Справа № 2а/2470/2557/11
Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
29 травня 2012 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.
при секретарі: Александровій К.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Мавроді Р.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної митної служби України, Львівської митниці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці про скасування наказів та поновлення на роботі , -
У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної митної служби України та Львівської митниці, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 1821-к від 29.08.2011 року голови ДМСУ Калєтніка І.Г., яким припинено перебування позивача на державній службі у митних органах та наказ №735-к від 29.08.2011 року начальника Львівської митниці, яким позивача ознайомлено із наказом Голови ДМСУ № 1821-к від 29.08.2011 року, зобов'язати відповідачів поновити позивача на роботі на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ № 1821-к від 29.08.2011 року голови ДМСУ Калєтніка І.Г. в частині припинення перебування ОСОБА_2 на державній службі в митних органах України; поновити ОСОБА_2 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці; в іншій частині позову відмовлено. Постанову про поновлення на посаді допущено до негайного виконання.
Не погодившись з ухваленим рішенням Львівська митниця та Державна митна служба України подали апеляційні скарги.
Зокрема, Львівська митниця в своїй апеляційній скарзі посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не доведення обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.01.2012 року і прийняти нову постанову суду, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Державна митна служба України в апеляційній скарзі порушує питання про скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 159 КАС України, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач в письмових запереченнях на апеляційні скарги відповідачів, що надійшли до суду апеляційної інстанції 29 травня 2012 року за вх. № 26413/12, просить в задоволенні апеляційних скарг Львівської митниці та Державної митної служби України відмовити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач працював в митних органах України починаючи з 05.07.1996 року по 29.08.2011 року. 03.07.1996 року позивач прийняв Присягу державного службовця. (т.1 а.с.18-19).
Згідно доповідної записки від 19.08.2011 року, затвердженої головою Державної митної служби України 26.08.2011 року, зокрема на сторінці 15 зазначено, що під час пропуску на митну територію України транспортних засобів з вантажем, які підлягали оподаткуванню, в міжнародних пунктах пропуску для автомобільного сполучення здійснювали чергування працівники Служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці. Відповідно до Планів-завдань їм доручалось брати участь в проведенні митного контролю з метою недопущення незаконного переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Однак, внаслідок неналежного виконання посадовими особами СБК та ПМП своїх повноважень під час чергування в зонах митного контролю митних постів "Краковець"та "Мостицька"на митну територію України без оподаткування були пропущені товари, що переміщувались транспортними засобами наведеними у таблицях щодо кожного з працівників СБК. Зокрема, під час чергування групи у складі головного інспектора оперативного відділу СКБ та ПМП ОСОБА_5, головного інспектора оперативного відділу СБК та ПМП ОСОБА_2 та головного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про ПМП СБК та ПМП ОСОБА_6 були здійсненні наступні переміщення (див. таблицю №17). (т.1 а.с. 33-34).
У висновку доповідної записки на сторінці 65 зазначено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків не були виявлені та припиненні порушення митних правил, передбачених ст. 340, 351, 352 Митного кодексу України. (т.1 а.с. 155).
Наказом голови Державної митної служби України Калєтніка І.Г. від 29.08.2011 № 1821-к припинено перебування ОСОБА_2 на державній службі у митних органах України за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст.17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу"(т. 1 а.с.7-15).
Наказом Львівської митниці від 29.08.2011 року № 735-к позивачу оголошено вищезазначений наказ ДМСУ (т. 1 а.с.16-17).
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно копії журналу фіксації порушень 14.06.2011 року ОСОБА_2 було складено протокол про порушення митних правил на громадянина ОСОБА_7 і цього ж дня ним складено протокол на громадянина ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 24-25).
Відповідно до плану - завдань № 300 начальника оперативного відділу СБ та ПМП на період з 8 год. 21.05.2011 року по 8 год. 22.05.20011 року у складі оперативної групи на митному посту "Краковець" у складі групи був також головний інспектор Мазур Л.Л., яким проведено 4 акти огляду транспортних засобів та товарів.(т.2 а.с. 51-56).
Згідно плану-завдання №332 в період з 8 год. 02.06.2011 року по 8 год. 03.06.2011 року на митному посту "Краковець"у складі оперативної групи був ОСОБА_2 і відповідно до службової записки ОСОБА_5 працював на ввезення товару в Україну і був присутній при складенні 5 актів огляду транспортних засобів та товарів. (т. 2 а.с. 59-65).
Відповідно до плану - завдання № 371 на проведення оперативних заходів особовим складом СБК та ПМП Львівської митниці на митному пункті "Мостицька" 14.06.2011 року по 15.06.2011 року позивач чергував у складі оперативної групи, приймав участь у складенні одного акту огляду транспортних засобів (т.2 а.с.98-101).
17.06.2011 року позивач згідно плану - завдання № 381 працював в зоні Львівської митниці і приймав участь у складенні акту огляду транспортного засобу. (т.2 а.с. 109-112).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі при прийнятті спірних рішень діяли в супереч вимог статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірні рішення прийняті: в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено, а в ході судового розгляду відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели належним чином правомірність оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірним рішенням про звільнення позивача було порушено його права та інтереси, тому наказ № 1821-к від 29.08.2011 року, як протиправний скасовано, а позивача поновлено на займаній посаді.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу». Тобто норми Закону України «Про державну службу»можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульовано спеціальним митним законодавством, у тому числі і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.
В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «Про державну службу»враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Відповідно до положень пункту 1 статті 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, зокрема, належать порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників. Тобто, зазначені у наказі про звільнення позивача з посади та припинення перебування на державній службі порушення, які кваліфіковані у наказі як несумлінне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, прямо підпадають під порушення службової дисципліни, визначені у пункті 1 статті 22 Дисциплінарного статуту митної служби України, за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, визначених статтею 23 цього Статуту, у тому числі й звільнення з митного органу.
Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.
Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Статтею 26 розділу 4 зазначеного Статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення не застосовується, зокрема, у разі відсутності посадової особи митної служби на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку з яким погоджується і колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду, про те, що Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» є спеціальним нормативним актом щодо врегулювання правовідносин, пов'язаних із застосування заохочень та дисциплінарних стягнень для посадових осіб митної служби, у тому числі й їх звільнення, а відтак його норми мають пріоритет над іншими правовими нормами загального характеру, зокрема, Законом України «Про державну службу».
Відповідно до підпункту 1 пункту 28 Дисциплінарного статуту митної служби України звільнення посадової особи митної служби може мати місце в разі порушення посадовою особою митної служби вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, що призвело до заподіяння матеріальних збитків державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що застосоване спірним наказом до позивача звільнення з займаної посади проведено без реального з'ясування ступеня його вини у допущенні порушень митних правил, так як при звільненні відповідачами не з'ясовано в чому полягало і чим підтверджено несумлінне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, не досліджено всіх обставини і умови, які сприяли утворенню розбіжностей між даними української та польської митниць. Також, при звільненні відповідачами не враховано попередню поведінку позивача, його ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.
Враховуючи викладене колегія суддів прийшла до висновку про відсутність в діях позивача порушень норм чинного законодавства, що стали підставою для винесення оскаржуваних наказів та про необґрунтованість та безпідставність висновку відповідачів про порушення позивачем присяги.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав відповідну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам у справі, та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційні скарги - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної митної служби України, Львівської митниці, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 05 червня 2012 року .
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Гонтарук В. М.
Драчук Т. О.