апеляційний суд автономної республіки крим
Справа № 22-а-1762-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Кисельова О.М.
Суддя - доповідач суду апеляційної інстанції Мамасуєва Л.О.
2006 року місяця жовтня 3 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: - Притуленко О.В.
суддів: - Мамасуєвої Л.О.
- Іщенка В.І.
при секретарі: - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до в/ч А-0156 про проведення перерахунку розміру надбавки за безперервну службу та стягнення заборгованості по виплаті грошового забезпечення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 16.05.2006 року, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в/ч А-0156 про проведення перерахунку розміру надбавки за безперервну службу та стягнення заборгованості по виплаті грошового забезпечення.
Вимоги мотивовані тим, що під час проходження військової служби, починаючи з червня 2003 року по вересень 2005 року йому не в повному обсязі виплачувалося грошове забезпечення. Незважаючи на внесені в чинне законодавство України зміни щодо грошового забезпечення військовослужбовців, надбавка за перервну військову службу у розмірі 70% передбачена Указом Президента України №389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", на отримання якої він мав право, оскільки прослужив у Збройних Силах України на момент введення вказаної надбавки 21 рік, йому нараховувалася і грошове забезпечення виплачувалося у меншому відсотковому відношенні.
Просив зобов'язати відповідача провести перерахунок і доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою та надбавкою, яка вказана в зазначеному Указі Президента України з 1.06.2003 року по теперішній час з урахуванням рівня інфляції.
Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 16.05.2006 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволені адміністративного позову про стягнення заборгованості по недоплаченому грошовому забезпеченню.
Відмовляючи у позовних вимогах ОСОБА_1 ,суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначений Указ Президента України встановлює обмеження лише верхнього граничного розміру надбавки. Крім цього, надбавки нараховувалися та виплачувалися позивачу відповідно наказу Міністра Оборони України № 149 від 26.05.2003 року.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про її скасування з ухваленням нової і задоволенням його позовних вимог.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права.
Вказує, що зазначена постанова не відповідає положенням Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року « Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», та положенням Інструкції « Про порядок та умови виплат щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України» , затвердженої наказом Міністра Оборони України за № 149 від 26.05.2003 року.
Заслухавши суддю - доповідача, апелянта, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у зазначений ним період, під час проходження служби одержував щомісячну надбавку, виходячи з розмірів відповідно до розпоряджень Міністра Оборони України, з урахуванням наявного грошового забезпечення відповідача на спірний період , тому відсутні підстави для перерахунку і доплати надбавки.
Спірна надбавка передбачена Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 « Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу» , відповідно до якого надано право Міністру оборони України, Міністру внутрішніх справ України, Голові Державного комітету у справах охорони державного кордону України та начальнику Управління державної охорони України встановлювати військовослужбовцям, яки мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу роботи, щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення.
При цьому Указ обмежує лише верхній граничний розмір надбавки, не фіксуючи початкового її розміру , та передбачає, що порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України та начальником Управління державної охорони України ; виплата надбавок здійснюється за рахунок коштів , передбачених на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони держаного кордону України та Управління державної охорони України.
Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції керувався п.1.2 Наказу Міністра оборони України №149 від 26 травня 2003 року, відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, а також особам рядового, сержантського( старшинського ) складу які проходять військову службу за контрактом і мають високі результати у службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби у таких розмірах : понад 5 років - до 10% , понад 10 років - до 30%; понад 15 років - до 50%;понад 20 років - до 70%; понад 25 років - до 90%.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу з 09.06.2003 року по 24.10.2005 року у військовій частини А-0156, вислуга по військовій службі на 01.05.2003 року складала 21 рік безперервної служби. Надбавка за безперервну службу у Збройних силах України позивачу з червня 2003 року по жовтень 2005 року нараховувалася і сплачувалася відповідно до вимог Інструкції « Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах Окраїнні), затверджену наказом Міністра Оборони України за № 149 від 26.05.2003 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу в спірний період виплачувалась надбавка у розмірах , встановлених Наказом Міністра обороні України за № 149 від 26 травня 2003 року, та розпорядженнями Міністра оборони України за №146/1/11/201 від 26 травня 2003 року, за №146/1/11/463 від 13 листопада 2003 року ,за №146/1/11/530 від 25 грудня 2003 року і за № 146/1/11/26 від 16 січня 2004 року.
Таким чином з вищевказаних нормативних актів впливає, що визначення конкретного щомісячного розміру надбавок залежить від розміру асигнувань, які затверджуються Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.
Саме тому, реалізуючі надане Указом Президента України від 05 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу» право встановлювати військовослужбовцям щомісячної надбавки, визначати порядок та умови її виплати Міністром оборони України, були встановлені її розміри в межах граничних розмірів, передбачених Указом, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, збільшення якого можливо лише шляхом внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 обгрунтовані, відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам, положенням нормативних актів.
Доводи апелянта про те, що виводи суду першої інстанції суперечать вимогам ст.2 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», та що телеграми Міністра Оборони України відповідно якім встановлювалися розміри щомісячних надбавок за безперервну службу у Збройних силах України не можна розцінювати як його рішення, не можна взяти до уваги, бо вони спростовуються обґрунтованими виводами суду.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що юрисдикція з питань про відповідність Конституції України ( конституційність) законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України поширюється на Конституційний Суд України, відповідно до 2 пункту 3 розділу 1У Закону України « Про Конституційний Суд України».
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст.213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.195, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду АРК у м. Феодосії, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Феодосійського міського суду АРК від 16.05.2006 року - відхилити.
Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її оголошення, однак бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України гагом одного місяця після набрання ним законної сили.
Іщенко В.І