вказаним полісом №ВС/3855041, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза -0,00 грн.
Отже, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу в межах ліміту відповідальності суму грошових коштів у розмірі 25 500,00 грн. у строк до моменту звернення останнього до суду.
В судовому засіданні представником відповідача було надано платіжне доручення №36246 від 01.06.2012 р. з якого вбачається, що відповідачем 01.06.2012 р. сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн. (призначення платежу - страхове відшкодування згідно договору страхування №3855041 від 03.11.2008 р., погашення регресної вимоги стр. акт №НТ-08/1484/Кв/1 від 18.02.2009 р.)., що не заперечується представником позивача.
Тобто, відповідачем сплачено суму заявленого до стягнення спірного страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн. після звернення позивача із позовною заявою до суду.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем було сплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн., стягнення якої є предметом спору у дані справі, то предмет сопору у цій частині позовних вимог відсутній, у зв'язку із чим провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 25 500,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем також, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 783,95 грн. нарахованої позивачем на суму страхового відшкодування за період з 22.03.2012 р. по 31.05.2012 р. (кінцеву дату нарахування пені визначено позивачем у розрахунку).
Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.
Слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.
Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 1 616,28 грн. пені.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Таким чином положення п. 37.2 ст. 37 вказаного Закону не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у заначеній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню вразі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відтак, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.
За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування задоволенню не підлягають.
Крім цього, позивачем, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 353,17 грн. нарахованих за період з 17.12.2011 р. по 31.05.2012 р. та інфляційних збитків у розмірі 230,27 грн. нарахованих з грудня 2011 р. по квітень 2012 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата 3% річних та інфляційних збитків від простроченої суми за весь час прострочення. Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.
Грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.
Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування 3% річних та інфляційних збитків за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним, що спростовує твердження позивача про не можливість їх стягнення з огляду непередбаченості стягнення 3% річних та інфляційних збитків положеннями Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів».
За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача становить 350,01 грн.
За перерахунком суду розмір інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача становить 229,50 грн., а розмір 3% річних становить 350,01 грн.
В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних збитків у розмірі 0,77 грн. та 3% річних у розмірі 3,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті страхового відшкодування необхідно відмовити, оскільки вони обраховані не вірно.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»на користь Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» 3% річних у розмірі 350,01 грн. та інфляційних збитків у розмірі 229,50 грн.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача про заборгованості у розмірі 13 558,77 грн., пені у розмірі 674,66 грн., інфляційних збитків у розмірі 92,79 грн., 3% річних у розмірі 132,71 грн. та штрафу у розмірі 3 711,75 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Провадження у справі в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 25 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
Оскільки сплата суми страхового відшкодування здійснена після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн. припинити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»(01023, м. Київ, площа Спортивна, буд. 3, код ЄДРПОУ 32556540) 3% річних у розмірі 350 (триста п'ятдесят) грн. 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 517 (одна тисяча п'ятсот сімнадцять) грн. 21 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Є.Б. Куркотова
Рішення підписано 11.06.2012 р.