Справа № 2а-294/11/2408
Головуючий у 1-й інстанції: Войтун О.Б.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
29 травня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.
при секретарі: Александровій К.В.
за участю:
відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення 33 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 23.10.2008 року за № 708 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.05.2009 року , -
ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Чернівецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення 33 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 23.10.2008 року за №708 "Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок та внесення змін в раніше прийняті рішення" та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0596 га, що АДРЕСА_1 від 13.05.2009 року серія ЯЕ №360620.
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2011 року позов задоволено: рішення 33 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 23.10.2008 року за №708 "Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок та внесення змін в раніше прийняті рішення" в частині передачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 площею 0,0596 га визнано незаконним та скасовано; Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0596 га, що АДРЕСА_1 від 13.05.2009 року серія ЯЕ №360620 визнано недійсним.
Відповідачі, а саме - Чернівецька міська рада, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, не погодившись з ухваленим рішенням, оскаржили його до суду апеляційної інстанції.
Чернівецька міська рада в своїй апеляційній скарзі посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 24.11.2011 року та ухвалити рішення, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_5.
ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в апеляційній скарзі вказують на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, під час судового розгляду справи судом першої інстанції був неналежним чином наданий правовий аналіз всім обставинам справи, а як наслідок неповно з'ясовані обставини справи, що мають надзвичайно велике значення для справи, що в свою чергу привело до прийняття незаконного судового рішення, яке на думку апелянтів, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
До суду апеляційної інстанції з'явились відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а також їх представник, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити в повному обсязі.
Позивач, Чернівецька міська рада, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїх уповноважених представників до суду апеляційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Враховуючи, що участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі не визнавалась обов'язковою, з урахуванням положень частини 4 статті 196 КАС України, в силу яких, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідачів.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції інстанції, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, згідно договору купівлі-продажу від 24.07.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_11 металевий павільйон, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 6).
Рішенням 52 сесії Чернівецької міської ради п'ятого скликання від 24.05.2010 року №1336 позивачу надано в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку площею 0,0264 га, кадастровий номер - 7310136600:07:001:0084, для обслуговування нежитлової будівлі без права перепрофілювання, яка знаходиться в АДРЕСА_2, про що укладено договір оренди земельної ділянки №6620 від 21.06.2010 року, терміном оренди до 21.06.2015 року (а.с. 10-12).
З рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26.12.2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно (а.с. 13-14) та копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.01.2009 року (а.с. 15) випливає, що ОСОБА_5 є власником нежитлової будівлі магазину АДРЕСА_3, яка розташована на земельній ділянці, що орендується позивачем на підставі договору №6620 від 21.06.2010 року.
Рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради п'ятого скликання від 23.10.2008 року №708 ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 передано безоплатно у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0596 га. (а.с.16-17).
13.05.2009 року на підставі згаданого рішення видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЕ №360620 (а.с. 19).
Задовольняючи позов в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що рішення 33 сесії Чернівецької міської ради п'ятого скликання від 23.10.2008 року №708 "Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок та внесення змін в раніше прийняті рішення" в частині передачі ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0596 га. прийняте з порушенням вимог пункту "а" частини 3 статті 83 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій" та пункту 2,3 "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", внаслідок чого оскаржуване рішення порушує право позивача як власника нежитлової будівлі магазину АДРЕСА_3 на її обслуговування (утримання).
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає такий висновок суду першої інстанції правильним з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок.
Таким чином, у відповідності до Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають у комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом безоплатної передачі земель у приватну власність громадянам. Реалізовуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються.
Статтею 116 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом
Згідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу надано в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, на підставі рішення 52 сесії Чернівецької міської ради п'ятого скликання від 24.05.2010 року №1336. Крім того, позивачу на праві власності належить металевий павільйон, що знаходиться в АДРЕСА_1 та нежитлова будівля магазину АДРЕСА_3, яка розташована на вищезазначеній земельній ділянці.
Таким чином, земельна ділянка відведена позивачу у передбаченому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Держкомзему у Чернівецькій області при вивченні та аналізі документації із землеустрою, а також архівних матеріалів встановлено, що за будинковолодінням АДРЕСА_1 закріплено площу земельної ділянки 521 кв.м. При виготовленні технічної документації зі складення державного акта на право власності на земельну ділянку в загальну площу землекористування було додатково включений проїзд (прохід) який не був частиною закріпленого за ним землекористування (лист від 05.02.2009 року, а.с. 18).
Відповідно до листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 02.11.2010 року №С-5295 (а.с. 22) тупиковий проїзд до будинку АДРЕСА_1 існував та був включений в загальну площу земельної ділянки.
Частиною 3 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Землі загального користування забезпечують належне функціонування населених пунктів та використовуються з урахуванням планів земельно-господарського устрою конкретного населеного пункту.
До складу цих земель входять земельні ділянки, що використовуються як шляхи сполучення (дороги, вулиці, проїзди, площі, набережні), для задоволення культурно-побутових потреб населення (парки, сквери, бульвари, лісопарки та ін.), а також землі комунально-побутового призначення (кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
3емлі загального користування перебувають у віданні місцевих рад та як правило знаходяться тільки в державній або комунальній власності і не можуть передаватися у приватну чи колективну власність. На таких землях дозволяється будівництво капітальних будівель і споруд відповідно до цільового призначення цих земель, а також тимчасових споруд легкого типу без шкоди для цільового призначення земель. При цьому, землі загального користування населених пунктів вільно і безкоштовно використовуються для задоволення потреб усього населення. Експлуатація цих земель здійснюється необмеженим колом суб'єктів у встановленому законом порядку. Таке використання доступне для всіх без винятку осіб, коло яких не обмежується і які не пов'язані між собою взаємними правами та обов'язками.
Законодавством України передбачено можливість обмеження права користування зазначеними землями (зокрема, при проведенні будівництва або інших робіт) шляхом закриття проїздів, перекриття вулиць, однак для цього необхідне рішення уповноваженого державного органу або органу місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями на вчинення відповідних дій.
Благоустрій земель загального користування здійснюють органи комунального господарства місцевих рад та підпорядковані їм організації і установи, які в свою чергу несуть відповідальність за належну експлуатацію цих земель.
Оскільки спірним рішенням Чернівецькою міської радою було передано ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у власність частину дороги, що відноситься до земель загального користування, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його неправомірність, відповідно, і про неправомірність виданого на його основі Державного акта на права власності на земельну ділянку .
Більш того, як вірно встановлено судом першої інстанції Чернівецькою міською радою при винесенні оскаржуваного рішення порушено вимоги статті 50 Закону України " Про землеустрій", згідно якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок та не дотримано вимог "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004 року пунктами 2,3 якого передбачено обов'язковість розроблення проекту відведення земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та випадки, які виключають таку необхідність. Матеріали справи не містять доказів про наявність рішення щодо складання проекту відведення земельної ділянки АДРЕСА_1. Натомість, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №838 від 24.08.1953 року земельна ділянка загальною площею 0,1791 га АДРЕСА_1 зареєстрована за Міською радою. Наведене дає право для висновку про те, що межі земельної ділянки площею 0,0596 га переданої у власність мешканцям будинку АДРЕСА_1 не були визначені.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.
Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В силу частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Чернівецька міська рада як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то у відповідності до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2011 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 06 червня 2012 року .
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Гонтарук В. М.
Драчук Т. О.