Справа №2а/0270/787/12
Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
31 травня 2012 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Гонтарука В. М.
суддів: Драчук Т. О. Боровицького О. А.
при секретарі: Бевз Ю.В.
за участю позивача: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про визнання неправомірною реєстрацію, -
ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про визнання протиправними дій СГІРФО Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області щодо реєстрації за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, реєстрації не за місцем проживання ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1; зобов"язання СГІРФО Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області скасувати реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, реєстрацію не за місцем проживання ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року задоволено частково даний позов: визнано протиправною реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 та її неповнолітніх синів ОСОБА_8, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1; зобов"язано СГІРФО Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області вчинити дії щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та її неповнолітніх синів ОСОБА_8, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вищевказану постанову в частині відмови в задоволенні позову шляхом прийняття рішення про задоволення позову.
Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач та її представник в судовому засіданні 31 травня 2012 року апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Представник відповідача та треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з вимогами апеляційної скарги не погодились, оскільки вважають, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обгрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, з наступних підстав.
Відповідно до обставин справи, згідно з свідоцтвом про право власності на майно від 26 серпня 1993 року, виданим виконавчим комітетом Вінницької міської ради на підставі рішення №582 від 26 серпня 1993 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності гр. ОСОБА_10 - 1/2 та члену її сім'ї ОСОБА_7- 1/2 .
Відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 за №14109 від 16 грудня 1996 року, гр. ОСОБА_10 подарувала громадянці ОСОБА_12 (матері позивачки) ідеальну частину квартири АДРЕСА_2.
08 жовтня 2007 року державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_13 видано свідоцтво про право на спадщину серії ВЕХ № 953763, згідно якого спадкоємицею майна гр. ОСОБА_12, яка померла 23 березня 2007 року, є її дочка - ОСОБА_2 Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_2. Зазначена в цьому документі 1/2 частка квартири зареєстрована комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" на праві приватної власності за ОСОБА_2 і записано в реєстрову книгу №181, реєстровий №804/10888 від 23 жовтня 2007 року.
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" 1/2 квартири АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності громадянину ОСОБА_7
20 липня 2007 року працівниками СГІРФО Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області зареєстровано місце проживання співмешканки громадянина ОСОБА_7 - ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_2.
Крім того, в вищезазначеній квартирі, 12 жовтня 2011 року працівниками СГІРФО також зареєстровано місце проживання дочки ОСОБА_6 - ОСОБА_5 та її дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Підставою для проведення реєстрації було свідоцтво про право власності на 1/2 частини квартири (приватна, спільна, часткова) ОСОБА_7 та його згода на проведення реєстрації на його частину.
Вважаючи реєстрацію працівниками СГІРФО Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області місця проживання осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та її дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_3 незаконною, позивач звернулась до суду із зазначеними позовними вимогами.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з недотримання відповідачем вимог постанови КМУ від 28 липня 2004 року №285 "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні" в частині обов"язкової наявності при реєстрації місця проживання осіб згоди одного із співвласників нерухомого майна на дану реєстрацію, а відтак обгрунтованості вимог позивача щодо визнання протиправною реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та її неповнолітніх синів ОСОБА_8, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю їх заявлення.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадянин України зобов'язаний протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає письмову заяву, паспортний документ, квитанцію про сплату державного мита. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року №985 "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні" затверджено зразок заяви про реєстрацію місця проживання, в якій зазначається необхідність згоди власника /співвласників/ житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації. Крім того, в затвердженому зразку заяви зазначається, що підпис власника /співвласників/ житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сімї не потрібен у разі вселення до батьків їх неповнолітніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
При цьому, учасники спільної часткової власності мають частку у праві власності на спільне майно в цілому, а не конкретну частину майна, тобто не майно поділяється на частки, а право власності на це майно.
Крім того, як слушно зауважено судом першої інстанції, учасники права спільної часткової власності, як і індивідуальні власники, наділяються правами володіння, користування та розпорядження майном, але оскільки право кожного співвласника не обмежується якоюсь чітко визначеною частиною, а поширюється на усе спільне майно, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Здійснення права на засадах спільної згоди учасників має розглядатися як загальне правило, винятки з якого можуть встановлюватись законом. Отже, якщо інше не встановлено законом, учасники спільної часткової власності здійснюють свої права на засадах загальної згоди. Тому жоден з учасників самостійно не має права укладати правочини щодо спільного майна без згоди інших. При цьому, учасник спільної часткової власності, який має намір самостійно здійснювати усі правочини щодо своєї частки, має право вимагати її виділу у натурі відповідно до положень статті 364 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що підставою для реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та її неповнолітніх синів ОСОБА_8, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 є свідоцтво про право власності від 10 жовтня 2011 року, в якому чітко зазначено форма власності: приватна спільна часткова.
Виходячи з встановленого, колегія суддів погоджується з позицією Вінницького окружного адміністративного суду та вважає, що за відсутності згоди ОСОБА_2 як одного з співвласників нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, на реєстрацію ОСОБА_5 та її неповнолітніх синів ОСОБА_8, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, а також за відсутності виділення у натурі частки із майна або його поділу, що є у спільній частковій власності, реєстрація вказаних осіб є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог позивача про визнання протиправними дій СГІРФО Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області щодо реєстрації за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо їх необгрунтованості, виходячи з наступного.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем зареєстровано право власності на майно в розмірі 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 08 жовтня 2007 року.
В той же час, співмешканка гр. ОСОБА_7 - ОСОБА_6 зареєстрована за даною адресою 20 липня 2007 року
Таким чином, під час реєстрації 20 липня 2007 року ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, позивач ще не була співвласником на 1/2 частку цієї квартири, а тому для реєстрації даної особи згода позивача не вимагалась.
Зважаючи на встановлене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про визнання неправомірною реєстрацію, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 05 червня 2012 року .
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Драчук Т. О.
Боровицький О. А.