79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.06.06 Справа № А-14/49
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Галушко Н.А.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Мацкулі Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДПІ) в м. Івано-Франківську від 20.04.2006р. № 16710/10-039
на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2006р.
у справі № А-14/49
за позовом Державного підприємства виробничого об'єднання (далі ДП ВО) «Карпати», м. Івано-Франківськ
до відповідача ДПІ в м. Івано-Франківську, м. Івано-Франківськ
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
від позивача - Шкіра Н.І. -начальник юридичного відділу;
від відповідача -Ємчук А.В. -головний державний податковий інспектор юридичного відділу.
Представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз'яснено.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2006р. у даній справі, суддя Булка В.І., позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0001782312/0 від 18.03.2005р. в частині донарахування податкового зобов'язання по ПДВ на суму 42 674, 20 грн. та штрафних санкцій на суму 43359,50 грн.
Постанова суду мотивована положеннями норм п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також зокрема тим, що фактично зарахувати у спірному випадку кредиторську заборгованість до безповоротної фінансової допомоги в розумінні п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і підстав відносити її до валового доходу немає, бо відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 даного Закону до валового доходу включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з підпунктом 7.11 ст 7 цього Закону.
ДПІ в м. Івано-Франківську, відповідач у справі, не погодилась із законністю винесеної постанови, подала апеляційну скаргу, вважає постанову Господарського суду Івано-Франківської області у справі № А-14/49 від 14.03.2006р. необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права.
Наведене призвело до прийняття неправильного судового рішення, тому відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі та прийняти нову постанову, якою позивачу у позові відмовити.
ДП ВО «Карпати», позивач у справі, подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ДПІ в м. Івано-Франківську без задоволення, а постанову Господарського суду Івано-Франківської області у справі № А-14/49 від 14.03.2006р. - без змін з підстав правомірності і обґрунтованості постанови.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив зазначені вимоги з підстав, наведених у запереченні на апеляційну скаргу.
Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.
Позивач подав позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 18.03.2005р. № 0001782312/0 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 674, 20 грн. та штрафних санкцій на суму 43 359, 50 грн.
ДПІ в м. Івано-Франківську провела комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП ВО «Карпати»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003р. по 01.01.2005р.
За результатами перевірки було складено Акт від 15.03.2005 року № 223/23-6-19389809 (далі по тексту ухвали - Акт), в якому встановлено порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Як вбачається з Акту, перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 97730,00 грн. та збільшено суму валових доходів за 2004 рік на 586382,00грн., яка складається з: - по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по Івано-Франківській філії ТД «Газ України»у сумі 256 047 , 00 грн.; - по ТД «Газ України»у сумі 330 335,00 грн.; по рахунку К 505 «позика інноваційного фонду»у сумі 438732 грн., як кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.
За таких обставин, на підставі Акту перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2005р. № 0001782312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 146595 грн. з них 97730,00 грн. -основний платіж, 48865,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (а.с.8).
Позивач оскаржує дане податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 674, 20 грн. та штрафних санкцій на суму 43 359, 50 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Місцевим господарським судом повно встановлено обставини, що мають значення для справи, щодо проведення податковим органом перевірки, складення акту перевірки та прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Акт перевірки, накази Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2002р. № 15639 та від 28.02.2002 № 3504р., лист ДП ВО «Карпати»від 08.09.2005р. № 525/869 у даному випадку є належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 70 КАС України.
Апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що висновок відповідача про заниження платником податку податку на додану вартість у розмірі 97730,00 грн. та заниження суми валових доходів за 2004 рік на 586382,00грн., оскільки дана сума є сумою кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, є безпідставним, не грунтується на нормах законодавства та не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога -це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Відповідно до п.1.25. ст.1 цього ж Закону безнадійна заборгованість -заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
Згідно із пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 вищезгаданого Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Згідно із ст.256 Цивільного кодексу України (далі по тексту ухвали - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Апеляційний господарський суд при прийнятті ухвали у даній справі погоджується з наступним мотивуванням постанови суду першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з Акту перевірки, і це не спростовано представником позивача, донарахування до узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по кредиторській заборгованості перед Івано-Франківською філією ТД «Газ України»у сумі 55055, 80 грн. є правомірним, оскільки по даній кредиторській заборгованості строк позовної давності минув 25.02.2005р. (рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 12/34 від 19.02.2002р. та наказ Господарського суду Івано-Франківської області № 3504 від 28.02.2002р. про стягнення з позивача суми заборгованості у розмірі 270409 грн.) (а.с.7) і така заборгованість рахується безнадійною, тому в лютому 2005 року її слід було зарахувати до валового доходу підприємства і відповідно нарахувати податок на додану вартість.
Щодо донарахування до узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по кредиторській заборгованості перед ТД «Газ України»у сумі 42674,50грн., то таке донарахування є безпідставним, оскільки стосовно вищезгаданої заборгованості перед ТД «Газ України»існує рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 5/225 від 08.10.2002р. та наказ № 15639 від 22.10.2002р. про стягнення з позивача суми заборгованості у розмірі 246398 грн., тобто строк позовної давності по даній заборгованості станом на час проведення документальної перевірки та прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення не закінчився, тому зараховувати її до безповоротної фінансової допомоги не можна, відповідно така заборгованість не включається до валового доходу підприємства і на неї не нараховується податок на додану вартість.
Також, суд апеляційної інстанції відзначає, що ДПІ в м. Івано-Франківську було повідомлено про існування вищезгаданих наказів Господарського суду Івано-Франківської області листом ДП ВО «Карпати»від 08.09.2005р. № 525/896 (а.с.5).
Стосовно нарахування штрафних санкцій у розмірі 48 865, 00 грн., то суд першої інстанції правильно відзначив про те, що відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження сум податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми.
Строк позовної давності по заборгованості перед Івано-Франківською філією ТД «Газ України»закінчився 28.02.2005р., податкове повідомлення-рішення прийняте 18.03.2005р. Таким чином, минув тільки один податковий період, встановлений для даного виду платежу, тому сума штрафних санкцій має дорівнювати розміру десяти відсотків від суми недоплати, що складає 5505, 58 грн.
Нарахування штрафних санкцій по кредиторській заборгованості перед ТД «Газ України»є безпідставним, оскільки на момент прийняття податкового повідомлення-рішення строк позовної давності не минув, з чого і випливає безпідставність донарахування сум податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.
Згідно із ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення про застосування до нього штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по акцизному збору.
З огляду на все викладене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 79, 86, 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:
Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 КАС України.
Дана ухвала виготовлена в повному обсязі 09.11.2006р.
Головуючий - суддя Процик Т.С.
суддя Галушко Н.А.
суддя Юрченко Я.О.