ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/3603-2012 23.05.12
За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Світ побуту"
про стягнення 316 653, 43 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -ОСОБА_2, представник за довіреністю;
від відповідача -ОСОБА_3, представник за довіреністю.
У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ побуту" (далі -відповідач) про стягнення 316 653, 43 грн., з яких:
- 280 081,08 грн. сума основного боргу;
- 22 919,32 грн. інфляційних втрат;
- 10 457,37 грн. 3% річних;
- 3 195,66 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору №05026/5-05 від 06.10.2004 рахується заборгованість по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка за період 01.07.2008 до 01.01.2012 становила 280 081,08 грн. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку суми боргу, інфляційні збитки, 3% річних та пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-34/3603-2012 та призначено розгляд справи на 18.04.2012.
Представником відповідача подано відзив на позову заяву, в якому останній зазначив, що під час розгляду справи №5011-34/3603-2012 сплатив 53 000 грн. суми боргу на підтвердження чого надав платіжні доручення.
У судовому засіданні 18.04.2012 було оголошено перерву до 14.05.2012.
У судовому засіданні 14.05.2012 було оголошено перерву до 23.05.2012.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06 жовтня 2004 року між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ «АК «Київводоканал»(далі -Постачальник) та ТОВ "Світ побуту" (далі -Абонент) було укладено договір №05026/5-05 (далі -Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язувався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.
Додатком 2 до договору є додаткова угода від 01.04.2007 про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої.
Відповідно до пункту 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків відповідно до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.
Абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води, який заповнюється Абонентом та представником Постачальника (п. 2.1.5 Договору).
Згідно з пунктом 2.1.6 Договору облікові дані Абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у Постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою Постачальника) направляє до останнього письмовий звіт щодо обсягів наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послугу у відповідному обліковому періоді, а також звіряння проведених розрахунків за надані послуги. Для проведення звіряння Абонент направляє свого представника до Постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання Абонентом цього пункту Договору облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими Абонентом.
Відповідно до пункту 2.2.1 Договору Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або в паперовому вигляді - вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.
Згідно з пунктом 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента. За згодою Постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від Абонента, незалежно від зазначеного у платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу.
Відповідно до пункту 2.2.4 Договору в разі неотримання поточного щомісячного розрахункового документу, Абонент здійснює оплату вартості наданих послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення, розшифровки рахунків абонента, дебетово-інформаційні повідомлення, залучені до матеріалів, справи і ними підтверджується факт виконання договору позивачем у вказаному періоді.
Так, Абоненту надано послуг з водопостачання і водовідведення:
- за кодом 5-1025 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що використовується відповідачем для підігріву) за період з 01.01.2010 по 01.01.2012 на суму 505 368,67 грн., з яких сплачено 337 837,46 грн., а розмір заборгованості (з урахуванням перерахунків на суму 59,52 грн.) становить 167 590,73 грн.;
- за кодом 5-51025 (постачання питної вод, що використовується відповідачем для підігріву) за період з 01.07.2008 до 01.01.2012 на суму 193 489,14 грн., з яких сплачено 80 911,09 грн., а також 22 567.86 грн. - в рахунок погашення боргу за попередній період, а розмір заборгованості (з урахуванням перерахунків на суму 87 70 грн.) становить 112 490,35 грн.
Таким чином, Абоненту надано послуг з водопостачання і водовідведення на суму 698 857,81 грн., з яких сплачено - 418 748,55 грн., а розмір заборгованості (з урахуванням перерахунків на суму 28,18 грн.) становить 280 081,08 грн. Додатково сплачену Абонентом суму розміром 22 567,86 грн. відповідно до п. 2.2.2 Договору було зараховано як погашення боргу за попередній період.
Згідно з пунктом 7.1 Договору, договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами; договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону про його припинення; відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.
Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в періоді щодо якого розглядається спір, суду не представлено.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом враховано, що сума заборгованості в розмірі 53 000 грн., яка була погашена відповідачем 30.03.2012, що підтверджується платіжними дорученнями №674, №1, була зарахована в рахунок погашення заборгованості за надані послуги що виникли у березні 2012 року, тобто за інший не спірний період.
Таким чином, заборгованість, що залишається непогашеною за спірний період (01.07.2008-01.01.2012) складає суму в розмірі 280 081,08 грн.
Строки сплати вартості наданих послуг водопостачання у періоді з 01.07.2008 до 01.01.2012 в силу положень договору є такими, що настали, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі залишається непогашеною за спірний період (01.07.2008-01.01.2012) складає суму в розмірі 280 081,08 грн.
Позивач також просить суд стягнути 22 919,32 грн. інфляційних втрат та 10 457,37 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
З розрахунку позивача вбачається, що для визначення інфляційного збільшення боргу позивачем невірно визначені періоди заявлені до стягнення, оскільки згідно п. 2.2.4 договору абонент здійснює оплату вартості послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, то прострочення боргу починається з 6-го числа.
Таким чином, за розрахунком суду за прострочення виконання зобов'язання в період з 01.07.2008 до 01.01.2012 відповідач повинен сплатити на користь позивача 20 901,43 грн. інфляційних втрат та 10 210,51 грн. 3% річних.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняться через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку про задоволення стягнення пені частково у сумі 2 908,76 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ побуту" (04212, м. Київ, вул. Тимошенка 13-А, ідентифікаційний код 32593540) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 280 081 (двісті вісімдесят тисяч вісімдесят одну) грн. 08 коп. основного боргу, 20 901 (двадцять тисяч дев'ятсот одну) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 10 210 (десять тисяч двісті десять) грн. 51 коп. 3% річних, 2 908 (дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 76 коп. пені та 6 282 (шість тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 04 коп. судового збору.
3. У решті позову відмовити.
4. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяР.Б. Сташків
рішення підписано 29.05.2012