м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
07.11.2006 року Справа № 6/416ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Семендяєвої І.В.
суддів Єжової С.С.
Парамонової Т.Ф.
секретар судового засідання: Антонова І.В.
за участю представників сторін
від позивача: - Федоренко О.А., завідуючий юр. сектором,
довіреність від 20.09.06 № 03-01/4447,
від відповідача: - Афанасьєва О.В., заступник юр. відділу,
довіреність від 14.12.05 № 01-026/1027,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 26.09.06
у справі № 6/416ад
за позовом Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Луганськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
«Алчевський металургійний комбінат»,
м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 3612819 грн. 20 коп.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом -Фонд інвалідів, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області (далі за текстом -ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», відповідач) про стягнення несплачених штрафних санкцій у розмірі 3612819 грн. 20 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2001 рік.
Постановою господарського суду Луганської області від 26.09.06 у справі № 6/416ад у задоволенні позову відмовлено, оскільки, як вбачається із ухвали суду від 01.07.04 по справі № 10/4б про банкрутство ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», якою було затверджено реєстр вимог кредиторів, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за незайняті та не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2001 рік у розмірі 3612819 грн. 20 коп. не були включені до відповідного реєстру, тому відповідно до ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх пред'явлення, не розглядаються і вважаються погашеними.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 06.10.06 № 03-01/4898, у якій просить постанову господарського суду Луганської області скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо нарахування штрафів не розповсюджується на штрафні санкції за не виконання 4 % нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки створення робочих місць не є грошовим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно зі ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 13.10.06 у справі № 6/416ад відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.
Відповідно до розпорядження від 10.10.06 голови Луганського апеляційного господарського суду на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України» для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 26.09.06 по справі № 6/416ад призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В., суддя -Медуниця О.Є., суддя -Парамонова Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 23.10.06 закінчив підготовку справи № 6/416ад до апеляційного розгляду, призначив апеляційний розгляд даної справи у судовому засіданні на 07.11.06 та направив у порядку ст. ст. 33 - 35 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам повістки-виклики про розгляд справи.
У зв'язку з хворобою судді Медуниці О.Є. розпорядженням від 06.11.06 голови Луганського апеляційного господарського суду на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України» та ст. ст. 24, 26 Кодексу адміністративного судочинства України, суддю Медуницю О.Є. виключено із складу колегії по розгляду апеляційної скарги у справі № 6/416ад та введено до складу судової колегії суддю Єжову С.С.
Відповідач письмовим запереченням від 23.10.06 № 026-1290 на апеляційну скаргу позивача вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, постанову господарського суду, яка оскаржується, - законною та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції від 05.07.01 № 2606 - III (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону встановлено, що працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навичок та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально -економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Отже, для відповідача -Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, у 2001 році встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 864 чоловіка.
Пункт 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, передбачає, що підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за номером 287/823 (далі за текстом - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ за 2001 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 21604 чоловік. На підприємстві відповідача фактично було працевлаштовано 245 інвалідів, а за розрахунком позивача, наданий до матеріалів справи -224 інвалідів, тобто відповідач не виконав 4% норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлений законодавством.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач за спірний період не інформував центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить також про не виконання відповідачем необхідних заходів для працевлаштування інвалідів згідно вимог діючого законодавства.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньоїрічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11 вказаного Порядку).
Таким чином, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення відповідачем нормативу робочих місць у 2001 році у розмірі 3612819 грн. 20 коп. відповідно до розрахунку позивача.
Стаття 230 Господарського кодексу України містись поняття штрафних санкцій, під якими слід розуміти господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Також відповідно до статті 241 Господарського кодексу України штраф -грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Позивач заявив свої вимоги до суду про стягнення несплачених штрафних санкцій у розмірі 3612819 грн. 20 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2001 рік.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів справи, у відношенні Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (відповідач по справі) 10.09.97 арбітражним судом Луганської області було порушено провадження по справі про банкрутство № 05/283-9/222б та ухвалою від 07.11.00 був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Справа № 05/283-9/222б була припинена ухвалою суду першої інстанції від 22.01.04 у зв'язку з затвердженням судом першої інстанції мирової угоди, а 23.01.04 господарським судом Луганської області порушена нова справа про банкрутство відповідача № 10/4б. Під час порушення вказаної справи був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що було зазначено в ухвалі суду від 23.01.04, що відповідає вимогам п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом», який передбачає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Одночасно вказаною нормою Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство № 10/4б було опубліковано у газеті «Голос України» від 05.03.04 № 43.
Ухвалою суду від 01.07.04 по справі № 10/4б був затверджений реєстр вимог кредиторів, також у п. 9 резолютивної частини ухвали судом зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в строк, встановлений для їх подання, вважаються на підставі п. 2 ст. 14 та ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» погашеними.
Оскільки зі змісту ухвали суду від 01.07.04 вбачається, що вимоги позивача по справі до реєстру не були включені, тому позовні вимоги про стягнення несплачених штрафних санкцій у розмірі 3612819 грн. 20 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2001 рік є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо нарахування штрафів не розповсюджується на штрафні санкції за не виконання 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки створення робочих місць не є грошовим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відхиляються судовою колегією з наступного.
01.01.04 набрав чинність Господарський кодекс України, глава 27 якого передбачає поняття адміністративно -господарських санкцій, види, умови та порядок їх застосування.
Отже, як було зазначено вище, відповідно до статті 241 Господарського кодексу України штраф як адміністративно-господарська санкція -грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення, визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів від 28.12.01 № 1767 визначає механізм сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а також акумуляції, обліку та використання цих коштів.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, а пунктом 4 - суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком N 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком N 2510.
З наведеного вбачається, що штрафна санкція, передбачена ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», є одним із видів адміністративно -господарських санкцій, перелік яких передбачається у ст. 239 Господарського кодексу України. Отже, з 01.01.04 у відношенні вказаної санкції слід застосовувати норми глави 27 Господарського кодексу України. За таких обставин, посилання суду першої інстанції у постанові, яка оскаржується, та застосування ним положень ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є обґрунтованим.
Також безпідставним є посилання позивача у апеляційній скарзі на ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що містить таке поняття як «грошове зобов'язання», оскільки ця норма розкриває це поняття у відношенні кредиторських вимог до боржника, які заявлені по справі про банкрутство боржника на підставі п. 15 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неможливість задоволення позовних вимог, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову, яка оскаржується, - без змін.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд Луганської області правильно встановив обставини справи та прийняв постанову від 26.09.06 у справі № 6/416ад з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено представників сторін про те, що повний текст ухвали суду апеляційної інстанції буде виготовлено протягом п'ятиденного строку з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 254, п. 21, п. 6 Розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу від 06.10.06 № 03-01/4898 Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ на постанову господарського суду Луганської області від 26.09.06 у справі № 6/416ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 26.09.06 у справі № 6/416ад залишити без змін.
Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова